Главная  - Менеджмент  - Конспекты лекций  - Управління спецпроектами (конспект лекцій НУДПСУ)
Управління спецпроектами (конспект лекцій НУДПСУ)
<< Содержание < Предыдущая

7.7. Механізми нейтралізації інвестиційних ризиків

Для ефективного управління ризиками інвестиційних проектів застосовуються різноманітні методи. Основні інструменти управління ризиками наведені у таблиці.

Табл.7.3. Основні інструменти управління проектними ризиками

№ п/п

Категорія інструментів

Види , форми та способи реалізації

1.

Юридичні гарантії

Відповідні статті договорів, угод, контрактів, що визначають розподіл ризиків між сторонами. Реалізація здійснюється на підставі вільного волевиявлення сторін або шляхом звернення до арбітражного суду.

2.

Гарантії банку

2.1. Гарантії на користь кредитора:

а) Необмежені, тобто на весь строк кредитного договору на повну суму платіжних зобов’язань по договору.

б) Обмежені як в часі, так і за обсягом зобов’язань, в тому числі:

  1. гарантія на завершення робіт по проекту (до пуску об’єкта в експлуатацію);
  2. гарантія покриття непередбачених витрат по проекту на інвестиційній фазі;
  3. гарантія покриття додаткових витрат позичальника по погашенню кредитних зобов’язань на виробничій фазі в разі недостатності грошових потоків по проекту.

2.2. Гарантії на користь замовника проекту:

а) гарантія повернення авансу;

б) тендерна гарантія;

в) гарантія належного виконання контракту.

2.3. Гарантії на користь підрядника/ постачальника як засіб забезпечення платежу в разі надання замовнику проекту комерційного кредиту.

3.

Резервні фонди

Резервний фонд окремого учасника проекту для покриття непередбачених витрат по проекту (самострахування).

Спільний резервний фонд, що формується всіма учасниками проекту ( взаємне страхування).

4.

Застави, депозити на спеціальних рахунках

4.1. Активи проекту ( як матеріальні, так і грошові) як застава для покриття кредитних ризиків банку.

4.2. Депонування грошей учасником тендеру для покриття ризиків замовника проекту ( як альтернатива банківської тендерної гарантії).

4.3. Депонування коштів підрядником для покриття ризиків замовника, пов’язаних з можливою несплатою імпортного мита за ввезення будівельної техніки із-за кордону (як альтернатива банківської гарантії).

4.4. Активи підрядника ( будівельна техніка та інше майно) як застава для покриття можливих ризиків замовника по підрядному контракту.

5.

Непрямі гарантії

5.1. Контракти на реалізацію продукції, що вже випускається (непроектної) в рамках діючого виробництва як забезпечення банківського кредиту для фінансування проекту (розширення, реконструкції, виробництва та інше).

5.2. Довгострокові контракти на постачання виробничих ресурсів для забезпечення інвестиційної діяльності (сировина, матеріали, енергоносії).

6.

Утримання частки платежів за контрактом

Використовується для захисту інтересів замовника; за рахунок утримань (звичайно обумовлений процент по кожному платежу) формується фонд для покриття можливих ризиків у зв’язку з реалізацією контракту.

7.

Доручення

Застосовується як альтернатива банківської гарантії для забезпечення належного виконання контракту ( на постачання, підрядного, консультаційного); звичайно видається компанією, що має такий же напрямок діяльності як і виконавець (постачальник, підрядник, консультант); часто довіреною особою виступає материнська компанія.

8.

Контракти з фіксованою ціною

Даний інструмент використовується для контрактів на виконання будівельно-монтажних робіт (як додаткова гарантія банку по ризикам перевищення кошторисних витрат). По контрактам на постачання машин та обладнання ціни звичайно є фіксованими (за винятком довгострокових контрактів, що пов’язані з виготовленням унікальної, технічно складної продукції.

9.

Резервні кредити

Даний кредит передбачає відкриття позичальнику кредитної лінії протягом обумовленого періоду на фіксовану суму; призначений для покриття можливих витрат по проекту. Процентні ставки по резервному кредиту звичайно вище за ставки основного кредиту. Сума резервного кредиту знаходиться в межах 10 – 25% по відношенню до суми основного кредиту.

10.

Вексельні інструменти

Вексель як зобов’язання позичальника (замовника проекту) повернути заборгованість по комерційному кредиту, має деякі переваги в порівнянні з банківськими гарантіями, тому що його використання детально регламентовано нормами міжнародного права. Для додаткового захисту інтересів кредитора вексель може бути авальованим: банк дає гарантію сплати по векселю у вигляді напису (аваля) на векселі.

11.

Форфейтинг

Банківська операція, яка пов’язана з використанням вексельних інструментів. Вона полягає в тому, що банк купує векселі (та інші боргові зобов’язання) позичальника кредиту. Мета форфейтингу полягає в захисті постачальника/ підрядника від ризику неплатоспроможності позичальника, використовується в таких випадках:

а) при постачанні машин, обладнання та проведенні підрядних робіт на великі суми;

б) при наданні довгострокових (5-7 років) комерційних кредитах (звичайний строк врахування векселів 90 – 180 днів).

12.

Резервні акредитиви

Використовуються як інструмент захисту інтересів постачальника/ підрядника, що надає комерційний кредит замовнику; банк замовника відкриває на користь кредитора акредитив, за умовами якого банк здійснює платіж в разі невиконання боргових зобов’язань замовником.

13.

Умови платежів за контрактом

13.1. Умови (перш за все графік) платежів за контрактом постачання товару/ виконання підрядних робіт захищають інтереси як замовника так і постачальника/ підрядника. Схема платежів може виглядати ( як варіант) наступним чином:

а) 5-10% суми контракту – аванс після підписання контракту (забезпечення перед постачальником/ підрядником зобов’язань замовника);

б) 5-10% - мобілізаційний аванс ( після прибуття робочих, будівельного обладнання та матеріалів);

в) 10-15% - оплата з безвідзивного акредитиву рахунків постачальника/ підрядника при наданні документів, що підтверджують факт постачання;

г) сума контракту, що залишилась сплачується на умовах комерційного кредиту з різними графіками погашення; після надання підтверджуючих документів замовник виписує постачальнику / підряднику векселі (прості) або підписує тратти (переводні векселі). Як правило, на останні 5-10% суми контракту видаються векселі (тратти) після завершення строку гарантійної експлуатації об’єкту.

13.2.В деяких випадках для захисту інтересів замовника (ризик неналежного виконання робіт) з кожного платежу здійснюють відрахування в спеціальний фонд для покриття можливих збитків та витрат, що виникають у замовника в гарантійний період.

Ефективна реалізація даного інструмента ( умови платежів за контрактом) можлива при додатковому використанні інших інструментів: юридичних гарантій, гарантій авансованого платежу, безвідзивних ( і бажано підтверджених) документарних акредитивів та інших.

14.

Банківські рахунки з особливим режимом

Рахунки для депонування учасниками проекту грошових коштів в якості забезпечення зобов’язань перед іншими учасниками проекту. Як правило, такі рахунки відкриваються та управляються у відповідності з трастовим договором (наприклад, банківські рахунки, на яких депонуються кошти учасників тендеру, призначені для застави).

15.

Обов’язки засновників/ спонсорів проекту по додатковим внескам в капітал проектної компанії

Це зобов’язання надається кредитору проекту для зниження ризику перевищення витрат по проекту. Використовується як додатковий або альтернативний інструмент фінансування непередбачених інвестиційних витрат. Альтернативою зобов’язанням здійснювати додаткові внески в капітал проектної компанії можуть бути зобов’язання засновників надавати так звані “субординовані” кредити (погашення заборгованості по “субординованому” кредиту здійснюється тільки після виконання позичальником своїх платіжних зобов’язань по початковому банківському кредиту).

16.

Страхування

16.1. Страхування експортних кредитів. Звичайно застосовується для :

а) страхування економічних та комерційних ризиків;

б) страхування політичних ризиків.

Більш розповсюджено страхування кредитів від політичних ризиків. Здійснюється державними або напівдержавними страховими компаніями.

16.2. Страхування внесків в капітал проекту та різні види проектних активів. Звичайно застосовується у формі страхування іноземних інвестицій від політичних ризиків (конфіскації, націоналізації тощо). Здійснюється державними або напівдержавними страховими компаніями, а також багатостороннім агентством по гарантіях інвестицій, що входить в групу Світового банку.

16.3. Страхування вантажів при постачанні машин, обладнання та інших інвестиційних товарів. Умови страхування залежать від умов постачання Incoterms.

16.4. Страхування будівельних ризиків:

  1. будівельних робіт;
  2. будівельних матеріалів;
  3. виконання будівельних та монтажних робіт;
  4. тощо.

16.5. Страхування від різних комерційних, технічних та інших ризиків на виробничій фазі проектного циклу.

16.6. Інші види страхування, пов’язані з експлуатацією об’єкту інвестування.

17.

Розподіл ризиків між учасниками проекту

Розподіл ризиків відбувається між учасниками проекту на підставі підписання різних угод, контрактів, договорів.

Розподіл ризиків може здійснюватись також за рахунок створення банківських синдикатів або підрядно-будівельних консорціумів.

18.

Хеджування ризиків

Техніка страхування від фінансових та комерційних ризиків, яка може застосовуватись різними учасниками проекту (кредитором – для захисту від процентного ризику; проектною компанією – для захисту від зниження цін на продукт).

Хеджування - це укладання протилежних ф’ючерсних угод по різним видам контрактів. Механізм хеджування полягає в наступному: що якщо підприємство зазнає збитків як продавець, то воно отримує прибутки в такому ж розмірі як покупець ф’ючерсних контрактів.

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Є три виду біржових угод з використанням ф’ючерсних контрактів:

  1. купівля-продаж реальних активів або цінних паперів з постачанням в майбутньому періоді;
  2. купівля – продаж ф’ючерсних контрактів на визначену кількість активів або цінних паперів;
  3. ліквідація позиції за ф’ючерсними контрактами під час постачання активу.

19.

Диверси-фікація

Застосовується банками – кредиторами та інвесторами, що фінансують та реалізують одночасно портфель інвестиційних проектів, для зниження галузевих та регіональних ризиків

До найбільш розповсюджених методів нейтралізації інвестиційних ризиків належать: метод диверсифікації, страхування, хеджування та розподілу інвестиційних ризиків.

Під диверсифікацією розуміється інвестування фінансових ресурсів у більш ніж один вид активів, тобто процес розподілу інвестицій між різними об’єктами вкладення, які безпосередньо між собою не пов’язані.

Одним з найбільш поширених способів запобігання, або зменшення ризиків є страхування.

Страхування ризиків – це передача певних ризиків страховій компанії.

При аналізі ризиків важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов’язаних із цим ризиком.

До ризиків, які надаються до страхування, належать:

  1. прямі майнові збитки, пов'язані з перевезеннями, роботою обладнання, поставкою матеріалів;
  2. непрямі збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторним встановленням обладнання, неодержанням орендної плати;
  3. ризики, що підлягають обов’язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викрадення транспортних засобів).

Вищенаведені види ризиків зустрічаються в будь-якому проекті.

У широкому плані страхування інвестицій розглядається як страхування тих об’єктів, обладнання, інженерних мереж, які були збудовані, змонтовані або впроваджені внаслідок реалізації інвестиційного проекту. Процеси страхування інвестицій та управління інвестиційними ризиками спрямовані на своєчасне завершення робіт підрядником при затратах, що знаходяться в межах визначеної замовником суми. Страхування ризиків капіталовкладень являє собою угоду, за якою інвестор купує страховий поліс страховика, котрий не бере участі в даному інвестиційному проекті. Страхування поширюється тільки на інвестиційний процес і не охоплює об’єктів створених в результаті інвестицій. До таких видів страхування відносять:

  1. страхування будівництва;
  2. страхування на випадок зриву поставок будівельних матеріалів під час будівництва;
  3. страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій тощо.

Ринкові відносини розширили сферу страхування фінансового ризику підприємств і включають поряд із страхуванням одержання прибутку страхування рівня цін, стабільності надходжень сировини від постачальників тощо. Поряд із добровільним страхуванням існує обов’язкове страхування майна і медичне страхування, що передбачається кошторисом витрат підприємства.

Але є такі види ризику, які не можуть бути охоплені страховими компаніями. Це ризики, пов’язані з нестабільністю внутрішньополітичного життя країни, куди спрямовують інвестиції.

До них відносять можливі втрати, пов’язані з конфіскацією, громадянською війною, зміною політичного курсу уряду, зміною суспільно-політичного устрою тощо.

Страхування подібних ризиків передбачає створення державних гарантійних фондів, які мають забезпечити певні гарантії інвестицій приватних осіб в економіку тієї чи іншої країни.

У бізнес – плані зазначаються заходи щодо видів ризику, які не підлягають страхуванню – через неправильний вибір проекту, коливання кон’юнктури ринку, зміну цін і попиту, соціальну нестабільність тощо. З цією метою на підприємстві може створюватись фонд комерційного ризику, величина якого коливається від 5 до 15 % прибутку.

Далі переглядається рентабельність справи з урахуванням заходів, що плануються.

Хеджування –це процес страхування ризику від можливих збитків шляхом переносу ризику зміни ціни з однієї особи на іншу.

Хеджування здійснюється через укладання контракту, який призначений для страхування ризиків зміни ціни – хеджа між стороною, що страхує ризик (хеджером), та стороною, що бере ризик на себе (спекулянтом). Предметом контракту можуть бути різні активи – товари, валюта, акції, облігації тощо.

Хеджування може здійснюватись на підвищення або зниження цін. Хеджер прагне знизити ризик, спричинений невизначеністю цін на ринку, продаючи форвардні, ф’ючерсні чи опціонні контракти. Це дає змогу спрогнозувати дохіди чи витрати, хоча ризик не зникає. Його перебирає на себе спекулянт, який іде на одержання прибутку, граючи на різниці цін.

В сучасній практиці широке розповсюдження отримав механізм розподілу ризиків.

Розподіл інвестиційних ризиків – це частковий трансферт партнерам фінансових ризиків по окремим операціям. На практиці широке розповсюдження мають наступні направлення розподілу ризиків:

  1. Розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту. В процесі такого розподілу підприємство може здійснити передачу підрядникам ризиків, пов’язаних з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, низькою якістю цих робіт тощо.
  2. Розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини та матеріалів. Предметом такого розподілу є фінансові ризики, які пов’язані з втратою ( псуванням) майна (активів) в процесі їх транспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Форми такого розподілу ризиків регулюються відповідними міжнародними правилами “ИНКОТЕРМС- 90”.
  3. Розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Наприклад, при операційному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик морального старіння використаного активу, ризик втрати ним технічної продуктивності (за умов дотримання встановлених правил експлуатації), а також інші ризики, що обговорюються в контракті.

Література:

  1. О.Д.Данілов, Г.М.Івашина, О.Г.Чумаченко. Інвестування: Навчальний посібник. – К.: “Комп’ютерсервіс”, 2001.- 364с.
  2. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов.- Учебное пособие. – Киев: Абсолют-В, Эльга, 1999. - 304 с.
  3. Кліффорд Ф.Грей, Эрик У.Ларсон. Управление проектами. Практическое руководство/ Пер.с англ. – М.: Изд-во “Дело и сервис”, 2003. – с.163-183.

 

Питання для перевірки засвоєних знань:

  1. Що є метою аналізу проектних ризиків?
  2. Наведіть визначення ризику та охарактеризуйте види ризиків.
  3. Опишіть співвідношення ризику і доходу, ризику і часу.
  4. В чому полягає аналіз чутливості проекту?
  5. Охарактеризуйте сутність аналізу сценаріїв проекту.
  6. В чому полягає сутність імітаційного моделювання?
  7. Охарактеризуйте модель оцінки капітальних активів в оцінці доцільності інвестицій.
  8. В чому полягає сутність механізму нейтралізації інвестиційних ризиків?
  9. Охарактеризуйте сутність хеджування ризиків.
  10. В чому полягає сутність розподілу інвестиційних ризиків?
  11. Охарактеризуйте сутність страхування ризиків.

Завдання для самостійної та індивідуальної роботи

Задача 1.

Визначте за допомогою методу середньоквадратичного відхилення значень очікуваного прибутку який з двох проектів є більш ризикованим:

Оцінка можливого результату

Запроектований прибуток (млн.грн)

Д

Значення ймовірності

Рі

Проект А

Песимістична

25

0,2

Стримана

35,7

0,7

Оптимістична

35

0,2

Разом

 

1,0

Проект Б

Песимістична

8,0

0,25

Стримана

30,0

0,50

Оптимістична

60,0

0,25

Разом

 

1,0

Задача 2.

Визначте за допомогою коефіцієнта варіації очікуваних прибутків, який з двох проектів є більш ризикованим:

Оцінка можливого результату

Запроектований прибуток (млн.грн)

Д

Значення ймовірності

Рі

Проект А

Песимістична

8

0,25

Стримана

30

0,50

Оптимістична

60

0,25

Разом

 

1,0

Проект Б

Песимістична

10

0,4

Стримана

50

0,4

Оптимістична

75

0,2

Разом

 

1,0



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС