Главная
Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

1.4. ФУНКЦІЇ ФІЛОСОФІЇ

Предмет і специфіку філософії неможливо достатньо повно розкрити без з'ясування питання щодо її функцій. їх різноманітність надає культурі мислення життєву глибину, внутрішню зосередженість, що дає можливість філософському знанню бути засобом вироблення ціннісних орієнтацій, об'єднання глобальних і кінцевих цілей, які спонукають людину. Те, що дає змогу філософії бути явищем, яке завжди витримує багатоманітні соціальні, інтелектуальні випробування і навантаження, полягає в належності до простору, де абсолютне «як повинно бути» виявляється раніше визначеною метою і тому дійсною цінністю. Специфічна роль філософії, її принципово плідний, творчий характер щодо компонентів культури виявляється в евристичних функціях

Аналітична функція виявляє помежові основи (змістові обґрунтування), які складають умови можливості всіх видів теоретичного і практичного досвіду.

Рефлексивна функція: перетворення прихованих допущень на предмет спеціалізованого дослідження; пояснення загальних ідей, прагнень, ініціатив, які обумовлюють унікальні (культурні) або універсальні (цивілізаційні) принципи, форми організації і реалізації суспільно-історичної діяльності.

Онтологічна функція: введення фундаментальних гіпотез існування, визначення схем побудови дійсності, тобто «переведення» формалізму теорії в дійсність.

Гносеологічна функція: розроблення, оцінювання припущень пізнавального процесу. Чи є знання систематизацією суб'єктивного досвіду, чи фіксує закономірні зв'язки світу? Аналізом цих проблем змушують займатися вчених труднощі їхньої науки.

Інтегративна функція: системне узагальнення і понятійна реконструкція різноманітності соціальної практики, багатства культури. Фокусуючи конкретні цінності з наступним розгортанням із них проектів світу (центрування «космосу» вичленує космізм, «Бога» - теїзм, «людини» - гуманізм, «волі» - волюнтаризм тощо), філософія узгоджує в межах цих проектів

«Істина цікавила філософію у всі часи; її розглядали з різних боків, висловлювали по-різному, і кожний такий розгляд перетворювався на школу, систему. Істина шляхом різнобічних визначень вимальовується все виразніше; щоразу після розглянення з різних кутів зору відпадає половина, яка приховує образи, уявлення, і думка потроху знаходить точні, влучні поняття».

О. Герцен

усі типи відношення людини до дійсності: теоретичні і практичні, пізнавальні і ціннісні, соціальні й екзистенціальні. Подібне узгодження - не еклектика, а єдина умова створення універсальних сценаріїв життя, варіантів світорозуміння і світоперетворення, що мають всезагальні значення і цінності

Світоглядна функція пов'язується з абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням світу, на відміну від решти типів та рівнів світогляду.

Методологічна функція полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання і освоєння дійсності людиною.

Прогностична функція: в ній формуються гіпотези про загальні тенденції розвитку буття і свідомості, людини і суспільства. Ступінь вірогідності прогнозу буде тим вищим, чим більше філософія спирається на науку.

Критична функція поширюється не тільки на інші дисципліни, але й на саму філософію. Античний принцип «піддавай усе сумніву» свідчить про важливість критичного підходу, наявність певної частки скепсису стосовно існуючого знання та соціокультурних цінностей. Позитивне значення та антидогматичну роль виконує конструктивна критика. Вона ґрунтується на діалектичному запереченні, а не на абстрактному нігілізмі.

Аксіологічна функція (від грец. ахіоs - цінний) дає можливість визначити соціальні, моральні, ідеологічні, естетичні та інші цінності, особливо в перехідні періоди суспільного розвитку, коли виникає проблема вибору шляхів розвитку і постає питання, що відкинути, а що зберегти зі старих цінностей.

«Філософія починається там, де закінчується точна науковість і постає інонауковість. її можна визначити як метамову всіх наук (і всіх видів пізнання і свідомості) ».

М. Бахтін

Соціальна функція є досить багатоплановою і охоплює різні аспекти суспільного життя: покликання філософії - пояснити соціальне буття і сприяти його матеріальній та духовній зміні. Саме філософії належить прерогатива в розробці всеохоплюючих концепцій інтеграції і консолідації людського суспільства її завдання - допомогти усвідомити і сформувати суспільну мету і спрямувати зусилля на організацію колективних дій для їх досягнення. При цьому ступінь життєвості філософської концепції визначається тим, наскільки кожний індивід може її зрозуміти і прийняти.

Гуманістична функція полягає в адаптаційній та життєствердній ролі філософії для кожного індивіда, у сприянні формуванню гуманістичних цінностей та ідеалів, ствердженню позитивного сенсу і мети життя. її покликання - здійснювати функцію інтелектуальної терапії, яка є особливо важливою в періоди нестабільності в суспільстві, коли людське існування перебуває в «помежовій ситуації», на межі буття та небуття, і кожний повинен зробити свій нелегкий вибір.

Усі функції філософії діалектично взаємопов'язані, кожна з них передбачає інші, так чи інакше включаючи їх у себе. Тим самим філософія постає як цілісна система, виступаючи загальною методологією пізнання і освоєння світу. Поряд з цим вона є особливою теорією, яка має свої категорії, закони і принципи дослідження.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС