Главная
Філософія: мислителі, ідеї, концепції - Кремень В.Г.
<< Содержание < Предыдущая

19.3. ІНТУЇТИВІЗМ

• Певне місце в російській філософії займає течія інтуїтивізму. Чільне місце в ній належить М. О. Лосському (1870-1965 рр.). Він за

«Творчі здібності егоїстично мислячого субстанціонального діяча поступово згасають, якщо його сили гармонійно не поєднуються з могутністю Бога та інших істот».

М. Лосський

кінчив філософський і природничий факультети Санкт-Петербурзького університету, де згодом став професором філософії. В 1922 р. був висланий з Росії, жив у Празі, був професором філософії в Братиславі, професором філософії в Російській духовній академії в Нью-Йорку.

Лосський називає свою теорію пізнання інтуїтивізмом. Це вчення про те, що пізнаний об'єкт, якщо навіть він становить частину зовнішнього світу, включається безпосередньо свідомістю суб'єкта, який пізнає, в особистість і тому розуміється як існуючий незалежно від акту пізнання. Споглядання інших сутностей такими, якими вони є самі по собі, можливе тому, що світ є деяке органічне ціле, а суб'єкт, що пізнає, індивідуальне людське «Я» - деяке

надчасове і надпросторове буття, тісно пов'язане з цілим світом. Те відношення суб'єкта до решти сутностей у світі, яке робить інтуїцію можливою, Лосський називає «гносеологічною координацією». Це відношення як таке не є пізнанням. Для того щоб об'єкт не тільки був зв'язаний з «Я», але був ним пізнаний, суб'єкт повинен направити на об'єкт цілу серію інтенціональних (цільових) розумових актів - свідомості, уваги, диференціації тощо.

Згідно з теорією інтуїції, чуттєві якості об'єкта - кольори, звуки, тепло тощо належать до реальних об'єктів зовнішнього світу. Лосський поділяє погляд Бергсона, суть якого в тому, що стимулювання окремого органа чуття і фізіологічний процес у корі головного мозку служать не причиною, яка виробляє зміст сприйняття, а тільки стимулом, який спонукає «Я», що пізнає, спрямовувати свою увагу та відбіркові дії на реальний об'єкт зовнішнього світу. Оскільки сили людини обмежені, то наше сприйняття як усвідомлення об'єкта в розрізненій формі є лише його відбором; отже, наше пізнання завжди уривчасте. Відбір усього змісту сторін об'єкта проводиться різними людьми по-різному, тому два спостерігачі знаходитимуть зовсім інший зміст в одному і тому ж об'єкті.

Усе те, що не має ні просторового, ні часового характеру, Лосський називає «ідеальним буттям». Воно включає зміст загальних понять таких відношень, як, наприклад, зв'язок між якістю та її носієм, кількісні форми та відношення (число, єдність, множинність тощо). Все, що дано у формі простору і часу, називається реальним буттям, яке може виникнути й набути систематичного характеру тільки на основі ідеального буття. Крім того, існує металогічне буття; воно виходить за рамки законів тотожності, суперечності та виключеного третього, наприклад Бога. Ідеальне буття — об'єкт інтелектуальної інтуїції. Воно споглядається безпосередньо, яким воно є, в самому собі; звідси висновок, що дискурсивне мислення не протилежне інтуїції, а є її різновидом. Металогічне буття є об'єктом містичної інтуїції.

Пізнавальні акти здійснюються надчасовим і надпросторовим діячем, суб'єктом, індивідуальним людським «Я», що творить свої індивідуальні розумові акти уваги, спогаду, бажання тощо. Як ідеальна сутність людське «Я» може бути визначене терміном «су б станційний діяч». «Субстанційні діячі» творять не тільки пізнавальні акти, але й всі події, всі процеси, все реальне буття: наспів мелодії, переживання тощо - все це прояви деякого «Я». Наділений творчою силою, «субстан-ційний діяч» породжує реальні процеси й оживляє їх відповідно до абстрактних ідей. Тобто конкретно-ідеальні діячі служать носіями абстрактно-ідеальних форм.

Розробляючи концепцію особистості, Лосський вбачає мету її життя в абсолютній повноті буття, яка досягається через любов до абсолютних цінностей відповідно до ієрархії цінностей. Бог -найвища цінність, і тому його необхідно любити більше за все на світі. Потім іде людська особистість як деякий індивідуум, неповторний як існуючий і незамінний ніякою іншою цінністю. Кожен повинен любити ближнього, як самого себе. Далі ми повинні любити безособові абсолютні цінності, такі як істина, моральність, свобода, краса; вони є складовими частинами абсолютного блага повноти життя та підкоряються цінності особистостей.

• Ідеї Лосського певною мірою поділяє С. А. Франк (1877-1950 рр.), який вчився в Московському університеті на юридичному факультеті, продовжив освіту в Берліні та Гейдельберзі, де працював на терені філософії та соціології. Був професором у Саратовському, а потім у Московському університетах. В 1922 р. був висланий з Радянської Росії, до останнього часу жив в Англії. В молодості був марксистом, згодом перейшов на бік ідеалізму і врешті-решт - християнського ідеалізму.

Франк вважає, що вихідним пунктом його вчення служить факт інтуїції; метою вчення є відкриття онтологічних умов можливості інтуїції як безпосереднього сприйняття реальності, незалежної від наших пізнавальних актів.

«Наявність зла не впливає на істину про існування Бога, тому що реальність Бога більш самоочевидна, ніж реальність фактів; це є реальність Бога як всемогутнього та всемилостивого».

С. Франк

Можливість інтуїції полягає в тому, що індивідуальне буття знаходиться в абсолюті як всеєдності, внаслідок чого кожен об'єкт ще до будь-якого пізнання його перебуває в безпосередньому контакті з нами. Абстрактне логічне пізнання можливе тільки завдяки інтуїції цієї всеохоплюючої єдності. Логічне пізнання завжди абстрактне і нежиттєве, воно дається через споглядальну інтуїцію. Всі живі істоти, розгортаючи себе в часі як безперервне творче становлення, належать до сфери металогічного; воно сприймається через живе пізнання або пізнання як життя, яке досягається в ті моменти, коли наше «Я» не тільки споглядає об'єкт (тобто володіє ним надчасово), але й ним живе.

У цілому Франк залишив багату літературно-філософську спадщину з інтуїтивізму, зробив суттєвий внесок у побудову християнсько-філософського світогляду.

ВИСНОВКИ

У російській філософії провадилися дослідження з онтології, гносеології, логіки, етики, естетики та історії філософії. Широко відомими були погляди про пізнаваність зовнішнього світу, які часто знаходять вираження у формі вчення про інтуїтивне; позитивізм і механістичний матеріалізм. Багато уваги приділялося розробленню теорії про світ як єдине ціле, яка спиралася б на всю багато мірність досвіду. Релігійний досвід, на думку російських мислителів, міг дати найважливіші дані у вирішенні цього завдання. Філософія, беручи до уваги цей досвід, з необхідністю ставатиме релігійною. В цьому полягає найхарактерніша риса російської філософії. В ній прагнення до цілісного пізнання та гостре відчуття реальності тісно поєднується з вірою у багатоманітність досвіду - як чуттєвого, так і більш витонченого, який дає можливість глибше проникнути в сутність буття. Російські філософи довіряють інтелектуальній інтуїції, моральному та естетичному досвідам, які розкривають найвищі цінпості для людини, але насамперед вони довіряють містичному релігійному досвідові, що встановлює зв'язок особистості з Богом та його царством. Усе це дає підстави вважати, що будь-яка філософська система, що поставила перед собою великі завдання пізнання глибокої сутності буття, повинна керуватися принципами християнства, Плеяда російських мислителів присвятила своє життя розробленню всеохоплюючого християнського світогляду.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

• Охарактеризуйте передумови та специфіку російського філософського світогляду.

• Які основні світоглядні позиції «слов'янофілів»?

• У чому полягає концептуальна спрямованість філософських поглядів «західників»?

• Що таке «ідея всеєдності» В. Соловйова і як вона інтегрується в розуміння дійсності?

• Окресліть основні принципи філософських положень російських мислителів «срібного віку».

• У чому полягає головна спрямованість християнського екзистенціалізму М. Бердяєва?

• Розкрийте сутність філософських поглядів російського інтуїтивізму.

ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ

«Буття, світове життя можна прийняти лише споконвіку, до судження, прийняти повнотою свого духу, нераціоналізованою своєю свідомістю. До буття, до життя світу неможливо прийти, від нього можна тільки зійти. Буття дано спочатку, а не в кінці, його неможливо вивести за допомогою дедукції. Є інтуїція буття, але немає до неї шляхів дискурсивного мислення. Тільки безумство раціоналізму мало перетворити буття на категорію, прилаштувати його в судженні, поставити в залежність від пізнання. Що буття безпосередньо, інтуїтивно дане нашій первісній, цілісній свідомості, цього неможливо ні з чого вивести, це можна тільки відкрити і прийняти. - Істинна філософія, релігійна філософія завжди відкриває первісну дані сть, але відкриття цієї первісної даності є складною роботою внаслідок похмурості, в якій ми живемо. Як до буття взагалі, так і до буття абсолютного, буття Божого не можна прийти, неможливо довести Бога, можна тільки зійти від Бога, спочатку відкрити Бога в собі. Але для цього потрібен подвиг звільнення від похмурості - певна містична активність. У вторинній, раціоналізованій, розсіченій уже свідомості буття для нас опосередковується, віддаляється: ми мислимо безпосередньо у всіх смислах. Це неминуча кара... В дійсності раціоналістична свідомість і опосередковане пізнання є лише хворобливим станом самого буття, в ньому відбувається розрив. Але раціоналістична гносеологія цього не може бачити, це видно лише релігійній філософії, посвяченій у таїни буття».

(Бердяев Н. А. Философия свободы // Бердяев Н. А. Судьба России. - М.; X., 1998. - С. 94-95).

Чи згодні ви з такою характеристикою раціоналізму та призначенням релігійної філософії, яку пропонує М. О. Бердяев? Яка ваша позиція?

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Бердяев Н. А. Философия свободы // Бердяев Н. А. Судьба России. -

М.; X., 1998. 1. Булгаков С. Н. Сочинения. - М., 1990.

3. Громов М. Н., Козлов Н. С. Русская философская мысль Х-XVII ва - М., 1991.

4. Кувакин В. Н. Религиозная философия в России: начало XX в. - М., 1980.

5. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. - М., 1991.

6. Лосский Н. О. История русской философии. - М., 1991.

7. Соловьев В. С. Сочинения: В 2 т. - М., 1998.

8. Флоренский П. А. Столп и утверждение веры. - М., 1990.

9. Чаадаев П. Я. Философические письма. - М., 1989.

10. Шпет Г. Г. Очерк развития русской философии // Сочинения. - М., 1989.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС