Главная
Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

2.1.2. ФІЛОСОФСЬКІ ВЧЕННЯ ДЖАЙНІЗМУ ТА БУДДИЗМУ

У першому тисячолітті до н. е. в давньоіндійському суспільстві відбуваються значні соціально-економічні зміни. Традиційний ведичний ри-туалізм не відповідає новим умовам. Виникає низка нових доктрин, і серед них всеіндійське значення здобувають вчення джайнізму і буддизму. Основоположником джайнізму (термін походить від слова «джина» -переможець) вважається Махавіра Вардхамана, який жив у VI ст. до н. е. Він виріс у заможній сім'ї; коли йому виповнилося 28 років, залишив рідний дім і після дванадцяти років блукань і аскетичного життя заклав у своїх працях основи нового філософського вчення. В джайнізмі, як і в багатьох інших давньоіндійських школах, релігійні закони поєднуються з філософськими поглядами, що проголошують дуалізм. Сутність людини, згідно з джайнізмом, складається з двох частин - матеріальної (аджива) і духовної (джива). Сполучною ланкою між ними виступає карма

Карма — це тонка матерія, що утворює її тіло і з'єднує душу з грубою матерією. В результаті виникає живий індивід. Карма весь час супроводжує душу в нескінченному ряду перероджень. Джайністи досконало розробили теорію карми і розрізняють вісім видів карм. Вони поділяються на добрі та лихі. Добрі карми утримують душу в циклах перероджень. Лихі карми негативно впливають на основні властивості душі, які вона має у своїй натуральній формі. Коли людина повністю звільняється від лихих і добрих карм, вона стає звільненою особистістю.

«Завдяки щедрості і моральності ти приносиш користь іншим, завдяки терпимості і рішучості - користь собі».

Нагарджуна

На думку джайністів, тільки людина може вирішити, що таке добро і зло і до чого віднести все те, що зустрічається в житті. Людина за допомогою духовної сутності може керувати матеріальною сутністю і контролювати її.

Звільнення людини від впливу карм можливе тільки через здійснення добрих справ і суворий аскетизм. У зв'язку з цим створюється етика, яка називається триратна (три дорогоцінності). У ній говориться про правильне пізнання, правильне знання, правильне життя, обумовлені правильним розумінням віри. На думку джайністів, аскетизм більшою чи меншою мірою є правильним життям. Вони вважають, що людина може звільнитися тільки сама і їй ніхто не може в цьому допомогти. По суті етика джайнізму - егоцентрична.

У VI ст. до н. е. в Північній Індії виникає буддизм - вчення, засновником якого був Сіддхартха Гаутама (583-483 рр. до н. е.), син правителя провінції Капілаваста (південна частина Непалу). Його народження коштувало матері життя. Немовляті пророкували, що коли воно виросте, то стане ченцем-аскетом, якщо побачить хвору, стару і мертву людину. Батько створив для сина чудові умови для життя, і Сіддхартха не знав про його тіньовий бік. У нього були хороші жінка і син. Але якось він побачив хворого, потім старого, потім покійника, а потім ченця-аскета. Страждання в житті, які відкрились перед Гаутамою, вразили його, і в одну з ночей він утік, помінявшись одягом із слугою, і загубився серед людей.

Гаутама вивчає Веди і веде аскетичний спосіб життя. Після довгих років марної аскези колишній царевич сідає під дерево і вирішує, що не зрушить з місця, поки не дізнається про головну правду життя. На четвертий день на нього зійшло просвітління, і Сіддхартха став Буддою, тобто «просвітленим». Поступово навколо Будди зібралось багато учнів, утворилась буддійська община.

У центрі буддистського вчення лежать чотири благородні істини. • Життя є страждання:  народження - страждання, хвороба -страждання, смерть - страждання, втрата приємного - страждання,

«Якщо хтось побачить мудреця, який вказує на недоліки і дорікає за них, нехай він іде за таким мудрецем, як за тим, хто вказує дорогу до скарбу. Краще, а не гірше буде тому, хто слідує за таким».

Будда

Улюблена гра Будди з учнями: він кидав у простір одне яке-небудь випадкове слово, а учні підхоплювали його і розвивали кожний у цілу думку.

невиконання бажання - страждання.

• Причиною страждання є бажання (тршна), яке веде через радощі та пристрасті до переродження, народження знову.

• Усунення причин страждань полягає в усуненні цього бажання.

• Шляхом, що веде до усунення страждань, є правильне судження, правильне рішення, правильна мова, правильне життя, правильне прагнення, правильна увага, правильне зосередження. Заперечується як життя, присвячене чуттєвим задоволенням, так і шлях аскези.

Припинення страждань настає тоді, коли людина позбавляється від сліпої прихильності до земного життя, що залучає її у свій вічний потік подій, які йдуть одна за одною і породжують одна одну. Цей стан згасання, затухання, охолодження пристрастей і бажань називається в буддизмі нірваною. Головну увагу буддизм приділяє досягненню цього стану через «праведне» життя і засвоєння істини про вічну змінність буття.

Основою «праведного» життя є точне і беззаперечне дотримання правил моралі - п'яти знаменитих буддійських заповідей, яких повинні дотримуватись як ченці, так і звичайні буддисти. Ці заповіді такі: 1 — не шкодити живим істотам; 2 — не брати чужого; 3 — утримуватися від заборонених статевих контактів; 4 — не вести безглуздих і брехливих розмов; 5 — не вживати алкогольних напоїв.

Правильна зосередженість характеризується за допомогою чотирьох ступенів поглиблення (джана) і належить до медитації і медитаційної практики. Людина, яка пройшла всі стадії шляху і прийшла до звільнення свідомості за допомогою медитації, одержувала звання архата, святого, який досягав нірвани.

Буддизм з Індії поширюється на острів Цейлон (Шрі-Ланка), а в більш пізній період - через Китай на Схід. Сьогодні буддизм - одна з трьох світових релігій.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС