Главная  - Менеджмент  - Книги  - Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.
Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

2.

ПРИЗНАЧЕННЯ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА Й УРЯДУ

Якщо з виборами все було більш-менш ясно, то з призначенням урядовців суспільна думка ще повною мірою на час проведення дослідження не визначилася. За збереження існуючої процедури затвердження прем'єр-міністра (президентом — після обрання парламентом) висловилося 43,3 % опитаних. Передати ці повноваження Верховній Раді пропонували 33,9 % респондентів, а 15,6 % висловилися за одноосібне призначення прем'єр-міністра президентом України. Були й інші думки, але вони не були статистично значущими.

Показово, що жінки більшою мірою висловилися за збільшення повноважень парламенту в зазначеному питанні (37,1 % проти 30,7 % у чоловіків), а чоловіки більшою мірою виступали за призначення прем'єр-міністра президентом після обрання його парламентом (47,1 % проти 39,4 % у жінок).

Стосовно призначення міністрів і голів держкомітетів, то 40,6 % опитаних вважали, що це повинен робити президент за поданням прем'єр-міністра, 29,4 % були переконані, що міністрів має призначати президент за поданням Верховної Ради. Трохи більше 18,6 % пропонували віддати ці повноваження повністю парламенту і лише 3,8 % респондентів висловилося за одноосібне призначення міністрів і голів держкомітетів президентом України.

Аналіз думок чоловіків і жінок з цього приводу засвідчив, що жінки виступали більшою мірою, ніж чоловіки, за призначення міністрів і голів держкомітетів президентом — за поданням парламенту (36,7 % проти 22,2 %) і меншою мірою — за призначення вказаних вище посадових осіб президентом — за поданням прем'єр-міністра України (34,8 % проти 46,2 %).

Ми навели узагальнені дані думок респондентів щодо політичних проблем сучасного політичного життя як ілюстрацію статевих відмінностей в оцінці тих чи інших процесів і явищ. І це, звичайно, треба враховувати при підготовці рекламних матеріалів для друкованих ЗМК.

Особливої ваги набуває друкована реклама під час проведення виборчих кампаній на всіх рівнях владної ієрархії.

Зокрема, важливим і досить ефективним засобом комунікації є листівки, при підготовці яких варто дослуховуватися порад психологів і соціологів.

Аналіз текстів передвиборних листівок зразка 1990 р., проведений політичними психологами, показав, що в переважній більшості листівок було недостатньо даних про особистість кандидата. Лише 8 % листівок були з фотографіями. Тільки 36 % листівок розміщували більш-менш розгорнуті або протокольно згадані особистісні характеристики кандидата. Недостатньо інформації було про сімейний стан кандидатів, їхніх дружин і чоловіків — вона була лише у 18 % вивчених передвиборних листівок кандидатів, які балотувалися по Києву і Київській області. Дещо більше "пощастило" дітям — про них написали 62 % кандидатів.

Загалом особистості кандидата було присвячено близько 9 % загального тексту листівки, тоді як складові програми займали решту текстової площі.

Але виборці на той час вивели зовсім інший рейтинг інформації, яку бажали отримати з передвиборних листівок. Насамперед їх цікавили особистісні характеристики на кшталт "демократ — бюрократ", "нового зразка — старого зразка", "корисний — некорисний", "приємний — неприємний" і навіть "красивий — некрасивий".

Друга координата лежала також в особистісній площині, але через сприйняття передвиборних програм. Тут виявилися такі ознаки, як "впевнений — невпевнений", "серйозний — несерйозний", "стійкий — нестійкий" та ін. І тільки після цих параметрів оцінки йшли такі фактори, як біографічні дані й передвиборна програма як така.

Отже, готуючи передвиборну листівку, бажано на перший план вивести кандидата як людину, а потім уже подавати інформацію про його життєвий шлях і передвиборну програму.

Правила побудови передвиборних листівок

1. Найсильніший аргумент листівки доцільно зосередити на самому початку для того, щоб її дочитали до кінця.

2. Кількість змістових блоків не повинна перевищувати 7 плюс-мінус 2 одиниці (відоме "психологічне число").

3. Кожний абзац має складатися з трьох-чотирьох фраз.

4. Бажано використовувати короткі, прості речення.

5. Якомога рідше вживати прислівники.

6. Варто обходитись без загальних фраз і декларативних заяв.

7. Не варто користуватися неперевіреними й сумнівними фактами.

8. Текст краще розбити за пунктами: 1, 2, 3 тощо.

9. Писати потрібно не від першої особи, а від групи підтримки.

10. Уникати наукоподібних штампів, писати просто і з гумором.

11. Доцільно використовувати звернення і діалоговий режим ("Так само, як і Ви, кандидат вважає...").

12. Загальний обсяг листівки не має перевищувати 3/4 друкованого аркуша.

Після того як передвиборну листівку (плакат) складено і надруковано, постає питання про їх розповсюдження серед виборців.

Починати "війну листівок" бажано за 7-10 днів до виборів. Не варто розклеювати листівки ввечері — до ранку їх може зняти команда конкурента. Найкращий час для розклеювання листівок — ранок (до 7 години), коли люди йдуть на роботу.

Для розміщення листівок треба обирати такі місця, де виборці затримуються на деякий час, наприклад поблизу ліфта, поштової скриньки, каси гастроному, зупинки. Великий ефект мають листівки, наклеєні на вікна транспорту із зовнішнього боку текстом усередину — протягом дня її практично неможливо зняти. (Щоправда, робити це бажано за згодою водія.)

Ефективно організувати пікети мобільних груп (дві-три особи) в "години пік" у найбільш людних місцях. Як правило, учасники пікету розміщуються біля передвиборного плаката з фотографією кандидата і його програмою, роздають листівки, в тому числі й такі, що вміщують контактні телефони команди кандидата, за якими можна звернутися із запитаннями і пропозиціями.

Наприкінці великими літерами доцільно попросити виборців зберегти передвиборну листівку кандидата для подальшого контролю за його діяльністю. Це справить непогане враження на людей.

Відомий ще один спосіб розповсюдження листівок — поштовий. Якщо листівку буде персонально адресовано, її обов'язково прочитають. Що для цього потрібно? Насамперед мати імена і адреси виборців, які можна отримати в паспортному столі, ЖЕКу або виборчій (дільничній) комісії. І хоча в Україні немає змоги патентувати список виборців (як у США), де містяться дані про соціальний статус, освіту, матеріальний стан, вік та інші дані, проте за наявності такого списку і комп'ютера цей спосіб виявиться досить ефективним.

Можна розповсюдити по поштових скриньках і звичайну листівку. Заплатити листоноші, дати їй пачку листівок, і вони потраплять до кожної квартири. Отже, винахідливість у доставці друкованої реклами до споживача безмежна.

Водночас можна використовувати і сучасніші й технологічніші способи доставки листівок до потенційного електорату. Зокрема, це можна робити за допомогою сучасної комп'ютерної техніки, яка дозволяє створити й активно використовувати банки політичних та інших даних.

Банки політичних даних можуть бути двох видів. Перший — це тексти і проекти законів, програми, біографічні та інші довідкові дані, результати голосування та інша необхідна інформація. Другий — списки виборців. У політичній практиці багатьох країн такі списки оновлюються за допомогою комп'ютерів. З огляду на це кандидати створюють картотеки даних про виборців, які після патентування охороняються авторським правом. Внаслідок виконання цієї копіткої роботи кандидат (або партія) створює зареєстрований банк даних, де містяться не тільки імена й адреси виборців, а й їх вік, професія, національність, хобі тощо.

Маючи такий банк даних, можна направляти персоніфіковані послання виборцям на основі інформації про їхні специфічні запити й інтереси. Наприклад, можна підготувати кілька варіантів звернень та передвиборних листівок, які надіслати виборцям, спираючись на їх соціально-професійний статус, хобі тощо: кактусівникам — одне, домогосподаркам — друге, а власникам автомобілів — третє.

Такі "особисті листи" краще друкувати за допомогою лазерних принтерів, які дають змогу виготовити упродовж години кілька десятків зразків передвиборної продукції. Лазерні засоби друку можна використовувати також для виготовлення наближених до реальних копій виборчих бюлетенів із зразками-рекомендаціями на кшталт:

"Голосуйте за Народний Рух України!", або "Підтримайте Бориса Тарасюка!"

Отже, друкована реклама, якщо вона змістовно і поліграфічно виконана на належному рівні, є досить ефективним засобом РR. і реклами.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС