Главная
Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

10. Феноменологія

Одним з головних напрямків сучасної філософської думки є феноменологія, що буквально означає вчення про феномени. Феноменологія не тільки ознаменувала новий поворот у вивченні проблеми свідомості, але й визначила нові завдання філософської науки в цілому. Засновником феноменології в тому вигляді, в якому вона культивується в XX ст., є Едмунд Гуссерль. Під феноменом у філософії, починаючи з І. Канта, традиційно розуміють явище, котре осягається в чуттєвому досвіді. Е. Гуссерль же розуміє під феноменом смисли предметів, які виникають у свідомості. Ця вихідна установка, на якій будується феноменологічна філософія, прагне внести повну ясність у питання про осягнення сутності речей, що реалізується через наукові поняття. Яким чином людині вдається осягнути сутність речей? На це питання не дають переконливої відповіді ні представники натуралізму, ні представники суб'єктивізму. Суттєво збіднюють процес пізнання і ті, хто вважає, що наукові поняття утворюються завдяки абстракціям. Подолання всіх труднощів Е. Гуссерль вбачає у послідовній філософії, у феноменології.

Ключові слова

феномен, епохе, феноменологічна редукція, інтенція, конституювання, горизонт, інтенційна мета, ноема, інтенційний корелянт, «життєвий світ»

10.1. СПЕЦИФІКА ФІЛОСОФІЇ У КОНТЕКСТІ ФЕНОМЕНОЛОГІЇ

«З самої миті свого виник-філософія виступила з претензією бути строгою наукою, і при тому такою, котра задовольняла б найбільш високі теоретичні потреби і в етично-релігійному відношенні робила б можливим життя, кероване чистими нормами розуму».

Е. Гуссерль

• Основоположник одного з провідних напрямів сучасної західної філософії - феноменології Е. Гуссерль (1859-1938) поставив проблему філософії як строгої і точної науки. Е. Гуссерль - вчений, який заклав теоретичні основи сучасного західного мислення і визначив проблематику майже всіх напрямів філософії (екзистенціалізму, філософської і культурної антропології, герменевтики, структуралізму, деконструктивізму). Народився він в Австрії, у двадцять два роки закінчив математичний факультет Лейпцизького університету. Зацікавленість філософією і філософськими питаннями в математичних науках привела Е. Гуссерля у Віденський університет, де він здобув філософську освіту під керівництвом знаменитого на той час професора філософії Ф. Брентано (1838-1917). У 1887 році Гуссерль захищає докторську дисертацію в Галльському університеті Багато років викладав у Геттінгенському, Фрейбурзькому і Галльському університетах Його перша робота «Філософія арифметики» підводить емпіричну основу під усі математичні науки. Але широку відомість принесли Гуссерлю «Логічні дослідження», опубліковані в 1900-1901 рр. Через декілька років завдяки цій праці виник «феноменологічний рух», який проіснував до початку 30-х років XX ст. Третій - «трансцендентальний» - етап у формуванні філософії Е. Гуссерля пов'язують з його роботою «Ідеї чистої феноменології» (1913 р),  в якій він окреслив сферу дослідження власне феноменології як філософської науки. Автор поставив перед собою завдання знайти єдино вірну основу філософії, науки і будь-якого знання взагалі В останній роботі «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія» Е. Гуссерль намагається дослідити причини і джерела занепаду західноєвропейської культури і всього західного суспільства в цілому. Мислитель помер у 1938 році, залишивши після себе багату творчу спадщину. В його архіві в Лувені (Феслау) зберігається понад 40 000 неопублікованих сторінок, написаних знаками винайденого ним способу скороченого письма. Багато шкіл філософії, психології, соціології, культурології сприйняли ідеї Е. Гуссерля

У ствердженні своєї позиції Е. Гуссерль виходить з того, що всі існуючі на його час філософські вчення не відповідали вимогам строгої науковості, оскільки за зразок науковості беруть науки про природу і суспільство. Всі науки можна поділити на два основних види:

• ейдетичні науки, до яких належать логіка, математика і філософія;

• фактуальні науки, які обґрунтовують свої судження посиланням на факти, котрі мають випадковий характер.

Філософським судженням не притаманні ні точність математичних істин, ні чуттєві спостереження істин фізичних Вони й не повинні мати їх, оскільки філософія є новим виміром знання, пов'язаним із прагненням до чистого і абсолютного знання.

Справжня філософія, або трансцендентальна феноменологія, на відміну від фактуальних наук, є наука не про факти, а про сутності. Проте, на відміну від інших ейдетичних наук (наприклад, математики), вона не може абстрагуватися від того факту, що все дано нам через свідомість. Філософія має справу з мисленням, спрямованим на предмет як такий, і в цьому розумінні вона не дискурсивна, а інтерпретативна. Основні риси філософського знання - абсолютна самоочевидність, абсолютна істина, безпосередня споглядальність сутності.

Виявити ці сутності, тобто конституювати предмет філософії у феноменологічному розумінні, можливо лише за допомогою спеціального методу - методу феноменологічної редукції. Феномен - це і є та сутність, котра виявляє себе у свідомості завдяки феноменологічній редукції.

«Історичні філософії, без сумніву, були філософіями світоспоглядання, оскільки над їх творцями панувало прагнення до мудрості; але вони були абсолютно такою ж мірою філософіями науковими, адже в них жила разом з тим і мета строгої науковості ».

Е. Гуссерль

«Філософія вимагає особистого самовідречення, але не тому, що їй потрібна людина, а тому, що істина не може бути особистою ».

Г. Г. Шпет

Феноменологічна редукція здійснюється в два етапи:

• на етапі ейдетичної редукції ми ставимо під сумнів цінність вихідного для багатьох наук вірування в реальність зовнішнього світу («вміщуємо у дужки зовнішній світ»);

• на етапі трансцендентальної редукції ставимо під сумнів вірування в реальність «Я» як частини реальності зовнішнього світу («вміщуємо у дужки емпіричну самосвідомість»).

Світ, таким чином, редукується до чистого феномена або ейдоса (в логічно і словесно фіксованій формі). Ейдос (феномен) є конфігурацією всього даного, котре виступає як «міра реальності, фактичності». Феноменологічне знання є абсолютне знання про сутності, котрі виправдовують будь-яке знання про факт.

Ідею Е. Гуссерля про філософію як строгу науку або чисте знання коментує представник російської феноменології Г. Г. Шпет. Він говорить про дві «житейські» спокуси для філософії як чистого знання: піти або шляхом «псевдофілософії», або шляхом «мудрості». Псевдофілософія виникає тоді, коли філософія береться вирішувати науковими засобами (за зразком будь-якої спеціальної науки) питання, котрі науковому вирішенню не підлягають. Щось випадкове, фактичне зводиться при цьому в ранг абсолютної цінності Мета філософії - не пояснення, а конкретний опис того, що бачить свідомість у рефлексії на саму себе.

Шлях «мудрості» виникає, коли філософія розглядається як мистецтво життя, покликане дати життєві рецепти або засоби для спасіння душі. Але ступити на цей шлях означає відмову від власного предмета філософії, який є об'єктивним, а не суб'єктивним. Таким предметом виступає істина, тобто те, що є, або буття, яке переживається нами в його цілісності у всьому. Філософське знання існує не для мудрості (рішення Сходу), не для техніки (рішення сучасної Європи). Філософське знання самоцінне, воно встановлює і описує те, що є насправді, без фантазій і домислів; воно не проповідує, не оцінює, не визначає наперед. Воно вимагає істини.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС