Главная  - Культурология  - Книги  - Українська та зарубіжна культура - Вечірко Р. М.
Українська та зарубіжна культура - Вечірко Р. М.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

Українська мова часів Київської Русі

У своїй праці «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» (1922 р.) Агатангел Кримський дослідив українські мовні риси Х—ХІ ст., простежив розвиток південноруської мови XIV ст., яка вже була близькою до сучасної української мови, а також мову літературних творів ХV—ХІХ ст. у її розвитку. Учений указав, що риси української мови чітко помітні в давньоруських пам’ятках. Це насамперед українська лексика: гребля, стріха, лагодити, ліпший, повінь та ін. Відкривається ряд фонетичних рис української мови: німая, сім’я, стіни (російською мовою: немая, семья, стены); перехід Е в О після шиплячих жона, чоловік, нічого замість жена, человек, ничего, кінцева літера В у дієсловах там, де в російській мові Л: ходив, косив, брав. Досить часто в пам’ятках староруського письменства зустрічаються такі суто українські мовні явища, як чергування приголосних Г — З, К — Ц, X — С в давальному відмінку: дорозі, дівці, кожусі (у російській мові: дороге, девке, кожухе). Або споконвічні українські форми займенників: тобі, собі (російською — тебе, себе) тощо.

Багатий матеріал дає така граматична категорія, як дієслово. Тут знаходимо стільки українських форм, що самий лише перелік їх переконливо засвідчує: південноруські пам’ятки писалися літописцями українського походження. Це м’яке закінчення третьої особи: носить, косить (російською — носит, косит). В українській мові збереглась архаїчніша форма майбутнього часу порівняно з російською: знатиму, читатиму, робитиму (буду знать). У давнину ця форма мала такий вигляд: знати + имамь (де имамь — допоміжне слово, яке загубило початкове И і видозмінилося в сучасну українську форму). Дуже давня також кінцівка — МО в дієсловах знаємо, ходимо (російською — знаем, ходим). Учений стверджує: «...порівняльно-історичні міркування показують, що оце — МО далеко старіше навіть від доби Київської держави». У своїй праці «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася» А. Кримський робить висновок, що «мова Наддніпрянщини і Червоної Руси часів Володимира Святого та Ярослава Мудрого має здебільшого вже всі сучасні малоруські особливості». Про сучасну російську мову він писав: «Північ витворила свої власні язикові риси, чужі для Півдня».



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС