Главная  - Политэкономия  - Книги  - Політична економія - Бєляєв О.О.
Політична економія - Бєляєв О.О.
<< Содержание < Предыдущая

Розділ 2 Загальні основи ринку

Тема 8 РИНОК: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Ринок — це зворотний бік товарного виробництва. Тому цілком природно, що вивчення характеристик ринкової економіки неможливо без чіткого усвідомлення категорії «ринок», її основних ознак, механізмів функціонування і ролі.

§ 1. Сутність і функції ринку. Типи ринків

Об’єктивна необхідність ринку зумовлена тими самими причинами, що викликають необхідність існування товарного виробництва: розвинутий суспільний поділ праці, економічна відокремленість ринкових суб’єктів в умовах різних форм власності, тісний зв’язок зі світовою економікою за допомогою зовнішньої торгівлі та потреб виходу національної економіки на світовий економічний простір з метою її подальшого економічного зростання.

Еволюція поглядів на поняття «ринок». Ринкові відносини

Багатогранне поняття «ринок» у міру розвитку суспільного виробництва та обміну неодноразово змінювалося. Спочатку ринок розглядався як базар, місце роздрібної торгівлі, ринкова площа, оскільки ринок з’явився ще у період розпаду первісного суспільства, коли обмін між общинами ставав більш-менш регулярним, лише набував ознак регулярності і здійснювався у визначеному місці й у визначений час. З розвитком ремесла і міст торгівля, ринкові відносини розширюються, за ринками закріплюються певні місця.

В міру поглиблення суспільного поділу праці і розвитку товарного виробництва поняття «ринок» дістає дедалі складніше трактування, що знаходить висвітлення у світовій економічній літературі.

Сьогодні термін «ринок» характеризується, виходячи з його ознак: сфери обігу; форм руху сукупного суспільного продукту; типу господарських зв’язків і т. п. У політико-економічному аспекті ринок розглядають як тип господарських зв’язків між суб’єктами господарювання, тобто форми господарського зв’язку між товаровиробниками через купівлю-продаж товарів.

Існують два типи господарських зв’язків: натурально-речовинні, безвідплатні (відповідно до обсягу і структури); товарні, здійснювані за допомогою ринку. Характерними рисами останнього типу відносин є взаємні угоди сторін, що обмінюються, еквівалентна винагорода, вільний вибір партнерів, наявність конкуренції, вільні ціни. Товарні (ринкові) зв’язки можливі тільки на підставі вільної купівлі-продажу товарів і послуг. Пряме жорстке фондування, використання продуктових карток, гіпертрофовані масштаби бартеру та інші обмеження (у вигляді, наприклад, виїзної торгівлі) свідчать про деформацію ринкових зв’язків, хоча і супроводжуються формальними фактами купівлі-продажу.

Для товарно-грошових відносин, здійснюваних за допомогою ринку, дуже важливу роль відіграють не тільки прямі (виробництво — ринок — споживач), але й зворотні (споживач — ринок — виробництво) господарські зв’язки. Теоретично доведено, а світовим історичним досвідом підтверджено, що механізм зворотних зв’язків є неодмінною умовою стабільності та ефективності будь-якої економічної системи. Спроби замінити зворотний зв’язок адміністративними командами неминуче обертаються деформацією не тільки ринку, а й усієї економічної системи, виникненням глибоких диспропорцій, всеохоплюючого дефіциту, втратою економічними інтересами їх ролі рушійної сили економічного розвитку.

Таким чином, можна виокремити ще одне розуміння ринку як суспільної форми організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання через посередницькі інститути, що регулюють діяльність виробників і споживачів, їх прямий та зворотний вплив.

Те, що ринок включає не тільки відносини з купівлі-продажу, але й соціально-економічні (власності, виробництва, розподілу, споживання і т. д.), а також організаційно-економічні відносини (різноманітні конкретні форми організації ринку тощо) дає підстави розглядати ринок у функціонуючій економічній системі як підсистему.

Суть ринкових відносин зводиться до відшкодування витрат продавців (товаровиробників і торговців) і одержання ними прибутку, а також задоволення платоспроможного попиту покупців на основі вільної взаємної угоди, винагороди, еквівалентності й конкурентності. Саме це і складає сутнісні риси ринку. Матеріальною основою ринкових відносин є рух товару і грошей. Але оскільки ринок функціонує у певній економічній системі і, розвиваючись, перетворюється на самостійну підсистему, це не може не зумовити специфіку і багатогранність форм його прояву (різна питома вага ринкових відносин у всій економічній системі, різноманітні форми, методи і розміри їх регулювання і т. д.).

Сутність ринку знаходить своє відображення в його головних економічних функціях, що уособлюють основне призначення даної категорії: узгодження виробництва і споживання в асортиментній структурі, підтримка збалансованості попиту і пропозиції за обсягом і структурою. Цю функцію регулювання пропорцій ринок виконує шляхом установлення зв’язків між сотнями і тисячами незалежних виробників і споживачів через купівлю-продаж товарів і послуг; встановлення цінових еквівалентів для обміну продуктів. При цьому ринок зіставляє індивідуальні витрати праці на виробництво товарів із суспільним еталоном, а саме: порівнюються витрати і результати, виявляється цінність товару за допомогою визначення не тільки кількості витраченої праці, але й її віддачі; економічна мотивація ефективності виробництва, мотивація виробників до створення необхідних товарів з найменшими витратами та одержанням достатнього прибутку; стимулювання науково-технічного прогресу і на його основі — інтенсифікації виробництва й ефективності функціонування всієї економіки; забезпечує динамічну пропорційність у розвитку окремих регіонів, територій, національних господарств за умов поглиблення суспільного поділу праці і тенденції до інтернаціоналізації та росту інтеграційних процесів в економіці; забезпечує економічність споживання, скорочення витрат обігу в сфері споживання (витрат покупців на придбання товарів) і зіставлення попиту населення з його доходами.

Роль ринку в суспільному виробництві полягає у такому: за допомогою зворотних «первинних» зв’язків «подавати» сигнал виробництву, що, в якому обсязі і за якою структурою варто виробляти; врівноважувати попит і пропозицію, забезпечувати збалансованість економіки; диференціювати товаровиробників відповідно до ефективності їх роботи і націленістю на забезпечення ринкового попиту. «Санітарна» роль ринку зводитьс я до усунення неконкурентоспроможних підприємств і згортання морально застарілих виробництв.

Історія розвитку ринку дає змогу виокремити такі типи ринку: нерозвинутий, вільний, регульований і деформований.

Типи ринків

Нерозвинутий ринок характеризується тим, що ринкові відносини носять випадковий, частіше за все товарний (бартерний) характер. Проте і тут ринок відіграє визначену роль, сприяє диференціації господарюючих суб’єктів, посиленню їх мотивації до розвитку виробництва тих або інших товарів.

Вільному (класичному) ринку притаманні такі риси: необмежене число учасників ринкових відносин і наявність вільної конкуренції між ними; абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства; абсолютна мобільність факторів виробництва; необмежена свобода руху капіталу; наявність у кожного учасника достатньої інформації про ринок (норму прибутку, попит, пропозицію і т. д.). Здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб’єктів (оптимізація індивідуального добробуту в результаті приросту прибутків — продати подорожче, купити подешевше) неможливе без інформації; абсолютної однорідності однойменних товарів (відсутність торгових марок і т. д.). Жодна ланка вільно конкурованого ринку не в змозі безпосередньо вплинути на рішення іншого сегмента неекономічними методами. Ціни встановлюються стихійно в ході вільної конкуренції за відсутності монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) і державного регулювання.

Переваги вільного ринку полягають у тому, що він функціонує на основі саморегулюючого механізму, через ціни; на основі попиту створює орієнтири для капіталовкладень у виробництво. Вільний ринок — це механізм явно бездефіцитного ринку. Він забезпечує: ефективний розподіл ресурсів у суспільстві; гнучкість і високу адаптивність до умов, що постійно змінюються; свободу вибору і дій ринкових суб’єктів; максимальне використання досягнень НТР; здатність до задоволення різноманітних потреб; підвищення якості товарів і послуг. Створюється враження, що ринок функціонує майже автоматично, хоча насправді регулювання тут здійснюється методом проб і помилок.

Але вільний ринок має певні недоліки. Ринок призводить до диференціації в рівні життя населення. Соціальні наслідки вільного ринку такі: безробіття, руйнування трудового потенціалу окремих груп населення. Із загальнолюдських позицій ринковий розподіл несправедливий, оскільки не забезпечує мінімальний рівень життя всім. Отже, необхідне втручання держави для розв’язання соціальних проблем.

Розподіл на ринку здійснюється на основі отриманих доходів. З позицій ринкових відносин будь-який дохід, одержаний на основі вільної конкуренції, справедливий. А той, хто не в змозі одержати цей дохід (за станом здоров’я, через похилий вік і т. д.), приречений на злиденне існування. Ринок не може забезпечити реально умови реалізації права на працю для всіх членів суспільства. Працевлаштовуються тільки ті, на чию робочу силу є попит. Вільний ринок не гарантує повну зайнятість населення, а також стабільний рівень цін і доходів. Механізм вільної конкуренції не забезпечує економіку потрібною кількістю грошей для розвитку виробництва. Діяльність вільних конкурентів часто призводить до небажаних ефектів, таких як забруднення навколишнього середовища, насичення продуктів харчування пестицидами та іншими шкідливими речовинами і т. д.

Отже, вільний ринок найчастіше ігнорує потенційно негативні наслідки прийнятих економічних рішень, а також не сприяє збереженню невідтворювальних ресурсів. Вільний ринок не створює стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування, не в змозі забезпечити суспільство послугами, яких потребує будь-яка людина.

Ринок не забезпечує дійову мотивацію для фундаментальних наукових досліджень. Він реалізує лише вже наявні науково-технічні досягнення. Економіка, що функціонує на основі вільного ринку, схильна до нестабільного розвитку з відповідними рецесійними (спад або уповільнення темпів зростання виробництва) та інфляційними процесами. Ринок не поширюється на ті види діяльності, що не можуть бути підпорядковані винятково комерційним критеріям (охорона здоров’я, наука, культура, єдина транспортна система, збиткові виробництва), але необхідні суспільству.

Сьогодні в нас багато хто вважає, що перехід до ринкової економіки означає формування вільного ринку, начебто тільки він забезпечує повне розкріпачення ініціативи і ділової активності людей, поліпшення їхнього життя. У дійсності повної свободи немає і бути не може. Так, Дж. Гелбрейт стверджує, що тепер не може бути вільного ринку часів Адама Сміта і хто закликає до цього, той людина, що потерпає від психічного захворювання клінічного характеру.

Регульований ринок — це результат цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне якось пом’якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, проте не настільки, щоб звести нанівець мотивацію до творчої, ініціативної праці і розумного ризику в господарській діяльності. Ринок повинен бути регульованим, щоб усунути або якось обмежити негативні його наслідки.

Ринок може регулюватися: за допомогою власного ринкового механізму, елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція та ін.; державою прямо або опосередковано через держзамовлення, податки і т. д.

Для нас уже сьогодні вкрай важливо, як відзначав американський економіст В. Леонтьєв, знайти оптимальне поєднання ринкового і державного регулювання. Взаємодія цих двох сторін регулювання ринку носить моніторинговий характер, що свідчить про посилення або власного ринкового механізму, або державного регулювання. Держава певною мірою забезпечує умови функціонування ринку і надмірне її втручання в ринкові відносини призводить до деформації останніх. Прикладом цього явища може служити ринок у нашій економіці.

Умови функціонування ринку в колишньому СРСР були такі, що його позитивна роль у розвитку економіки була зведена нанівець. Звідси — заяви про відсутність ринку, що не зовсім правильно відображали реальність, оскільки акти купівлі-продажу все ж таки існували.

Безсумнівно, ринок існував і у Радянському Союзі, але серйозно деформований. Основними рисами такої деформації за адміністративно-командної системи були: відсутність численних ринкових суб’єктів, що організують свою господарську діяльність на основі різних форм власності; надмірна централізація в розподілі різних ресурсів та їх русі, відсутність самостійності в комерційній діяльності господарюючих суб’єктів; монополізм виробника і торговця; незбалансованість попиту і пропозиції; надмірне зростання цін, нестримна інфляція, порушення грошового обігу, бюджетний дефіцит, величезна емісія грошей і т. д.; розквіт «тіньової економіки», «чорного» ринку; позитивна динаміка бартерних угод замість розвинутих торговельно-грошових відносин; деформація економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин (наприклад, у торговців виникає інтерес не продати, а приховати товар); відсутність мотивації до ефективної праці, ризику в господарській діяльності і права вибору товару у споживача.

Щоб усунути деформації ринку, ліквідувати хвороби ринкової економіки (безробіття, інфляцію, нестабільність), необхідно створити умови для переходу до ринкового господарства в Україні, а саме:

  • впровадити в економіці різноманітні форми власності і господарювання, а також вільну конкуренцію між господарюючими суб’єктами, свободу участі всіх господарників у конкуренції і достатню їх кількість;
  • забезпечити свободу господарської діяльності, вибору партнерів по господарських зв’язках, самостійність, незалежність і відповідальність за господарські рішення ринкових суб’єктів, можливість для них самостійно укладати контракти, договори, розміщати і приймати замовлення;
  • гарантувати змогу вільно розпоряджатися частиною своїх прибутк ів; усунути жорсткий адміністративний товарний розподіл (по картках, талонах, фондування та ін.), тобто забезпечити вільну купівлю-продаж;
  • сформувати механізм вільного ціноутворення, право ринкових суб’єктів самостійно встановлювати ціни, вільно маневрувати ресурсами, що забезпечить мобільність у використанні факторів виробництва;
  • гарантувати можливість змінювати у разі необхідності умови виробництва, його технологію і вільний рух будь-яких капіталів у будь-яку сферу інвестування;
  • забезпечити повноту і доступ до інформації про стан ринку всіх господарників, створити відповідну ринкову інфраструктуру, тобто комплекс систем, служб, підприємств, установ, що обслуговують ринок;
  • послідовно інтегрувати національну економіку в систему світогосподарських зв’язків;
  • забезпечити з боку держави соціальні гарантії громадянам з наданням усім рівних можливостей у заробітку коштів і підтримкою соціально вразливих членів суспільства.

Специфіка формування в Україні соціально орієнтованого ринкового господарства визначається такими умовами: відносно низьким рівнем розвитку продуктивних сил порівняно з розвинутими країнами; послабленням міжнародних економічних зв’язків за масштабом і глибиною, властивим сучасним інтеграційним процесам; засиллям елементів, що збереглися від адміністративно-командної системи господарювання; надзвичайно високим рівнем концентрації виробництва при незначній противазі у вигляді сфери малого і середнього підприємництва; глибоко монополі-зованою структурою економіки; незбалансованістю економіки, відірваністю її від людини (відчуженістю від виробництва); поєднанням суперечливих процесів — регіоналізації ринків і по-силення господарської взаємозалежності економік окремих ре-гіонів та необхідністю в єдиному національному економічному просторі.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС