Главная  - Культурология  - Книги  - Риторика - Гриценко Т.Б.
Риторика - Гриценко Т.Б.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

Модуль 2. Теоретична риторика. Сучасна риторика.

1. До основних розділів риторики на належить:

а) інвенція;

б) комунікація;

в) диспозиція;

г) елокація і елоквенція;

ґ) меморія;

д) акція;

е) релаксація.

2. Система знань про предмет, виражена у стислій короткій формі − це:

а) концепція;

б) наука;

в) закон.

3. Концепти системи знань, концепти системи дій (ідеомовленнєвого циклу), породження й кодування тексту та розкодування й розуміння його мають бути:

а) у мовленнєвих концепціях;

б) у політичних концепціях;

в) у риторичних концепціях.

4. Стать, вік, громадянство, національність, освіта, професія, склад родини, зайнятість, належність до соціальних верств − це такі ознаки закону моделювання аудиторії:

а) суспільно-психологічні;

б) соціально-демографічні;

в) індивідуально-особисті.

5. Визначення цільової настанови, виділення основних питань предмета мовлення і формування тез − це:

а) стратегія виступу;

б) тактика виступу.

6. До основних ознак комунікативного якісного мовлення не належить:

а) правильність;

б) логічність;

в) неточність;

г) доцільність;

ґ) виразність;

д) ясність тощо.

7. Виклад предмета (теми) розмови й аргументації його − це основна частина:

а) диспозиції;

б) елокуції;

в) акції.

8. Наступне положення (мовні висловлювання чи текст), яке стосується тези й обґрунтовує її чи переконливо доводить істинність тези −:

а) виклад;

б) підтвердження;

в) аргумент.

9. До чотирьох основних законів логіки не належить:

а) закон тотожності;

б) закон суперечності;

в) закон виключення третього;

г) закон ступеневої послідовності;

ґ) закон достатньої підстави.

10. Елокуція − це:

а) винайдення задуму, ідеї, мети;

б) втілення змісту у мовні форми вираження;

в) добір і розташування відповідного матеріалу.

11. Завершальний етап ораторської дії − виголошення промови − це:

а) акція;

б) елокуція;

в) диспозиція.

12. У нашому суспільстві цікавість до риторики прокинулася знову у:

а) XVII ст.;

б) XIX ст.;

в) з 80-х років XX ст.

13. Те, що нова риторика „має мало спільного з класичною риторикою і ґрунтується на поняття тексту і пов’язана здебільшого з аналізом тексту”, стверджує:

а) Д. Карнегі;

б) К. Варга;

в) Ж. Дюбуа.

14. До видатних судових ораторів XIX ст. не належить:

а) Ф. Прокопович;

б) Н. Карабчевський;

в) Ф. Плєвако;

г) П. Александров;

ґ) О. Коні.

15. „Програма” і „Десять заповідей” − це твори відомого судового оратора на політичних процесах XIX − XX ст.:

а) С. Єфремова;

б) Є. Чикаленка;

в) М. Міхновського.

16. Ф. Прокопович стверджував, що про теми звичайні, про людське життя можна говорити:

а) високим стилем;

б) середнім (поміркованим) стилем;

в) низьким стилем.

17. Співзвучність слів і співмірність справ (за Ф. Прокоповичем) − це:

а) паронімія;

б) афоризм;

в) аналепсис.

18. Варіант індуктивного методу, що „веде” слухача (читача) від конкретних фактів, явищ, ознак до загального висновку − це метод:

а) стадійний;

б) аналогічний;

в) концентричний.

19. Метод, що полягає в переорієнтації ходу думки у зворотному напрямку − від конкретного до загального, називається:

а) аналогічний;

б) дедуктивним;

в) індуктивним.

20. У судочинстві одна з форм оскарження судових рішень і вироків до суду вищої інстанції − це:

а) аперцепція;

б) апеляція;

в) контамінація.

21. Метод тренування, навчання, вироблення вправності − це:

а) ітерація;

б) аналогія;

в) елокуція.

22. Орація − це те саме, що:

а) позиція;

б) ораторія;

в) промова.

23. Швидкий буквальний запис усного мовлення за допомогою системи спеціальних умовних знаків − це:

а) стенографія;

б) копіювання;

в) ксерокс.

24. Мовний зворот, своєрідне сполучення слів і синтаксична побудова фрази, відмінна від порядку слів, узвичаєного даною мовою, що служить засобом підсилення емоційної вмотивованості художньої або ораторської мови − це:

а) фігури повторення;

в) фігура думок;

в) риторична фігура.

25. Учитель або учень класу риторики, теоретик ораторського мистецтва − це:

а) ритор;

б) оратор;

в) доповідач.

26. Ряд ораторських творів, які зближує єдність тематики і, звичайно, аудиторії − це:

а) збірна;

б) цикл;

в) група.

27. Ораторський твір образливого або наклепницького характеру, часто анонімний, з нападками на якусь особу, суспільний рух − це:

а) патерик;

б) похвала;

в) пасквіль.

28. Особа, спеціально уповноважена відстоювати законні інтереси обвинуваченого і надати йому необхідну допомогу − це:

а) секретар;

б) захисник;

в) прокурор.

29. Риторична фігура, ґрунтується на поєднанні протилежних за змістом понять, які разом дають нове уявлення − це:

а) оксиморон;

б) гротеск;

в) анафора.

30. Один із жанрів красномовства Київської Русі, який містить розповідь про події, що розвивалися в різні часи, − це:

а) оповідання;

б) ессе;

в) повість.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС