Главная  - Экономика  - Шпаргалки  - Шпори з Макроекономіки
Шпори з Макроекономіки
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

15. Грош-кредитне регулювання економіки: методи впливу на грош.пропозицію, політика “дорогих” та “дешевих” грошей.

Грош.кредитне регулювання економіки здійснює Нацбанк за допомогою монетарної політики. Мета грош-кредитної політики – досягнення на нац.ринку рівноваги, що характ.повною зайнятістю та відсутністю інфляції. У своій політиці Нацбанк заст..такі методи: операції на відкритому ринку, зміна рівня мінімальної резервної норми, визначення рівня облікової ставки. Операції на відкритому ринку. Суть цього ме тоду полягає в купівлі-продажу нацбанком уряд.цін.паперів на відкритому ринку. Купуючи або продаючи урядові цін.папери, Нацбанк здатний збільшувати або зменшувати резерви в банк.системі і таким чином впливати на пропозицію грошей. Тут Нацбанк здійснює політику “дорогих” або “дешевих” грошей. Політика “дорогих” грошей – монетарна політика, спрямована на підвищення відсот.ставки з метою стимулювання ділової активності (Нацбанк продає урядові цін.папери). Політика “дешевих” грошей – монетарна політика, спрямована на підвищення відсот.ставки з метою стримання ділової активності (скуповує цін.папери). Змінюючи мінімальну обов’язкову резервну норму , Нацбанк також може вплив.на кредит.можливості комерц.банків. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грош.пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають “дорогими”, і навпаки, знижуючи резервну норму, Нацбанк здійснює політику “дешевих” грошей. Облікова ставка – відсоток, під який Нацбанк надає кредити комерц.банкам. Нацбанк може надавати безпосередньо позику комерц.банкам, призначаючи низьку (дисконтну) облікову ставку. Тому ця політика назив.також дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів у комерц.банках і зростання пропозиції грошей, що знижує відсот.ставку на грош.ринку. І навпаки, підвищуючи облікову ставку. Нацбанк скорочує резерви комерц.банків. У них погіршується можливість до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а відсотк.ставка збільшується.

16. Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, парітет купів.спроможності та зв’язок з платіжним балансом.

Валют.(обмінний) курс – ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. При цьому під валютою розуміють будь-який платіжний засіб, який може бути застосований у міжнародних рахунках. Залежно від режиму формування валют.курсу (е) розрізняють вільний плаваючий, керовано плаваючий, фіксований. Залежно від к-ті іноземних валют, за допомогою яких вимірюється курс нац.валюти, слід розрізняти односторонній та багатосторонній валют.курс. Односторонній валют.курс – ціна нац.валюти, яка вимірюється через певну к-ть однієї іноземної валюти, наприклад 1 дол.США=4 грн. Багатосторонній (ефективний) валют.курс обчислюється як середньозважений індекс () на базі двосторонніх курсів нац.валюти відносно валют основних торгових партнерів країни (). При цьому частка кожного торгового партнера у валютному кошику визначається часткою його у зовн.торгівлі з даною країною (Wі):

Залежно від урахування співвідношення нац.та іноземних цін на предмет зовн.торгівлі валютний курс ділиться на номінальний та реальний. Номінальний курс (е) – курс, який обчислюється через фактичну к-ть іноземної валюти. Реальний курс (еr) обчислюється як добуток номін.курсу на співвідношення між нац.ціною товару (Pn) та його іноземною ціною (Рі) за формулою

Особливим варіантом визначення номін.валют.курсу є концепція паритету купівельної спроможності (ПКС). В її основі лежить закон єдиної ціни, за яким ціна певного товару на всіх нац.ринках має бути однаковою, оскільки різниця між ними усувається валютними курсами. Чим вища нац.ціна, тим нижчий курс нац.валюти, і навпаки. Отже, згідно з ПКС валютний курс відбиває співвідношення між нац.та іноземними цінами і визн.за формулою е= Pn/ Рі . Але на валют.курс впливає не лише співвідношення цін. Тому ПКС визначає курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді. У коро строковому періоді він коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Всі чинники, що впливають на валют.курс через попит і пропозицію на валют.ринку, відображаються через зміни в платіжному балансі. Так, збільшення експорту підвищує попит на вітчизняну валюту, а збільшення імпорту – підвищує її пропозицію, що відповідним чином впливає на валют.курс. на валют.курс впливають також зміни в рахунках капітальних операцій. Так, за збільшення попиту на вітчизняні активи зростає попит на нац.валюту, що викликає підвищення валют.курсу.

17. Вплив зовн.торгівлі на ВВП: граф.інтерпретація, гранична схильність до імпорту, мультиплікатор видатків у відкритій економіці.

Серед усіх видів зовн.ек.діяльності безпосередній вплив на ВВП справляє зовн.торгівля. Вона вносить зміни в сукупні видатки й умови екон.рівноваги.

Згідно з методом “видатки-випуск” модель екон.рівноваги набирає такого вигляду: Y= C+I+G+NX. Зовн.торгівля також вносить зміни у вилучення та ін’єкції. Вилучення доповнюються імпортом (М), а ін’єкції – експортом (Х). Звідси модель екон.рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” набирає вигляду: (Y-T-C)+(T-G)-I=M+X , або S-I=NX.

Важливим чиником, який впливає на ВВП, є чистий експорт:

Вплив експорту на ВВП

Тут представлена граф.залежність ВВП від чистого експорту за допомогою моделі “витрати-випуск”. На цьому рисунку сукупні витрати спочатку розглядаються в умовах закритої економіки (Е1). Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т1 визначає рівнов.ВВП, який дорів.У1. Тепер припустімо, що чистий експорт є позитивним. За цих умов експорт перевищує імпорт. Це означає, що інші країни доповнюють вн.сукуп.витрати на вир-во нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього сукуп.витрати збільшились і будуть дорівнювати Е2. Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т2 озн., що рівнов.ВВП збільшився до У2. Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукуп.витрати порівняно з їх величиною в закритій економіці і таким чином викликає зростання ВВП.

Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність. Але в умовах відкритої економіки мультиплікатор видатків враховує ще один канал вилучень – імпорт. Щоб врахувати вплив імпорту на мультиплікатор, слід спиратися на гран.схильність до імпорту (q): . Тоді мультиплікатор видатків:

18. Стагфляція: сутність, крива Філіпа у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Стагфляція виник.тоді, коли одночасно зрост.ціни і скороч.вир-во. Отже, між інфляцією та безробіттям існує залежність. Зазначений зв’язок між безробіттям (U) та інфляцією (і) отримав своє узагальнення за допомогою кривої Філіпа:

Стагфляція. Крива Філіпа

Крива Філіпа свідчить, що за зменшення безробіття від U1 до U3 інфляція зростає від і1 до і3. Спираючись на криву, можна зробити такі висновки: 1) велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфляцією: можливе лише велике безробіття і низька інфляція або навпаки; 2) стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною підвищення інфляції; 3) вибір співвідношення між безробіттям та інфляцією залежить від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої проблеми він віддає перевагу. Проте наведений варіант кривої Філіпа адекватно описує залежність між безробіттям та інфляцією лише в короткостроков.періоді. Вдовгострок.періоді між безробіттям та інфляцією спостерігається інший зв’язок

Залежність між безробіттям та інфляцією

Коротко строк.крива Філіпа 1 характ.такий стан в економіці, коли інфляція дорів.і1, а безробіття Un, тобто природній нормі. Тепер припустимо, що уряд хоче зменшити безробіття. З цією метою стимулюється збільшення сукуп.попиту. В корострок.періоді це, з обного боку, зменшить безробіття, а з іншого, внаслідок збільшення сукуп.попиту зросте інфляція попиту до і2, що перемістить економіку в точку Т2. реагуючи на зростання інфляції, робітники з часом примусять підприємців адекватно підвищити зарплату. Це, з одного боку, зм еншить прибутковість вир-ва, скоротить його обсяги і збільшить безробіття до Un, що перемістить економіку в точку Т3. З іншого боку,. Виникне інфляція витрат, яка зросте до і3. Внаслідок цього “крива” Філіпа переміститься в положення 2. Якщо зарплата знову зросте у відповідь на новий виток інфляції, то цей процес повториться на умовах зростання інфляції до і5 і повернення безробіття до природ.норми. З’єднавши точки Т1 і Т5, отримаємо вертикальну лінію,. Яка є кривою Філіпа у довгостроков.періоді.

19. Модель екон.кругообігу в умовах чистого ринку. Взаємодія між домогосподарствами та підприємствами, роль фін.посередників.

Чистий ринок – ринок, де взаємодіють домогосподарства та підприємства без участі держави.За допомогою ринку ресурсів (ринок, на якому підп-ва купують у дом.господарств ресурси, необхідні їм для вир-ва: робочу силу, капітал і природні ресурси) домогосподарства постачають свої ресурси підприємствам за ринковими цінами. В результаті купівлі-продажу ресурсів домогосподарства одержують грош.доходи (зароб.плату, ренту тощо), а підп-ва несуть вироб.витрати. Це означає, що вирати з боку підприємств перетворюються у доходи з боку домогосподарств. В умовах рівноваги витрати дорівнюють доходам. Підп-ва постачають на ринок продуктів товари та послуги, а домогосподарства купують їх за ринковими цінами. В зворотному напрямку рухаються грош.доходи підп-в та споживчі витрати домогосподарств. Отже, на ринку ресурсів підп-ва є покупцями, а домогосподарства – продавцями. На ринку продуктів все навпаки. В кінц.підсумку через механізм цих ринків ресурси обмінюються на продукти, а грош.потоки обслуговують цей обмін. Але ж величина щорічних витрат домогосподарств, як правило, менша від величини їхніх доходів. Та частина доходу домогосподарств, яка не спрямовується на купівлю товарів та послуг, а також на сплату податків, формує їхнє заощадження. Більша частина заощаджень домогосподарств перетворюються в інвестиції на фін.ринку за допомогою фін.посередників. До них належать комерц.банки, страхові компанії, інвестиц.компанії та різні фонди. Акумулюючи вільні від вират грош.ресурси домогосподарств, фін.посередники передають їх у формі позичок у розпорядження підприємств за відповідну ціну, відсоткову ставку. Інша частина заощаджень домогосподарств перетворюється в інвестиції безпосередньо через придбання ними акцій, облігацій та інших паперів.

20. Споживання та заощадження: граф.інтерпретація їх залежності від доходу, схильність до споживання та заощадження, недохідні чинники.

Споживання (С) відображає видатки домогосподарств на купівлю споживчих товарі та послуг. Існує багато чинників, від яких залежить величина споживання. Основний – після податковий дохід (DI). В умовах економіки закритого типу, коли відсутні податки, післяподатковий дохід дорівнює ВВП, тобто DI=Y. Оскільки заощадження – та частина після податкового доходу, яка не йде на споживання, то це означає, що він є також і основним чинником особистих заощаджень (S): S=DI-C.

Графік споживання:

Графік споживання

Тут показана залежність споживання від після податкового доходу. Бісектриса – така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається лише на споживання. Але насправді споживчі видатки менші, а інколи більші за дохід. Це відображає лінія С. Якщо C3 <DI3, то виникають заощадження, а якщо C1>DI1, то це свідчить про те, що певна частка споживчих видатків здійснюється за рахунок боргу.

Графік заощадження:

Даний графік віддзеркалює попередній у тій частині, в якій він показує залежність заощаджень від доходу. Заощадженням у точці S2 відповідає споживання в точці C2 на умовах, коли C2=DI2, а S=0. Заощадженням у точці S1 відповідає споживання в точці C1 на умовах, коли C1>DI1, а S1<0. І, нарешті, заощадженням у точці S3 відповідає споживання в точці С3 на умовах, коли C3<DI3, а S3>0. Вимірювання залежності споживання і заощадження від доходу здійснюється за допомогою коефіцієнтів середньої схильності до споживання і заощадження:

APC=C/DI , APS=S/DI

Також застосовують коефіцієнти граничної схильності до споживання та заощадження:

Коефіцієнт граничної схильності до споживання Коефіцієнт граничної схильності до заощадження

с+s=1

Крім післяподатк.доходу на споживання і заощадження впливають інші чинники: багатство, ціни, очікування, споживча заборгованість, відсоткова ставка. Споживання, яке не залежить від доходу, а змін.під впливом інших чинників, назив.автономним. Під впливом чинників автономного споживання крива споживання зміщується у відповідний бік. Звідси випливає ф-ція споживання:

функція споживання

21. Сукупна пропозиція: сутність і граф.інтерпретація її залежності від ціни на основі класичної моделі.

Сукупна пропозиція (AS) – пропозиція реального ВВП. На неї справляють вплив ціни і нецінові чинники.

пропозиція реального ВВП

В основі класичної моделі – положення про абсолютну гнучкість цін і зарплати. Якщо, наприклад, сукупний попит падає порівняно з потенційним ВВП, то, з одного боку,. Знижуються ціни, а з іншого – одночасно падає попит на ринку праці та зменшується відповідно зарплата. Внаслідок таких змін прибутковість вир-ва падає. Тому у підп-в не виникає мотивації до зменшення сукупної пропозиції. Вона залишається на рівні ВВПп, але при адекватно нижчій ціні і зарплаті. Звідси – висновок класичної моделі: сукупна пропозиція не залежить від цін. Тому на графіку крива AS прибирає вигляду вертикальної лінії, яка започатковується в точці потенційного ВВП. Проте така модель суперечить реальній економіці. Практика показує, що факт.ВВП досить часто і на тривалий період відхиляється від потенційного ВВП.Це означає, що ринок не може швидко відновити сукупну пропозицію на потенційному рівні. Лише в межах довгострокового періоду, динаміка факт.ВВП може визначатися динамікою потенційного ВВП. Тому класична модель – модель сукупної пропозиції для довгострокового періоду.

22. Сукупна пропозиція: сутність та граф.інтерпретація її залежності від ціни на основі кейнсіанської моделі.

Сукупна пропозиція (AS) – пропозиція реального ВВП. На неї справляють вплив ціни і нецінові чинники.

Сукупна пропозиція

Кейнсіанська модель показує зв’язок між ціною і сукупною пропозицією в короткостроковому періоді. В її основі – положення про негнучкість зарплати протягом короткострокового періоду. Це пояснюється існуванням колективних угод між профспілками і підприємцями, а також небажанням підприємців зменшувати зарплату, щоб уникнути зниження мотивації до праці та виникнення соц.конфліктів. Отже, згідно з кейнсіанською моделлю, в короткостроковий період гнучкими є лише ціни, а зарплата тимчасово не змінюється. На графіку крива AS прибирає вигляду додатньо похилої лінії. Це пояснюється тим, щов короткостроковому періоді, протягом якого зарплата не змінюється, сукупна пропозиція перебуває в прямій залежності від товарних цін. Особливість кривої полягає в тому. Що вона відбиває неоднаковий зв’язок між ціною і сукупною пропозицією в умовах різного рівня зайнятості. Тут криву AS можна поділити на три ділянки: горизонтальну, висхідну та вертикальну. На горизонтальній ділянці, яка характ.економіку в умовах глибокого падіння вир-ва, збільшення сукупного попиту не викликає зростання цін. Тому сукупна пропозиція збільшується адекватно зростанню сукупного попиту. На висхідній ділянці – економіка в умовах помірного падіння вир-ва – збільшення суку пного попиту викликає як зростання цін, так і збільшення сукупної пропозиції. На вертикальній ділянці – економіка в умовах повної зайнятості – при збільшенні сукупного попиту сукупна пропозиція тимчасово збільшитися не може. Тому єдиним наслідком є зростання цін.

23. Модель екон.кругообігу в умовах змішаної економіки. Ф-ції держави в процесі екон.кругообігу в умовах закритої та відкритої економіки.

В умовах змішаної економіки підприємства та домогосподарства взаємодіють між собою як і на чистому ринку. Але наряду з цим вони ще взаємодіють з урядом. У моделі екон.кругообігу держава виконує три ф-ції: здійснює на відповідних ринках закупівлю ресурсів та продуктів і несе пов’язані з ними витрати; забезпечує домогосподарства і підприємства сусп.благами; отримує від домогосподарств і підприємств податки, за рахунок яких фінансуються сусп.блага. Ф-ції держави: 1)Перерозподільча ф-ція. Змінюючи рівень податків і трансфертів, держава перерозподіляє сукупний дохід між приватним сектором економіки і вир-вом сусп.благ та послуг; 2)Стабілізаційна ф-ція. Змінюючи обсяги держ.закупівель та рівень чистих податків, вона може цілеспрямовано впливати на сукупні видатки, і, як наслідок, на рівень вир-ва. В межах приватної закритої економіки Y=C+I. З появою держави сукупні видатки доповнюються державними закупівлями, тому екон.рівновага визначається Y=C+I+G. Одночасно трансформується ф-ція споживання. В спрощеній моделі DI=Y, тому . З урахуванням держави, коли з’являються чисті податки, після податковий дохід зменшується за формулою: DI=Y-T. Тому ф-ція споживання:, де t – граничний коефіцієнт податків, який відображає відношення між зміною чистих податків і зміною доходу. Отже, поява чистих податків зменшує споживання за будь-якого рівня доходу.

24. Рівнов.ВВП на основі метода “видатки-випуск” та його граф.інтерпритація.

За методом “видатки-випуск” рівнов.ВВП- це такий обсяг вир-ва, якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції, виробленої в поточному періоді. Тобто, при рівнов.ВВП сукупна к-ть вироблених товарів дорівнює сукупній кількості закуплених товарів (споживчих та інвестиційних). Економіка постійно тяжіє до рівноваги. Це означає, що у випадку, коли сукупні витрати перевищують ВВП і відбув.незаплановане зменшення товар.запасів, підприємства будуть зацікавлені збільшувати вир-во до рівня сукуп.витрат, якщо навпаки, сукуп.витрати менші від ВВП і відбув.незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати вир-во до рівня сукуп.витрат. Аналіз рівнов.ВВП можна здійснити і за допомогою граф.моделі “видатки-випуск” (Кейнсіанський хрест). Горизонт.вісь – ВВП (Y), вертикальна- факт.сукуп.витрати (Е), бісектриса – ситуація, коли факт.і заплановані сукуп.витрати збігаються.Перетин ліній факт.і заплан.сукуп.витрат у т.Т1 – тотожність між цими витратами. Але в дійсності факт.сукуп.витрати, як правило, не збігаються із заплан.сукуп.витратами. Якщо Е<Y – економіка виробляє більше продукції, ніж зможуть її реалізувати. Це свідчить про виникнення перевир-ва, яке супров. Збільшенням товарних запасів і незаплан.приростом інвестицій у товарні запаси (+І’).Отже, підп-ва зменшуватимуть вир-во до рівня попиту, що породжуватиме тенденцію до віднови рівноваги між ВВП і сукуп.видатками. Якщо навпаки, то це ознака недовир-ва, яке супроводж.незапланованим зменшенням інвестицій у товарні запаси (-І’) і слугує для підп-в підставою збільшувати вир-во до рівня попиту. Взагалі інвестиції викон.балан.роль в економіці: Y=E±I’. Це означає, що в умовах рівноваги Y=0 Y=E.

Рівовага ВВП

25. Сукупний попит на інвестиції: його чинники та граф.інтерпретація.

Інвестиції – другий після споживання компонент сукупних витрат. Вони суттєво впливають на сукупний попит. У короткостроковому періоді вони впливають на рівень вир-ва через зміни у сукупному попиті. В довгостроковому періоді вони впливають на капіталоутворення, що змінює рівень потенційного ВВП. Мотиваційним чинником інвест.попиту є чистий прибуток (NP). Складові чистого прибутку: 1) Валовий прибуток (GP). Він залежить від величини інвестицій та норми прибутку; 2) Податок на прибуток (ТР); 3) затрати на інвестиції. Звідси: NP=(GP-TP)-Yr. Попит на інвестиції має місце лише тоді, коли NP>0. Якщо NP<0, то інвестиційний попит не виникає. Найбільш мінливим чинником, що впливає на інвестиції через зміну чистого прибутку, є відсоткова ставка (r): r=n-i. Між інвестиційним попитом і відсотковою ставкою існує обернена залежність. За цих умов крива інвестиційного попиту прибирає вигляду від’ємно похилої лінії

Сукупний попит на інвестиції

26. Закон Оукена та кільк.визначеність втрат економіки від цикл.безробіття.

Для визначення втрат ВВП у світов.практиці використ.положення та висновки досліджень Артура Оукена. Америк.економіст на основі макроекон.аналізу дійшов висновку, згідно з яким: якщо фактич.безробіття перевищ.рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП склад. 2,5%. Це положення дістало назву закону Оукена. Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (цикл.) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів. Перший – обчисл.відсотка відставання факт.ВВП від потенційного ВВП: В= (РБф – РБп) 2,5. Другий – якщо прийняти за 100%, то звідси ВВПф дорівнює:

=

Третій – оскільки нам відомо ВВПп і ВВПф, то звідси витрати економіки від цикл.безробіття будуть дорівнювати: , де ВВПd-- втрати ВВП від цикл.безробіття.

27. Рівнов.ВВП на основі метода “вилучення-ін’єкції” та його граф.інтерпретація.

В основі методу – в екон.кругообігу постійно мають місце вилучення (зменшення видатків) або ін’єкції (збільшення видатків). Вилучення відбуваються у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються в формі інвестицій, державних закупівель, експорту. Економічна рівновага існує лише тоді, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям. У приватній економіці закритого типу, вилучення відбуваються лише у формі заощаджень, а ін’єкції – у формі інвестицій. Екон.рівновага: S=I

Рівновага ВВП

Згідно з граф.моделлю лише У1 є рівноважним, оскільки виробляється в умовах, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям: S1>I,a I’>0. У2 більше рівноважного, оскільки вилучення в формі заощаджень більше запланованих інвестицій: S2>I, a I’<0. У3 менше рівноважного, оскільки вилучення у формі заощадженьб менше запланованих інвестицій: S3<I, a I’<0. Якщо заощадження перевищили заплановані інвестиції, то це означає, що пропозиція позичкових грошей перевищила попит на них з боку інвесторів. Завдяки цьому відсоткова ставка знижується, що сприяє збільшенню інвестиційного попиту до рівноваги із заощадженням. Якщо навпаки, то відсоткова ставка зросте. Це сприяє збільшенню заощадження до рівня попиту на гроші, тобто до інвестиційного попиту.

28. Інфляція: сутність та кількісна визначеність, види та соціально-економічні наслідки.

Інфляція – це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Вона вимір.за допомогою індексу цін. Підвищення індексу цін у поточному році порівняно з попереднім указує на інфляцію, а зменш.індексу цін – на дефляцію. Показником інфляції є темп інфляції. Для обчисл.темпу інфляції (ТІ) застосов. 2 методи. Перший – на основі індексу цін базового періоду. В цьому випадку інфляція показ.відсоток приросту цін в аналізовано му періоді (році) стосовно базового періоду (року): ТІ=–100,де– індекс цін аналізованого періоду (року); 100 – індекс цін поперед.періоду (року). Другий – на основі індексу цін поперед.періоду. В цьому випадку інфляція показ.відсоток приросту цін в аналізов.періоді (році) стосовно поперед.періоду (року): ТІ=.

Однією з закономірн.інфляції є постійне зростання цін та знецінення грошей. В залежності від темпу приросту цін інфляцію умовно можна поділ.на 3 види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу). Помірна (повзуча) інфляція виник.тоді, коли річний приріст цін склад.не більше 10%.Певний час ціни можуть зрост.повільними темпами, що не має негат.наслідків і не відчутним для економ.суб’єктів. Але з часом темпи зрост.цін збільш. Наслідки цього явища стають відчутними насамперед у монополізов.секторах економіки, де почин.прискорено підвищ.ціни на товари у відповідь зростання попиту. Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимір.десятками або сотнями відсотків. На цій стадії окремі групи економ.суб’єктів добив.різкого підвищ.цін, що змушує й інших посил.свої економ.та соц.вимоги. Тому зростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важко передбаченим і не піддається регулюванню. Інфляція виходить з-під контролю держави. Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимір.тисячами відсотків. На цій стадії гроші почин.втрачати здатність викон.свої функції. У залежності від характеру кінцевих причин, які виклик.інфляцію, слід розрізн.2 її види: інфляцію попиту і інфляцію витрат. Інфляція попиту виникає тоді, коли ціни зрост.внаслідок випереджаючого зростання сукупн.попиту стосовно сукупн.пропозиції. Таке зрост.сукупн.попиту може бути викликане збільшенням пропозиції грошей, держ.витрат, а також ін вест.витрат та ін. Інфляція витрат, як правило, супрводж.падінням вир-ва. Таке явище дістало назву стагфляції. Отже, стагфляція виник.тоді, коли одночасно зрост.ціни і скороч.вир-во. У залежності від можливості передбачити зрост.цін розрізн.очікувану і неочікувану інфляцію. Очікув.інфляція спричин.певними тенденціями в економіці або заходами, заплонов.державою. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь. Неочікув.інфляція є результатом не передбач.змін в економіці, наслідком виникнення незапланов.змін у сукупн.попиті та сукупн.пропозиції. ЇЇ соц.-економ.наслідки прояв.у слідуючому: 1) Зниж.реальні доходи населення. При зрост.цін їхні реальні доходи зменш.і навпаки. 2) Знецінюються фінансові активи із сталим доходом. Інфляція зниж.їхню реалюну вартість. У цьому випадку скороч.також і реальні доходи, що їх отрим.власники таких фінансов.активів. 3) Поруш.норм.розподіл доходів між дебіторами та кредиторами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і прогр.кредитори (позичкодавці). Це обумов.тим, що в умовах інфляції кредит надається за однієї купів.спроможності грошей, а поверт.за іншої, нижчої. 4) Зниж мотивація до інветув.довгострокових програм. Довго строк.інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очік.отрим.при поточних цінах, у майбут.внаслідок інфляції може суттєво зменш.в реальному вимірі. 5) Прискор.матеріалізація грошей. Під час інфляції зрост.ціни на товарно-матер.ресурси і нерухомість. Тому домашн.господарства та підприємства намаг.позбут.грошей і вкласти їх у запаси товарно-матер.цінностей і нерухомість. 6) Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. В умовах неповн.зайнятості інфляція може викон.і позитив.функцію, якщо воно набуває вигляду інфляції попиту. В цих умовах держава, збільшуючи сукупн.витрати, може ціною помірн.інфляції стимулюв.збільш.вир-ва та зниж.безробіття. Але помірн.інфляція попиту може також самопримнож., якщо стає затяжною. За цих умов до неї звик.продавці і тому автоматично наперед підвищ.ціни на свої товари та послуги. 7) Зниж.мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення внаслідок інфляції, а також спотвор.структури і диференціації доходів негатив.вплив.на мотивацію підприєм.та трудов.діяльності. Це пов’язано з вел.диференціацією міжгалузев.зароб.плати, розривом у рівні оплати праці в держ.і недерж.секторах економіки, великим відставанням мінім.зароб.плати від середньої. 8) Інфляція відрив.управлінський механізм економіки. Інфляція знецінює не тільки гроші, а й усю систему регулювання економіки.

29. Сутність та фактори економічного зростання.

Екон.зростання – збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Осн.показниками екон.зростання є абсолютне збільшення продукту, або його збільшення на душу населення. Макроекономічні фактори екон.зростання можуть бути поділені на три групи: 1.Фактори пропозиції : к-ть і якість природних ресурсів, к-ть і якість труд.ресурсів, обсяг сон.капіталу, наук-техн.прогрес. Саме ці фактори визначають спроможність до екон.зростання. 2. Фактори попиту: для реалізації зростаючого вир-ва потенціалу в економіці треба забезпечити повне вик-ня збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує підвищення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту. 3. Фактори розподілу: здатність до нарощування вир-ва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної к-ті корисної продукції.

30. Модель економічного зростання Солоу: осн.риси та математ.формалізація.

Модель Солоу показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний процес впливають на екон.зростання. Осн.рисами моделі Солоу є такі: 1. Цільовою ф-цією моделі є не зростання загального обсягу продукту, а його вир-во на одного працюючого, тобто продуктивність праці. Тому в побудові моделі абревіатура спирається на малі букви, які відображають певні показники в розрахунку на одного працюючого: продуктивність праці: y=Y/L; капіталоозброєність праці:k=K/L; інвестиції: i=I/L. Крім того враховуємо, що s – норма заощаджень, а d – норма амортизації. 2. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності. Це положення реалізується на основі перетворення виробн.ф-ції: Y=F(K,L). Якщо обидві частини цього рівняння поділити на L, то отримаємо ф=цію продуктивності праці: y=f(k). 3. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів: запас капіталу, приріст населення, технічний прогрес. 4. Інвестиції дорівнюють заощадженням: i=sy=sf(k). Вплив окремих факторів . 1. – запас капіталу. Згідно з моделлю запас капіталу збільшується внаслідок інвестицій і зменшується через зношення капіталу. Для визначення впливу цього фактора на капіталоозброєність праці застосовують категорію “стійкий рівень капіталоозброєності”, який визначається за формулою: . Звідси можна сказати, що нарощування капіталу () відбувається лише тоді, коли капітал, що інвестується, перевищує капітал, що амортизується: . 2. – приріст населення. Згідно з моделлю приріст населення з темпом n впливає на капіталоозброєність так само, як і зношення капіталу, тобто зменшує її. Цей зв’язок записується: . Складова має назву критичної величини інвестицій, оскільки вона показує, наскільки потрібно збільшити запас капіталу на одного працюючого, щоб компенсувати вибуття капіталу та приріст працюючих і забезпечити незмінність його величини (). 3 – технічний прогрес, який зумовлює приріст ефективності праці з коефіцієнтом Е і темпом q. Згідно з м оделлю вплив зростання ефективності праці з темпом q на обсяг продукту прирівнюється до його збільшення за рахунок приросту населення. За цих умов стійкий рівень капіталоозброєності () досягається тоді, коли приріст капіталоозброєності за рахунок інвестицій дорівнює її скороченню внаслідок вибуття капіталу, приросту населення та технічного прогресу:



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС