Главная
Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

16.2. «ОДНОМІРНЕ СУСПІЛЬСТВО» Г. МАРКУЗЕ

Безпосередній представник Франкфуртської школи Герберт Маркузе (1898-1979) на основі критичної теорії прагне визначити шляхи переходу від капіталізму і соціалізму до нерепресивної (гуманної) цивілізації. На думку Маркузе, в центр критичної теорії потрібно поставити конкретну людину у всьому багатстві її потреб.

Антропологічна тематика та критика сучасного індустріального суспільства з позицій виявлення його антигуманної сутності поставили проблему соціальної революції, але не з позицій класової боротьби, а з позицій людської сутності та історичного існування людини. Г. Маркузе «мірою реальності» людських відносин пропонує розглядати «критичні відношення». Революція - це «проект», який здійснює критично мисля

«Нещасна країна, в якій немає героїв!» - вигукнув опонент Галі лея і почув гідну відповідь: «НіІ Нещасна та країна, що потребує героїв».

чий суб'єкт, здатний усунути суперечності між розумом і дійсністю. В індустріальному суспільстві таким суб'єктом виступає інтелігенція і молодь, а не пролетаріат, який через інтегрованість в індустріальну систему втратив свою революційність.

В умовах репресивної цивілізації робітничий клас стає пасивним, нездатним на рішучі дії. В такій ситуації революційна ініціатива немовби переходить до таких соціальних груп, які з огляду на їх придушення неможливо включити в репресивну цивілізацію (тобто студентство, молодь, національні меншини, народи країн третього світу). Будь-яка репресивна цивілізація, чи то капіталізм, чи соціалізм, недостатня, вона не задовольняє потреб людини. А це означає, що вона неминуче зустрічається з опором. Завдання полягає в тому, щоб його організувати.

У концепції «одномірної людини» доводиться, що в індустріальному суспільстві рабом є не пролетар (як у XIX ст.), а споживач. У «суспільстві споживання» зникають революційно-критичні наміри, людина стає співмірною з тими орієнтаціями, які задає «суспільство споживання». Такій людині не потрібна політична активність, адже її інтереси виражає саме суспільство. Навіщо їй свої партії, політичні рухи? З появою одномірної людини вони повинні просто піти з історичної сцени: адже одномірна людина і клас, який складається з таких людей, стали опорою існуючого ладу.

Згідно з Маркузе, в «одномірної людини» формується відповідна психологія: все її життя наповнене бажаннями, потребами, прагненнями, спрямованими в те ж русло одномірного виміру - споживання. «Одномірна людина» повністю поглинається «одномірним суспільством».

Культура, наука та філософія в «одномірному суспільстві» також одномірні. Культура зводиться до економічних потреб, до господарсь

«Пристосована ( «одномірна») людина, в моєму розумінні слова — це людина, яка виставляє себе товаром, у ній немає нічого стійкого, визначеного, крім потреби надавати задоволення і бути готовою міняти ролі. Поки й це вдається, вона певною мірою перебуває в безпеці, але зрада вищому Я, людським цінностям веде до внутрішньої порожнечі і слабкості, що виявляться, як тільки щось похитнеться в її боротьбі за успіх».

Е. Фромм

кої та політичної «злоби дня». Одномірна наука сама привела людину та суспільство до їх однаковості, оскільки реалізувала себе через техніку, економіку, політику, мораль, мистецтво та філософію. В індустріальному суспільстві наука стверджує з самого початку проект одномірної людини.

Незадоволений «одномірним суспільством», Г. Маркузе шукає «формулу прориву», яку він знаходить в екстремізмі лівих радикалів, а потім у «біологічному вимірі», де вважає визначальним домінування насолод і життєвих прагнень.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС