Главная
Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.
<< Содержание < Предыдущая

15.2. ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЕВОЛЮЦІОНІЗМ П. ТЕЙЯРА ДЕ ШАРДЕНА

Значне місце в сучасній релігійно-філософській думці займає християнський еволюціонізм П'єра Тейяра де Шардена (1881-1955 рр.), мислителя, ім'я якого часто згадується на сторінках філософських видань. Доля концепції Тейяра де Шардена, як і її творця, склалась незвичайно. Вихованець єзуїтського коледжу, у 18 років він вступає до «Ордену Ісуса», і його подальша діяльність проходить під контролем католицької церкви. Ще в коледжі Шарден захоплюється природознавством і після його закінчення з благословення єзуїтів присвятив себе вивченню

«Ми, без сумніву, усвідомлюємо, що всередині нас відбувається щось більш велике і більш необхідне, ніж ми самі: щось, яке існувало до нас і, мабуть, існувало б і без нас; щось таке, в чому ми живемо і чого ми не можемо вичерпати; щось, яке служить нам, при тому, що ми йому не господарі; щось таке, що збирає нас в одне».

П. Тейяр де Шарден

геології та палеонтології. Один з першовідкривачів синантропа, за життя він був відомий у наукових колах як видатний природодослідник, праці якого здобули загальне визнання. Заняття природознавством не було для Шардена самоціллю, він намагався на його основі модернізувати світоглядну концепцію християнства. Ця обставина привела його в 1925 р. до зіткнення з керівництвом ордену. Шардену, на той час професорові католицького інституту в Парижі, заборонили публічну діяльність, окрім суто наукової; цензура Ватикану припинила публікацію його філософських праць. Лише після смерті Шардена було видано його твори, і навколо них відразу ж розгорнулася широка дискусія, в якій взяли участь не лише католики, а й представники всіх філософських напрямів на Заході.

Тейяр де Шарден вважається своєрідним представником релігійного модернізму, явища складного та суперечливого. В його системі значне місце посідають елементи наукового світогляду та ідеї гуманізму, що стало причиною ослаблення захисної соціальної функції релігії. Проте на початку 70-х рр., незважаючи на прийняті раніше санкції Ватикану, почався процес засвоєння ідейної спадщини Шардена офіційним католицизмом.

Своє пояснення дійсності Тейяр де Шарден назвав феноменологічним, підкресливши, що воно виникло на основі синтезу досягнень конкретних наук і передбачає формування такого бачення світу, в якому правильно визначено місце і роль людини в космосі та вказано орієнтири для її практичної діяльності. Людину разом з її свідомістю Шарден розглядає як частину більш широкого процесу - еволюції космосу. Підставою для розуміння еволюції Всесвіту можна вважати еволюцію людини. Такий підхід, з одного боку, дає змогу Шардену екстраполювати притаманні тільки людині якості на природу в цілому з метою її відновлення і одухотворення, з другого, - служить виправданням застосування біологічних категорій до розуміння соціальних процесів.

«Як тільки відвернемо зір від зовнішнього світу повсякденних відношень, ми повинні виявити тут же за своєю спиною, немовби якесь продовження нас самих, - Душу Світу».

П. Тейяр де Шарден

Наукова феноменологія Тейяра де Шардена має інший зміст, ніж у Гуссерля. Зокрема, метою феноменологічного пояснення дійсності є показ важелів, з допомогою яких людину «включено» в об'єктивний процес еволюції світу. Свідомість людини є частиною цього процесу, який вона відображує та виражає. Феноменам свідомості відповідають об'єктивні аналоги: це однаковою мірою стосується як наукових понять, так і релігійних уявлень.

При розгляді проблеми «людина і космос» Тейяр де Шарден говорить про унікальність людського феномена. Людина виступає як свідомий продовжувач справи еволюції. Але доля людської думки та людської діяльності в еволюції в цілому трактується не тільки як спосіб єднання людини зі світом, але і як засіб виходу людини за межі свого «Я» для приєднання до Христа, втіленого у світі.

На думку Тейяра де Шардена, еволюція - це не окрема гіпотеза чи теорія, а основна умова, з якої повинні виходити всі гіпотези, теорії, системи. Процес косморозвитку або космогенезу, згідно з нею, передбачає такі етапи, як «дожиттєвий», «життєвий» і «мислячий».

• На першому етапі відбувається еволюція хімічних елементів і галактик, формується оболонка Землі і на її поверхні виникає фізично-хімічне середовище, сприятливе для утворення складних молекул і перших форм життя.

• Протягом другого етапу виникає живе покриття Землі - «біосфера», одержують розвиток всі форми живих організмів, починаючи з найпростіших і закінчуючи людиною.

• Третій етап охоплює становлення людини та історичний розвиток людства аж до наших днів. У наш час завершується формування єдиного людства, а разом з ним нового покриття Землі — сфери духу, або «ноосфери», через яку можливий вихід до наджиття, до «пункту Омега», або надособи, духовного центру «Універсуму».

• Своєю системою Тейяр де Шарден пропонує своєрідний варіант «третьої лінії» у філософії. На його думку, все, що існує, виникло з єдиної субстанції, «тканини Універсуму», кожний елемент якої має «зовнішню» — матеріальну та «внутрішню» — духовну сторони. Поставивши за мету вивести розвиток свідомості з світу, який її оточує, виходячи з «примату Думки та психічного в Універсумі», Шарден по суті повторює деякі положення натурфілософії Лейбніца, Шеллінга, Гегеля. Саме Шеллінг, пояснюючи єдність світу, одухотворює природу, оголошує дух носієм принципу життєвості, розглядає історію природи як ряд послідовних ступенів розвитку духу.

При розгляді процесів розвитку в неживій природі (в «дожиттєвій» сфері) Шарден використовує поняття енергії. З одного боку, вона характеризується згідно з даними науки як властивість, що невіддільна від матерії, як «лице» самої матерії, а з іншого, - протиставляється як деяка таємнича організуюча сила.

У той же час погляд на розвиток живої природи дає підстави Тейяру де Шардену вважати, що життя виникло у вигляді мікроскопічних першоклітин, генетично подібних і численних, завдяки їм створюється живе покриття Землі, а їх взаємодія приводить до виникнення все більш складних і організованих форм життя. З другого боку, життя у Тейяра де Шардена іманентне «тканині Універсуму».

Під космогенезом розуміється один зростаючий наплив у ритмі століть, непоборний рух до все більш високих форм психізму, джерелом якого є внутрішній «наступ свідомості». Цей наплив свідомості, «імпульс світу», змушує матерію розвиватися в певних напрямках. Природний відбір, пристосування організмів є не причиною еволюції, а її фоном. Справжньою причиною еволюції Тейяр де Шарден вважає дію духовних внутрішніх сил.

Заперечення виникнення людини згідно з біблійним міфом про Адама і Єву приводить до трактування її як наслідку довготривалої еволюції. Виникнення свідомості Тейяр де Шарден бачить як ще один рівень еволюції духу. Подібні відступи від наукового викладу Шарден робить заради вищих міркувань: він вважає, що вони допомагають розкрити особливе місце і роль людини у розвитку Всесвіту, зрозуміти сенс того, що відбувається, і накреслити перспективи майбутнього.

З виникненням людини, вважає Тейяр де Шарден, починається новий — конвергентний етап розвитку життя (до появи людини життя розвивалось по лінії дивергенції). Внаслідок здатності людини до рефлексії - зосередженості свідомості на собі, а також мови з'являється можливість об'єднання окремих «мислячих центрів» у колективну свідомість. Це приводить- до виникнення суспільства.

Держави, нації, цивілізації, за Тейяром де Шарденом, - це нові форми життя, втілення подальшої експансії «життєвого пориву». Вони наділяються великими біологічними можливостями для злиття, оскільки сильно «психологізовані». Через них і завдяки їм утворюється єдиний організм людства. Цей організм має свою нервову систему - шляхи сполучення та лінії зв'язку, свої форми колективної пам'яті та спадковості: запас «розумності» людство втілює в науці, мистецтві та техніці, в системах думки і системах дії. Тепер свідомість розвивається не тільки в окремому індивіді, але й у колективі. Виникає колективний людський розум, а навколо Землі створюється ноосфера — сфера духу.

Важливим завданням розвитку людства, вважає Тейяр де Шарден, є його об'єднання, але не можна досягти успіху, об'єднуючи людей такими, якими вони є. Об'єднання на основі спільних матеріальних інтересів сумнівне. Слід спрямувати людську активність не на оновлення житла, не на розваги, а на зміну наших звичок, на створення духовних сил, відповідних новому світу. Висновок Тейяра де Шардена апелює до необхідності духовного оновлення Землі.

Першочергова умова об'єднання людства — створення нової психологічної атмосфери, яка виникне внаслідок, по-перше, усвідомлення людьми факту еволюції та процесу біологічного самосинтезування, по-друге, активізації свідомості кожного індивіда «зсередини» під впливом вищого джерела співрефлексії — Бога, який вселяє віру в наявність надбуття. Організація наукових досліджень у масштабах планети, метою яких насамперед повинна бути людина, а також об'єднання науки та релігії - саме ці фактори повинні забезпечити, на думку Тейяра де Шардена, конвергенцію у сфері духу, яка завершиться злиттям душ у «пункті Омега».

«Пункт Омега» — це уявний Бог, який існує як центр і полюс сталості Всесвіту, є функцією космічного ускладнення матерії. «Пункт Омега» виконує роль «космічного», «еволюційного Христа», є діяльною силою, метою та межею еволюції. Таким чином, Шарден створює нову модель християнства — еволюційну, якій надає космічного масштабу.

Зацікавленість філософськими поглядами Тейяра де Шардена виникла і внаслідок його спроб обґрунтувати необхідність створення цілісної картини світу, побудованої на основі синтезу наукових даних. Його інтерпретація місця та ролі науки в суспільному житті, на противагу позитивістській, виявилася співзвучною з поглядами багатьох учених. Дотепер імпонують релігійно-ідеалістичні елементи концепції Тейяра де Шардена, акцент на відповідальності людини за подальшу еволюцію світу.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС