Главная  - Менеджмент  - Книги  - Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.
Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

Додаток 6.4.1 ДОВІДКА про політичні позиції газети "Киевские Ведомости"

Для службового користування Президентові України Л. Д. Кучми

ДОВІДКА про політичні позиції газети "Киевские Ведомости"

Газета "Киевские Ведомости" заснована у липні 1992 р. фірмою "Довіра" (президент Сергій Кичигін (Тойма).

Виходить щодня (крім неділі й понеділка) загальним тиражем 439,2 тис. прим. За інформацією Мінзв'язку на 01.01.93 р. газета мала 232,5 тис. передплатників, переважна більшість яких проживала у Києві — 174,2 тис. та Київській області — 40,3 тис. чол.

З джерел, що заслуговують на довір'я, повідомляють, що засновник і видавець С. Кичигін під час передплатної кампанії витратив на рекламу газети щонайменше 40 млн крб. (у цінах 1992 р.).

Фірма "Довіра", у свою чергу, розпочинала з рекламно-видавничої діяльності як дочірнє мале підприємство "Вечірнього Києва", що було монополістом на рекламну діяльність "ВК". Згодом В. Карпенко і С. Кичигін "побили горшки", і "Довіра" була перереєстрована як приватна фірма.

С. Кичигін, підполковник колишньої Радянської Армії, розпочинав кар'єру в Головному розвідувальному управлінні (ГРУ) Генштабу колишнього СРСР після закінчення привілейованого московського військового інституту іноземних мов. Володіє англійською і китайською мовами. (До речі, приналежність С. Кичигіна до колишнього радянського розвідувального співтовариства привернула увагу багатьох журналістів, які звинуватили його як донині діючого московського агента впливу (див. "Вечірній Київ" від 04.05.93 р., "Голос України" від 12.03.93 тощо).

У Києві С. Кичигін з'явився "раптово", на початку 80-х років, влаштувавшись на роботу в Київський університет. (Між іншим, загальновідомо, що кадрові працівники спецслужб просто так у відставку не виходять. Як кажуть професіонали, вхід до "Акваріуму" коштує долар, а вихід — два долари). Докторську дисертацію підготувати так і не спромігся, хоча кілька разів робив такі спроби — от-от, обіцяв читачам "ВК"... Під час виборів 1990 р. намагався (невдало) висунутися кандидатом у народні депутати УРСР від колективу однієї із середніх шкіл Києва.

З "Вечірнім Києвом" розпочав співробітництво як політичний оглядач під псевдонімом "Тойма", розквітнувши під час так званої перебудови. "Розсекретився" при спробі дістати мандат депутата парламенту.

За допомогою "ВК" С. Кичигін "розкрутив" рекламну кампанію своєї фірми, яка, до речі, має тісні зв'язки з Росією.

Про це красномовно свідчить той факт, що "Довіра" не так давно приймала замовлення на рекламу для розміщення у московських засобах масової інформації та на дорожніх щитах у Підмосков'ї.

За даними з колишнього близького оточення С. Кичигіна, останній є досить амбіційною людиною, яка, напевно, буде робити нові спроби увійти до парламенту, а можливо, й до президентського палацу.

Не виключено, що він на певному етапі буде штучно підтримувати популярність інших осіб (таких як І. Салій) з метою "розкрутки" іміджу своєї майбутньої команди, для чого, можливо, й створена означена газета.

Основу редакційного колективу "Ведомостей" склали журналісти "ВК", "Независимости" та інших видань Києва, більшість з яких прийшла на чолі з нинішнім редактором О. Швецем — колишнім відповідальним секретарем "ВК".

Аналіз публікацій газети свідчить про досить високий професіоналізм журналістського колективу. "Ведомости" знайшли свою нішу — репортерської, близької до бульварної, газети, яка спочатку друкує, а потім перевіряє, чи достовірно викладені наведені факти.

Варто також відзначати тенденційність подачі матеріалів, їх безапеляційність, особливо — коли це стосується коментарів політики незалежної України.

Скажімо, 10.03.93 р. Ю. Мостова написала: "Вполне возможно, что когда-нибудь потомки назовут скоропалительное объявление Украины безъядерной, нейтральной и внеблоковой — диверсией".

Ця ж тема знайшла своє відображення і в подальших публікаціях 20.03.93 р., 07.05.93 р. тощо.

Отже, на думку газети, диверсія... І ні більше, і не менше... Але чи може бути диверсантом (хоч і колективним) Верховна Рада України, яка майже одноголосно проголосувала за без'ядерність?..

Не жалує редакція своєю приязністю, повагою, навіть просто об'єктивністю, і Президента.

Так, 23.02.93, друкуючи рейтинг політичних діячів України за результатами опитування у Закарпатті, де Л. Кравчук посів перше місце — 3,011 (далі: Л. Кучма — 2,649, І. Плющ — 2,309 тощо) "Ведомости" дають заголовок "Президенту все же доверяют". Тобто: хай все-таки й перший, але "все же"... мовляв, поки що...

Продуманою сприймається й позиція газети, спрямована на протиставлення політики президента і прем'єр-міністра, методичне нав'язування читачу думки про постійну конфліктність, протистояння в середині однієї гілки виконавчої влади (див. газету від 17, 13.04.93 р.).

14.01.93 р. Л. Васильєва, друкуючи нотатки із зустрічі російських та українських експертів (відбувалася при спонсоруванні "Довіри" на теплоході за участю М. Михальченко та О. Ємця), писала:

"Спешка, с которой год назад три славянских лидера, ни с кем не советуясь, ударили по рукам, придумав формулу для сожительства бывших союзных республик и тем самым предрешив судьбу Союза, была явно не на пользу Содружеству".

27.01.93 та ж Л. Васильєва у післямові до Мінської зустрічі коментує (заголовком):

" Дверь в СНГ пока открыта, но через год войти в нее можно будет только по Уставу. Одна надежда — наш Президент все равно выкрутится".

Красномовне свідчення ставлення газети до всенародно обраного президента — "все равно выкрутится"?

І ще один тенденційний заголовок "Президент успокаивает народ, заодно и усыпляет" (Ю. Мостова, 20.01.93 р.).

Це гра, так би мовити, на рівні "психологічного фолу", який негативно впливає на ставлення читачів до президента.

Тенденційна інформація була подана й 13.01.93 р. під заголовком: "Дожились: на царской каторге мяса ели больше, чем в независимой Украине". Коментарі, як кажуть, зайві... І ще про м'ясо. На цей раз "стратегічне". 08.01.93 р. газета знову-таки подає заголовок "Сегодня Киеву дали "стратегическое" мясо. Что будем есть завтра?'

Зрозуміло, що у пересічного читача після ознайомлення з такою формою подачі інформації з'являється цілком слушна думка: Київ стоїть на порозі голоду... Й справді, тільки фахівці знають, що держрезерви постійно оновлюються...

Отже, знову з буденного факту "Ведомости" зробили псевдо-сенсацію.

Про перекручення інформації кореспондентом "Ведомостей" свідчив і нар-деп Б. Олійник, який був змушений 10.02.93 р. у газеті "Демократична Україна" давати спростування і писати: "Від початку до кінця дана публікація (мається на увазі публікація "Ведомостей" від 09.02.93) — це фальшивка".

Ще одна дезінформація, що була надрукована з газеті від 23.04.93 р.:

"Как стало известно из информированных источников, советник Президента В. Симоненко назначен торгпредом Украины в Греции".

Взагалі заголовки "Ведомостей", набрані крупним шрифтом, створюють гнітюче враження, тиснуть на психіку:

" Части человеческих тел бродячие собаки таскают по территории Киевской областной больницы";

"Живодерня под Киевом как зеркало нашей собачьей жизни")

"Атомное кладбище в столице Украины. И охраняют его безоружные старушки-пенсионеры";

" На глазах сослуживцев выбросилась из окна цеха мать-одиночка, проработавшая двадцать лет в объединении им. С. Королева".

Таким чином, аналізуючи емоційну забарвленість, політичну спрямованість і соціопсихологічну напруженість публікацій газети в цілому, можна дійти висновку, що редакція досить професійно формує у читачів на рівні підсвідомості такі політико-психологічні установки:

Проголошення незалежності України — це історична помилка, непорозуміння, яке невдовзі буде виправлене.

Політичні інститути України, її політична і правляча еліти продажні, непрацездатні та ін.

• Вихід — лише в єднанні колишніх суб'єктів СРСР на чолі з могутньою Росією тощо.

Для прикладу наведемо такі заголовки й відповідні матеріали:

" Россия не говорит о своей независимости, но проводит независимую экономическую политику. Мы же, похоже, только говорим";

"На одну минимальную зарплату можно сварить полтора борща".

Теза туги за Союзом є домінуючою і в серії вже згаданих матеріалів, присвячених Мінській зустрічі глав держав СНД.

Антиукраїнську, антидержавну, шовіністичну позицію "Ведомостей" відзначав і "Голос України" в публікації "Старт-2 хамелеона в котячій масці" (12.03.93 р.), надрукованій у відповідь на "откровения" й відверті перекручення екс-розвідника і партпропагандиста С. Кичигіна (див."Ведомости" від 06.02.93 р.).

Те, що редакція "Киевских Ведомостей" сприяє створенню негативного ставлення до державності, перспектив побудови демократичного суспільства в Україні, яскраво підтверджується і словами засновника газети С. Кичигіна: ".если вдруг предположить, что здесь (в Україні) — начнутся гонения и репрессии (?!), то я не буду искать убежища в чужой Венгрии или Польше. Я просто уеду в Россию." ("Киевские Ведомости", 06.02.93 р.).

Прес-служба президента України 10.02.1993 р.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС