Главная  - Прочие дисциплины  - Книги  - Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.
Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.
<< Содержание < Предыдущая

6.2. Соціальна структура населення і трудовий потенціал України

Соціальна структура населення — це система різноманітних видів спільнот (класових, майнових, професійних) і стійких та впорядкованих зв'язків між ними.

В аналізі соціального складу населення розрізняють основні та неосновні класи, групи та верстви всередині класів, а також прошарки між ними. Одні дослідники визначають соціальну групу, клас на підставі доходу, майнового стану, професії або роду занять, освіти тощо. Інші включають до певного класу, групи тих людей, які самі себе до них зараховували незалежно від соціально-економічних показників, що визначають їхнє соціальне становище.

Неодмінним елементом соціальної структури будь-якого суспільства є проміжні, середні верстви населення. Соціальні групи, які претендують на включення до середнього класу, в Україні можуть становити значну частку населення. Це висококваліфіковані робітники, інженерно-технічні працівники, службовці, інтелігенція тощо.

Найвагомішу частку в соціальному складі населення України становлять робітники, інженерно-технічна, науково-технічна інтелігенція і селянство. В умовах переходу до ринку особливе місце посіли бюрократія, представники торгового капіталу, підприємці, кооператори, зайняті в малих та спільних підприємствах, акціонерних та інших структурах. Велика соціальна група — це інтелігенція та кваліфіковані службовці з фіксованими доходами — лікарі, вчителі, працівники закладів культури, переважна більшість наукових працівників. Окремо слід виділити господарських керівників (технократію), політичну еліту і духовенство, представників «тіньового» бізнесу, декласовані елементи (люмпени).

Перебудова соціальної структури населення відбувається за рахунок зміни співвідношення між чисельністю осіб, зайнятих фізичною та розумовою працею, а також змін у професійній структурі населення. Під заняттям слід розуміти конкретну роботу на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах або в наймах у приватних осіб, а не професію або спеціальність, одержану в навчальному закладі. При цьому щодо службовців враховують, як правило, посаду, яку вони обіймають, а щодо Робітників — виконувану роботу.

Статево-вікова структура населення

Заняття поділяють на дві групи: такі, що потребують переважно затрат фізичної праці, і заняття, в яких переважає розумова праця.

Територіальні відмінності у соціальному складі населення зводяться в основному до співвідношення чисельності робітників, службовців і селян в окремих регіонах. Вони залежать від господарської спеціалізації окремих територій. Провідна роль у формуванні територіальної організації трудових ресурсів належить розвитку територіально-галузевої структури господарського комплексу.

Зростання виробничого потенціалу країни кількісно та якісно формує потребу в робочій силі. Відповідно розвиваються типи розселення: скорочується чисельність сільського населення, складаються міські агломерації, зростають малі та середні міста, змінюється і природне середовище проживання населення. Все це впливає на характер відтворення трудових ресурсів.

Існування форм територіальної організації трудових ресурсів забезпечується функціонуванням трудоресурсного потенціалу з притаманними йому кількісними та якісними характеристиками.

Трудоресурсний потенціал характеризується чисельністю трудових ресурсів, їхньою статево-віковою структурою, рівнем освіти і професійно-кваліфікованої праці, фондом робочого часу, станом здоров'я, рівнем дисципліни та іншими соціально-економічними чинниками.

На рівень працездатності потенціалу значний вплив має статево-вікова структура населення. Так, витрати чоловічої праці на роботах, що потребують значної фізичної сили, будуть більш ефективними порівняно з такими ж за кількістю та часом витратами жіночої праці. Тим більше, що є ряд виробництв (годинникове, електролампове, приладобудівне), де жіноча праця є якіснішою і продуктивнішою, ніж чоловіча.

Термін «трудові ресурси» вживається у світовій практиці рідко, частіше використовується поняття «економічно активне населення».

Трудові ресурси — частина населення країни, що має відповідний фізичний розвиток, знання і практичний досвід роботи, які потенційно можуть бути використані в суспільному господарстві.

До трудових ресурсів включають як зайнятих, так і потенційних працівників. В Україні до трудових ресурсів належить населення у працездатному віці (чоловіки до 60 років і старші, жінки — до 55 років і старші, а також підлітки у віці до 16 років, що працюють). Чисельність та склад трудових ресурсів наведено в табл. 6.1.

Переважну частину трудових ресурсів країн становить населення у працездатному віці. У складі робітників за межами працездатного віку понад 4/5 припадає на пенсіонерів. Ступінь їхньої участі в суспільному виробництві пов'язаний з потребами суспільного господарства в робочій

Таблиця 6.1 Трудові ресурси та їхній склад за регіонами, 1999 рік, тис. чол. (Статистичний щорічник України за 1999 рік, Державний комітет статистики України; Відп. за випуск О.Г. Осауленко)

Регіони

Всього

У тому числі

працездатне населення в працездатному віці

особи старшого віку

підлітки

Україна в цілому

29 989,0

27 361.1

2 625.8

2.1

Автономна республіка Крим

1 268,0

І 195.0

73.0

0.0

Області:

Вінницька

1 044.2

919.0

125,1

0.1

Волинська

578.3

552.1

26.2

Дніпропетровська

2 262.9

2 068.7

194.1

0.1

Доненька

2 973,1

2 723.9

249,0

0.2

Житомирська

780,5

735.9

44.5

0.1

Закарпатська

775.1

723.1

52.0

0.0

Запорізька

1 218.3

1 133.0

85.3

Івано-Франківська

912.2

805.4

106.7

0.1

Київська

971.5

883.5

88.0

 

Кіровоградська

662.8

615.3

47.3

0,2

Луганська

1 554,2

1 470.9

83.1

0.2

Львівська

1 675,0

1 488.7

186,3

Миколаївська

791.9

733.6

57.9

0,4

Одеська

1 523.6

1 395.2

128.1

0,3

Полтавська

1 001.6

887.1

І 14.5

Рівненська

699.0

636,1

62.9

Сумська

820.0

718.0

102.0

Тернопільська

877.1

606.4

70.7

Харківська

1 841.9

1 867.5

154.3

0.1

Херсонська

736.8

696.9

39.8

0.1

Хмельницька

917.8

756.9

160.8

0.1

Черкаська

794,0

756.5

37.5

Чернівецька

564.6

512.4

52.2

Чернігівська

794.8

653.4

139.3

0,1

м. Київ

1 901.8

1 776.3

125.5

м. Севастополь

248.0

228.3

19.7

 

силі, досвіді конкретної особи, системою матеріального стимулювання, рівнем життя населення.

Зміни чисельності трудових ресурсів залежать від природного руху населення — народжуваності та смертності. За інших однакових умов швидкому зростанню населення відповідає швидке зростання трудових ресурсів і навпаки. Однак зміни в народжуваності на трудові ресурси вплинуть лише через 16 років. Співвідношення чисельності поколінь, що вступають у працездатний вік, також змінюється. Частка населення працездатного віку в загальній чисельності жителів України в 1990 р. дорівнювала 54,1, у 2000 р. — 55,6 відсотка.

Сучасне виробництво зумовлює об'єктивну необхідність постійного підвищення якості робочої сили. Це забезпечується через освіту, загальну культуру, глибоку професійну підготовку і спеціальні знання, творче ставлення до праці та свідому дисципліну.

Зростає частка робітників з вищою та середньою спеціальною освітою (90 відсотків зайнятих). Кожний четвертий має диплом вузу чи технікуму. Рівень освіти жінок досягнув рівня освіти чоловіків. В умовах переходу до ринкової економіки потрібен механізм економічно ефективної раціональної зайнятості. Чисельність зайнятих у суспільному господарстві України становить приблизно 25 млн осіб.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС