Главная
Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

6. Європейська філософія ХVІІ-ХVІІІ ст.

Новий час став часом революційних перетворень у всіх сферах суспільного життя, що викликало зміни і в світоглядних установках людини. Основною метою філософії проголошується пізнання природи і вдосконалення самої людини. Світоглядна картина світу в новочасних вимірах демонструє плюралізм думок і концепцій. Філософія в пошуках обєктивної істини про навколишній світ прагне здобути наукове, достовірне знання, систематизувати його за допомогою методу в загальну картину світу. Новий спосіб філософствування передбачав здатність людини пізнавати закони і закономірності доцільно влаштованого зовнішнього обєктивного світу.

У Західній Європі XVIII століття дістало назву епохи Просвітництва, яке виступило з програмою вдосконалення людини і суспільства на основі розуму та успіхів у розвитку науки і техніки. До основних положень просвітницької програми належать раціоналізм, переконання про «природні права» кожної людини, віра в походження соціуму внаслідок «суспільного договору», вчення про невігластво і незнання як головні причини і джерела бід та нещасть людини, історичний оптимізм, віра в матеріальний і духовний прогрес людства, вирішальну роль в якому повинні відігравати освіта, виховання і розвиток науки.

Ключові слова

механіцизм, метафізика, емпіризм, раціоналізм, сенсуалізм, пантеїзм, метод, індукція, дедукція, модус, монада, інтелектуальна інтуїція, гармонія, комбінація відчуттів, суспільний договір, природне право, географічний детермінізм, фаталізм, клерикалізм

 «Тільки у генія для висловлення нової думки б нове слово».

Генріх Гейне

6.1. ЕМПІРИЗМ Ф. БЕКОНА

• Біля колиски нового бачення наукових проблем стояв знаменитий англійський політичний діяч і філософ Френсіс Бекон (1561-1626 рр.). У своїй праці «Новий Органон» Бекон обґрунтував погляди на мету і призначення науки, розробив основні принципи індуктивного методу дослідження. Афоризм Бекона «Знання - сила» донині є символом науки.

Життя Ф. Бекона - це шлях боротьби і слави. Він навчався в Кембриджі та Парижі, студіював право, проходив підготовку до державної служби. При королеві Єлизаветі він був радником з надзвичайних справ, а при королі. Якові І зробив блискучу кар'єру, посідаючи найвищі державні посади: у 1617 р. -лорд-охоронник королівської печатки, у 1619 р. - великий канцлер. У 1620 р. Бекон здобув титул барона Веруламського, віконта Сент-Алабамського. Та дворові інтриги, заздрощі, наклепи призвели його до краху. Його було ув'язнено в Тауері, а кінець життя він провів у власному маєтку. Помер від застуди, яку дістав під час дослідів із заморожування продуктів харчування.

Аналізуючи сучасний йому стан науки, Бекон характеризував її як мертву, непорушну, як статую, порівнюючи її зі Сціллою, яка мала обличчя діви і тіло, що переходить у звірине. Отже, за загальними положеннями науки, яка начебто має гарний, привабливий вигляд, криються порожні слова Наука займається зіставленням давно відкритих положень, а не пошуком шляхів до нових відкриттів. Адже кінцева мета науки - винаходи і відкриття, задоволення потреб і поліпшення життя, а не людська користь. Оскільки сучасна наука не здатна вирішувати позитивні завдання, її слід перебудувати. Для цього варто здійснити роботу двох видів: критичну і позитивну.

Критичну, руйнівну частину філософської системи Бекона спрямовано на виявлення причин помилок людей і вироблення рекомендацій для їх подолання. В його творчості виділяють два основних напрями: вчення про «ідолів» (або привидів) і критика схоластичного методу пізнання.

Головною перепоною на шляху пізнання природи є засміченість свідомості так званими «ідолами» - спотвореними образами дійсності, хибними уявленнями і поняттями. Людина помиляється через тупість, недостатність знань, обмеженість. Розрізняють чотири види «ідолів»: «ідоли» роду, «ідоли» печери, «ідоли» ринку, «ідоли» театру (теорій).

• «Ідоли» роду - це хибні уявлення про світ, притаманні всьому людському родові, які є результатом обмеженості людського розуму й органів чуття. Ця обмеженість проявляється насамперед в антропоморфізації речей, тобто в наділенні природних явищ людськими характеристиками; приймаються до уваги лише ті інстанції в природі, які служать для ствердження потрібної думки. Наприклад, люди пам'ятають ті сни, які збулись, але забувають ті, які не підтвердилися. Для зменшення шкоди, завданої пізнанню «ідолами» роду, людям слід зіставляти показання органів чуттів з предметами навколишнього світу і тим самим перевіряти їх правильність.

• «Ідоли» печери (особистого світогляду) - це спотворені уявлення про дійсність, пов'язані з суб'єктивністю сприйняття довкілля. У кожної людини є своя печера, тобто свій суб'єктивний внутрішній світ, що накладає відбиток на всі судження про речі та процеси дійсності. Нездатність людини вийти за межі своєї суб'єктивності і є причиною таких помилок.

• «Ідоли» ринку - це забобони суспільних відносин, які є наслідком розмов - випадкового і неправильного вживання слів, промов тощо. Люди в одні й ті ж слова вкладають різний зміст, що викликає пусті та безпідставні суперечки, відволікає від вивчення природи і правильного її розуміння. Цим самим Бекон критикує схоластичне словоблуддя, наприклад, «Чи зможе Бог створити камінь, який не зможе підняти?», яке, як правило, можна спостерігати в місцях скупчення людей - на ринках, площах

• «Ідоли» театру (теорій) - це різні догми попередніх теорій і філософій, які виникають внаслідок некритичного запозичення їх ідей. Згідно з Беконом, кожна філософська система - це зіграна перед людьми драма чи комедія. Скільки в історії існувало філософських систем, стільки було поставлено драм і комедій із зображенням вигаданих, штучних світів. Але люди сприймають ці вистави як істинні, керуються їх ідеями як основними у своєму ЖИТТІ

«Ідоли» роду і печери є природними властивостями індивіда, подолати їх можна шляхом самоосвіти і самовиховання.

«Ідоли» ринку і театру набуті розумом, завдяки пануванню над людиною минулого досвіду, авторитету церкви, мислителів тощо. Подолати їх можна через зміну суспільної свідомості.

У зв'язку з цим Бекон велику увагу приділяє критиці схоластичної філософії, яка є найбільшою перешкодою на шляху вивчення природи.

«Людській натурі взагалі більш спорідненою є глупота, ніж мудрість; а тому й якості, які заполонюють людську дурість, мають найбільшу силу впливу».

Ф. Бекон

Головний недолік схоластики Бекон вбачає в її абстрактності, у зосередженості всієї розумової діяльності на силогізмах, на виведенні часткових висновків із загальних положень. Схоластичній теорії силогізму Бекон протиставив індуктивний метод,

Критикуючи споглядальний стиль філософствування, Бекон прагне до максимального поєднання філософії з результатами діяльності. «Що в діяльності найкорисніше, те і в знанні найбільш істинне». Немає знання без науки, а діяльності без експерименту.

Успіх науки залежить від досвіду, але без певного методу він є лише блуканням у темряві. Як рука без знарядь здатна зробити небагато, так і розум потребує знаряддя, методу, яким є індукція, і від неї залежить порятунок наук. Істинна індукція через чуттєве і окреме поступово піднімається до усвідомлення загальних положень, завдяки чому наука стає плідною. З дослідів та експериментів індукція виводить загальні положення, а потім з цих загальних положень чи принципів - нові досліди і експерименти.

Як родоначальник емпіризму, Бекон базує свій метод на визнанні вагомої ролі досвіду в пізнанні Пізнання - ніщо інше, як відображення зовнішнього світу в свідомості людини. Воно починається з чуттєвих показників, зі сприйняття зовнішнього світу, але останні, в свою чергу, потребують експериментальної перевірки, підтвердження та доповнення. Така позиція називається емпіризмом (від гр. empeiria - досвід).

Великого значення Бекон надає розгляду науки, яка повинна приносити користь людському життю, збагачувати його новими винаходами і благами. Панування людини над природою залежить тільки від науки. Адже сила людини рівноцінна її знанню. Наука, як і сонце, освітлює все. Протиставляючи науку суєтності буття, Бекон стверджує, що люди науки не прагнуть добра для себе, тоді як натовп політиків, для яких моральні настанови не існують, вважає себе центром світу і навіть при загальних нестатках думає лише про себе і врятування свого достатку. Чим є земна велич для того, кому наука дає можливість споглядати Всесвіт? Цим запитанням Бекон певною мірою повторює Демокріта. Наука знижує, зменшує страх перед смертю чи нещастям, робить дух людини гнучким і рухомим.

Бекон проводить класифікацію наук згідно з трьома властивостями розумної душі і виділяє: історію, поезію, філософію. Історія спирається на пам'ять, поезія — на фантазію, філософія — на розум. У свою чергу, філософія, оскільки її об'єктами є Бог і людина, поділяється на філософію природи та пізнання людини. До філософії про людину належать

усі науки, які вивчають душу, тіло, пам'ять тощо. На противагу цьому предметом теології є віра, а не розум. Бекон іронізує, що ми повинні вірити слову Божому, незважаючи на опір нашого розуму; тим більше ми ушановуємо Бога.

• Знання філософської теорії Бекона полягає у відкиданні спекулятивного споглядального підходу до світу, характерного для пізньої середньовічної філософії. Це зумовило формування філософських поглядів Нового часу.

«Поверхова філософія схиляє розум людини до безбожності, глибини ж філософії повертають розум людей до релігії».

Ф. Бекон



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС