Главная  - Культурология  - Статьи  - Філологія. Методика. Педагогіка
Філологія. Методика. Педагогіка
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

Навички презентації — важливий аспект професійного іншомовного спілкування

Н. А. Шпак, Дипломатична академія України при МЗС України

Досвід викладання професійної англійської мови в Дипломатичній академії України свідчить про доцільність введення в навчальну програму спеціалізованого модуля «Техніка презентації». Потреба у виокремленні цього аспекту професійного іншомовного спілкування зумовлена передусім тим, що в своїй професійній діяльності дипломати, фахівці зовнішньої політики, економісти-міжнародники та юристи-міжнародники постійно стикаються з необхідністю виступати публічно. Поширеною формою таких виступів є презентація, тобто виступ перед аудиторією з метою представити ідею, проект, програму тощо; проінформувати про хід виконання або результати проведеної роботи; переконати аудиторію у правильності підходу або позиції, у перевагах запропонованої програми тощо.

Техніка презентації — важлива комунікативна навичка, якої треба спеціально навчатись. Це вимагає не тільки знання мови, але й уміння правильно відібрати, обробити та подати інформацію, адаптувати її до конкретної аудиторії, враховуючи її професійні, демографічні, соціальні, гендерні, етнічні, релігійні і культурні особливості та можливі міжкультурні розбіжності в сприйнятті інформації. Принципово важливим є володіння прийомами невербальної комунікації, оскільки, як відомо, саме через засоби невербальної комунікації сприймається 93% усно викладеної інформації. Звичайно, існують так звані природжені промовці, які цим навичкам не вчились і все ж здатні робити блискучі презентації, але на жаль, таких меншість. Та хоч талантом оратора володіють одиниці, навчитися здійснювати якісні презентації, вміло користуючись прийомами цієї комунікативної діяльності, можуть усі.

Важливість оволодіння навичками презентації іноземною мовою пояснюється також тим, що виступ перед аудиторією як вид мовленнєвої діяльності є потужним засобом подолання мовного бар’єру, розвитку коректності та плинності мовлення, а також навчання творення зв’язного тексту.

Навчання презентації в умовах професійної підготовки фахівців-міжнародників ефективно здійснювати в межах окремого спецкурсу тривалістю 20—30 годин. Якщо навчальний план не передбачає введення такого спецкурсу, то цей спеціалізований модуль можна включати як аспект у нормативний курс англійської мови.

Для того щоб правильно побудувати процес навчання, слід передусім визначити складові та критерії успішної презентації.

Схематично складові можна представити так [1]:

Навички презентації

Зміст — це інформація, яку виступаючі відбирають для донесення до аудиторії. Аналізуючи зміст виступу, необхідно врахувати три фактори:

  • відповідність інформації потребам та інтересам більшості аудиторії;
  • обсяг інформації;
  • точність інформації.

Варто зазначити, що вибір теми та підготовка змістовної частини презентації, як правило, не викликають особливих труднощів у студентів-слухачів, оскільки вони вже мають певний рівень професійної компетенції.

Структура презентації — це організація відібраної інформації в єдиний, логічно зв’язаний текст. Вміло структурована презентація характеризується виразними початком, серединою та завершенням, а також чітко окресленим переходом до кожної наступної частини виступу.

Спосіб подачі (манера виступу) — це прийоми, що використовують виступаючі, щоб досягти запланованого впливу на відповідну аудиторію. Вирішальними факторами успіху тут є невербальна комунікація та наочні засоби.

Складовими невербальної комунікації є візуальний контакт, жести, експресія обличчя, міміка та пантоміми, рухи тіла, загальний зовнішній вигляд, а також вимова, інтонація та модуляція голосу, темп мовлення, паузи [2]. Дослідженнями встановлено, що невербальні засоби спілкування — це найпотужніший канал передачі інформації та основний засіб встановлення необхідного контакту з аудиторією, причому 55% повідомлень сприймаються через вирази обличчя, позу, жести, а 38 % — через інтонацію та характеристики голосу. Саме вони створюють атмосферу відкритості (закритості), позитивної (негативної) налаштованості, впевненості (невпевненості), зацікавленості (байдужості) і відповідно формують довіру (недовіру) між учасниками комунікації.

Обсяг даної статті не дозволяє детально зупинитися на всіх засобах невербальної комунікації. Тому, не зменшуючи значущості мови тіла, виразу обличчя, міміки жестів, контакту очей тощо, спеціально розглянемо комплекс акустичних засобів — голос, інтонацію та вимову, які мають безпосереднє відношення до характеристик мовлення.

Характеристики голосу. Доведено, що промовці, які вміють регулювати та слушно змінювати діапазон, висоту голосу, темп мовлення й інтонаційні моделі, уникаючи одноманітності звучання, сприймаються аудиторією як кращі знавці своєї справи. Важливо також звучати емоційно та зацікавлено. Енергія й ентузіазм виступаючих передаються аудиторії [3].

Вимова заслуговує на окрему увагу. Нечітка вимова заважає сприйняттю інформації. Значні труднощі викликають, зокрема, слова, що починаються або закінчуються такими звуками, як: [f], [t], [k], [v], [d]. Наприклад, фраза Our informed and competent image може прозвучати як Our informed, incompetent image. Для тренування вимови дуже корисними є скоромовки. Слід також уникати голосового виділення слів, що починаються з голосних. Це посилює тиск на голосові зв’язки і, як наслідок, робить голос різким та надривним. Для м’якої та плавної вимови рекомендується виділяти слова, які починаються з приголосних [4]:

не рекомендується виділяти

рекомендується виділяти

We must take more responsibility not

We must take more

Only for

Responsibility

Ourselves

Not only for our

 

Selves

Наочні засоби. Ефективність наочних засобів залежить від того, наскільки вдало вони підтримують і підсилюють те, що говорять виступаючі. Головне — пам’ятати, що наочні засоби мають полегшувати сприйняття інформації та робити її більш привабливою. Надмірне захоплення наочністю може посунути особистість виступаючого (виступаючої) на другий план. Перенасичення наочних засобів технічною інформацією, статистичними даними та фактами, як правило, втомлює аудиторію. При цьому втрачається інтерес до змісту презентації, внаслідок чого порушується контакт виступаючих з аудиторією. Але ж саме цей контакт є головною передумовою успіху виступу.

Мова презентації передбачає передусім дотримання норм, прийнятих у культурі мови, якою здійснюється презентація. З культурою мови пов’язують перш за все уміння правильно говорити та писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети й обставин спілкування. Мовні норми — це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими в певний час. Норми бувають лексичні (розрізнення значень і семантичних значень слів, закономірності лексичної сполучуваності), граматичні (вибір правильної морфологічної і синтаксичної форми), стилістичні (доцільність використання мовних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування), орфоепічні (сукупність правил літературної вимови) та інші. До культури мови відноситься також загальноприйнятий мовний етикет, тобто система стійких мовних формул спілкування, притаманних конкретній мові: звертання, вітання, побажання, прощання, подяки, запрошення, прохання, згоди, підтвердження, заперечення, відмови тощо [5].

Успіх презентації залежить від того, наскільки правильно та адекватно виступаючі вживають лексико-граматичні і синтаксичні одиниці, стилістичні засоби, а також форми мовного етикету, властиві усному діловому мовленню.

Конкретні рекомендації щодо мови презентації можна сформулювати як набір наступних правил:

  • Дотримуйтесь норм усного мовлення, не переобтяжуючи свій виступ складними граматичними та синтаксичними конструкціями, характерними для письмового спілкування.
  • Вживайте прості короткі речення, уникаючи складнопідрядних, особливо з декількома підрядними. Довгі складні речення переключають увагу аудиторії на форму висловлення, заважаючи розумінню його смислового змісту.
  • Віддавайте перевагу активним дієслівним формам та особовим реченням, частіше вживайте особові займенники першої особи однини та множини.
  • Активно вживайте логічні та хронологічні конектори тексту, які допомагають аудиторії слідкувати за його логіко-семантичною структурою і смисловою схемою та сприяють концентрації уваги.
  • Зважайте на те, що виступають переважно перед аудиторією, яка складається з представників різних культур, і англійська мова для більшості з них є іноземною. Тому вживайте нормативну та нейтрально забарвлену лексику, уникаючи кліше, жаргону, сленгу та ідіом, за винятком тих випадків, коли ви абсолютно певні, що більшість аудиторії їх зрозуміє.
  • Вживайте конкретну, а не абстрактну лексику, не зловживайте вузькогалузевими термінами та професіоналізмами, оскільки аудиторія, як правило, складається з різногалузевих фахівців.
  • Уникайте абревіатур та акронімів, якщо ви не впевнені, що вони зрозумілі більшості аудиторії.
  • Періодично користуйтеся таким стилістичним прийомом, як повтор, який є ефективним засобом ритмічного оформлення висловлення.
  • Періодично звертайтеся до аудиторії з риторичними питаннями, а також частіше вживайте особові займенники you та we. Це допомагає утримати увагу аудиторії та створює атмосферу особистого залучення кожного з присутніх до питань, що розглядаються.
  • Будьте обережні, включаючи анекдоти, цитати, а також наводячи конкретні приклади для ілюстрації фактів або думок, тому що міжкультурні розбіжності, які неминуче присутні у міжнародній аудиторії, можуть призвести до непорозумінь у сприйманні такої інформації і навіть до конфліктних ситуацій.
  • Не слід зловживати образними засобами мови — метафорами, порівняннями, прислів’ями, приказками тощо. Тут теж включаються соціокультурні та національно-культурні фактори, які можуть не тільки спричинити хибну інтерпретацію смислу висловлення, але й образити присутніх.

Вищезазначені критерії успішної презентації зумовлюють такі завдання спецкурсу:

  • розвинути навички правильної структурної та змістовної організації презентації;
  • вдосконалити техніку презентації з метою оптимального впливу на аудиторію;
  • навчитися вживати відповідні лексико-граматичні, синтаксичні та стилістичні засоби, а також мовні формули спілкування, властиві презентації;
  • навчитись ефективно використовувати наочні засоби;
  • навчитись аналізувати презентацію з метою виявлення факторів, які впливають на її успіх або неуспіх.

Це, звичайно, — не повний перелік тих проблем та завдань, які стають перед викладачами і слухачами в процесі оволодіння технікою презентації. Детальні рекомендації та вправи для кожного етапу роботи з підготовки виступу містяться в навчально-методичних матеріалах спецкурсу.

Література

1. Brieger N. Teaching Business English Handbook. — York Associates Publication, 1997. — P. 43—47.

2. Lucas Stephen E. The Art of Public Speaking. — McGraw-Hill, 1995. — P. 270—276.

3. Lucas Stephen E. The Art of Public Speaking. — McGraw-Hill, 1995. — P. 277—281.

4. Locker Kitty O. Business and Administrative Communication. — Richard D. Irwin, Inc., 1995. — P. 514—515.

5. Ботвіна Н. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування. — АртЕк, 2000. — С. 104—110.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС