Главная
Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.
<< Содержание < Предыдущая

2. Філософська мудрість стародавнього сходу

Зародки філософського мислення в Індії сягають глибокої давнини (2500 - 2000 рр. до н. е~). Вся історія індійської філософії - це безперервний діалог з традицією. У культурі сучасної Індії є риси будь-якого періоду історичного минулого. Зв'язок старого і нового, співіснування найдавніших релігій і науки - невід'ємна частина духовного життя Індії, її світогляду та філософії. Головна особливість індійської філософії - її практично життєвий характер, спрямованість не на саме лише теоретизування або просте задоволення інтелектуальної допитливості, але й на втілення духовного, єдино гідного для людини життя.

Ключові слова

Брахман, дхарма, сансара, мокша, архат, джайнізм, буддизм, Веди, Упанішади, атман, пуруша, карма, нірвана, індуїзм, санкх'я, йога, міманса, веданта, вайшешика

Філософія стародавнього Китаю виглядає стрункішою, деталізованішою, більш зануреною в глибину суперечливого, парадоксального мислення. Головне завдання і головна особливість китайської філософії - її реставраційний характер, прагнення зрозуміти, усвідомити різноманітність світу і долю людей, щоб свідомими зусиллями внести в нього порядок, щоб змусити кожну людину і кожну річ виконувати власну партію у великій симфонії космічної музики. Роль свого роду диригента покликаний був зіграти «досконаломудрий » - філософ.

Ключові слова

дао, небо, даосизм, конфуціанство, інь, янь, жень,  порядок, шляхетність, моїзм, легізм, ритуал, обов'язок, етикет, справедливість, взаємність

СПОРІДНЕНІСТЬ РИС І УМОВ ВИНИКНЕННЯ ФІЛОСОФІЇ СХОДУ І ЗАХОДУ

«Якби хто-небудь у битві переміг тисячу людей, а другий переміг би себе одного, то саме цей другий - найвеличніший переможець у битві».

Будда

Однією з найістотніших характеристик філософського знання є його принципово історичний характер. Головна увага в ньому скеровується на відношення «людина - світ», а не просто на існування людини чи світу самих по собі. Завдяки цьому історія набуває сутнісного значення, стає одним із визначальних вимірів цього знання.

Постійно орієнтована на майбутнє людина в той же час глибоко укорінюється в минулому і завжди несе його досвід з собою. Майбутнє (цілі, плани тощо) і минуле, не існуючи наяву, становлять у той же час невід'ємну частину людської особистості. Отже, людина, суспільство в цілому живуть одночасно в усіх трьох часових вимірах - минулому, теперішньому і майбутньому, об' єднуючи їх у собі в нерозривну часову цілісність - історію. Спроба зрозуміти людину в її відношенні до світу поза минулим і майбутнім є абсолютно безплідною, оскільки втрата пам'яті, досвіду, намірів, бажань позбавляє сенсу зміст буття людини. Ідеї, сформульовані в ході історичного розвитку філософії, зберігають свою актуальність і для сучасності, і для майбутнього. У певному розумінні слова філософські ідеї є вічними: кожне нове покоління повертається до них, надаючи їм усе нових і нових розв'язань і тлумачень.

Розвиток філософії на Сході та Заході, при всій її самобутності і специфічності, має ряд спільних закономірностей. Філософська думка, по-перше, зароджується в лоні міфології як першої історичної форми світогляду. Міфології властива нездатність людини виділити себе із навколишнього середовища і пояснити явища на основі природних причин. Світ і всі явища в ньому залежать від дій богів і героїв. Але в міфології ставиться і ряд власне філософських питань: як виник світ, які причини і джерела його розвитку; що таке життя і смерть; у чому полягають відмінності тіла від розуму, душі тощо.

Формування на базі первісної міфології ранніх форм філософського, релігійного та інших світоглядів відбулося в ході поступового розкладу родоплемінного ладу та зародження найдавніших цивілізацій. Цей процес спостерігається наприкінці IV тис. до н. е. в долинах Нілу (Єгипет), Тигру і Євфрату (Месопотамія). Виникнення філософії в Давній Індії відноситься приблизно до II тис. до н. е., коли на її території почали формуватися рабовласницькі держави. В цей же час зароджується філософія в Китаї. В античній Греції філософія формується в містах-державах («полісах») на рубежі VII—VI ст. до н. е. спочатку на західному узбережжі Малої Азії (в Іонії), потім - у грецьких містах о. Сицилії і, нарешті, в Афінах (V ст. до н. е.); вона була пов'язана з виникненням диференційованого суспільства, яке створювало умови для розквіту культури і формування основ європейської цивілізації.

В Україні виникнення і розвиток філософії також пов'язується з розвитком торговельно-економічних відносин і формуванням держави -Київської Русі (VI-VIII ст.). Значний вплив на формування філософського мислення наших предків здійснили більш ранні філософські системи античності та епохи еллінізму, що було пов'язано з прийняттям християнства, тобто входженням у систему європейської культури.

Філософія Сходу і Заходу звернена до загальнолюдських цінностей. Вона розглядає проблеми добра і зла, справедливості й несправедливості, дружби, любові, ненависті, щастя, страждання тощо. Досліджуються питання, що завжди хвилюють людину: як добре мислити, добре говорити і добре чинити (Демокріт). Для отримання знання про цінності людина повинна навчитися розуміти такі проблеми, як світ і його пізнання, людина і природа, сенс життя тощо.

Філософські ідеї Сходу та Заходу на ранніх етапах свого формування взаємопов'язуються з релігією, яка через безпосередню відкритість своїх світоглядних конструкцій більш тісно «вплітається» у форми економічного, політичного, духовного життя суспільства. Філософія так чи інакше повинна враховувати релігійну парадигму - або в плані орієнтації

«Знаючи про неминучість смерті і про те, що страждання вмираючого визначаються його виною, зрозумій, що заради земної насолоди не слід здійснювати зла».

Нагарджуна

на її морально-регулятивну функцію, або в плані «відбрунькування» від неї, акцентувати увагу на наукових досягненнях, які в той час починають виникати. Разом з релігією та філософією, тобто після розподілу праці на розумову та фізичну, з'являється наука. Мотивацію заняття наукою складають пізнавальні питання, які виникають внаслідок суспільної потреби знати. Це забезпечує консолідацію науки в особливий вид діяльності, відмінний від матеріального і духовного (мистецтво, мораль, релігія та ін.) виду.

Виникнення філософії - не швидкий «одноразовий акт», а тривалий процес поступового виявлення специфічного філософського змісту на фоні міфології та релігії. В Індії коріння перших філософських узагальнень сягає міфологічних текстів (III - II тис. до н. е.) «Вед» (букв, «знання»), епосів «Махабхарата» і «Рамаяна». У Китаї філософські ідеї формуються на базі давніх (кінець II - початок І тис. до н. е.) міфологічних текстів «П'ятикнижжя» ( «У-цзін»). У давній Елладі філософське знання виростає на грунті міфологічних ( «орфічних») гімнів VIII ст. до н. е. та героїчних епосів «Іліада» і «Одіссея».

Спільною рисою для західного та східного типів філософствування є філософський поліцентризм, тобто світоглядна закономірність їх розвитку. Хочемо ми того чи ні, але філософські ідеї, теорії, погляди, системи, незалежно від вирішення проблеми співвідношення буття і духу в різних формах  від осмислення космосу і природи до людини та її особистісного буття, є людиновимірними.

Як на Заході, так і на Сході філософи виробляють свій власний метод дослідження, аналізу, пояснення явищ. Прагнення до пошуку істинного знання свідчить про методологічну значущість спільних філософських пошуків. Це дає можливість за допомогою філософських вчень, концепцій, ідей здійснювати аналіз найрізноманітніших явищ, давати практичні рекомендації. Трансформація ідейних ліній, напрямків, ступенів історичного сходження філософської творчості в логічно завершеній, але змістово не закінченій формі говорить про спільну тенденцію філософського поліцентризму для всіх стилів осмислення реальності.

З точки зору формаційного підходу ранньокласові суспільства Сходу та Заходу були однотипними (базувалися на рабовласницьких відносинах). Проте типи ( «стилі») філософствування в цих регіонах давньої цивілізації мають істотні відмінності, які виявляються передусім у східній та західній парадигмах філософствування.

«Тисячі шляхів ведуть до істини, і всі вони істинні».

Давньоіндійська мудрість



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС