Главная  - Политэкономия  - Книги  - Політична економія - Бєляєв О.О.
Політична економія - Бєляєв О.О.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

 

§ 3. Цінні папери: суть, роль, основні види.Проблеми акціонування у перехідній економіці

Цінні папери з точки зору безпосередньої характеристики акціонерного капіталу — це свідоцтва про участь у капіталі АТ, основними серед яких є акції та облігації.

Курс акцій та їх види

Грошова сума, яка зазначена на акції, називається номінальною вартістю акції. Вона виражає з самого початку оцінку паю при заснуванні товариства. Ціна, за якою продаються і купуються акції на ринку цінних паперів, називається курсом акцій.

Яким чином визначається курс акцій?

Покупець купує акції для отримання по них відповідного доходу у вигляді дивіденду. Тому, чим він (дивіденд) вищий, тим вищий курс акцій, і навпаки. З цього боку, курс акцій прямо пропор ційний величині дивіденду. З іншого боку, купуючи акції, покупці разом з тим розраховують отримати дохід на свій капітал не менший, ніж той, який вони могли б отримати, якби віддали свій капітал у позичку за звичайний банківський процент. Тобто покупець приймає рішення сплатити за акцію таку суму грошей, яка при внесенні її в банк дасть йому змогу отримати такий же дохід (процент), як і дивіденд за даною акцією.

Припустимо, що акція номіналом у 100 дол. приносить щорічний дивіденд, який становить 9 дол., і що позичковий процент дорівнює 3, тобто на кожну сотню доларів, які вкладені в банк, вкладник отримає щорічний дохід у 3 дол. Щоб отримувати щорічно 9 дол., необхідно було б вкласти в банк 300 дол. Але замість цього власник грошей може купити акцію, яка приносить за рік ті самі 9 дол., заплативши за неї теж 300 дол.

Курс акцій, таким чином, прямо пропорційний величині дивіденду і обернено пропорційний розміру позичкового (банківського) процента, що можна виразити такою формулою:

номінал акції

де N — номінал акції, а дивіденд подану у процентах.

Якщо при попередньому дивіденді (9 дол.) рівень позичкового процента знизиться з 3 до 2, то курс акцій підвищиться. За ту саму акцію, яка раніше коштувала 300 дол., нині заплатять 450 дол.

Чому ж покупці погоджуються платити за акцію, номінальна вартість якої 100 дол., у кілька разів більшу суму? Справа в тому, що, заплативши таку високу ціну, вони забезпечують собі дохід не менший, а, як правило, більший, ніж той, який вони могли б одержати, поклавши цю суму в банк. До того ж покупці сподіваються, що за умови розвитку акціонерного товариства дивіденд перевищить звичайний (середній) позичковий процент.

Слід звернути увагу і на таку обставину. Хоча в середньому курс акцій дорівнює капіталізованому (з розрахунку позичкового процента) дивіденду, в кожний даний момент він безпосередньо залежить від співвідношення між пропозицією і попитом на ці акції.

Для визначення руху курсу акцій на біржах визначають «індекс курсу акцій». Він розраховується як середньозважена величина по певному колу акцій. У це коло входить різна кількість компаній. Так, за правилом розрахунку індекса акцій Нью-Йоркської фондової біржі (він називається індексом Доу-Джонса), до бази індексу включають 30 промислових, 15 залізничних, 15 комунальних компаній. Зниження цього індексу сприймають як ознаку погіршення економічної ситуації.

Розрізняють акції іменні та на пред’явника (відмінність між ними полягає у процесі реєстрації та продажу), прості, або звичайні, і привілейовані (різняться способом виплати дивідендів та їх величиною), а також багатоголосі, одноголосі та безголосі (які розмежовуються за можливістю їх власників брати участь в управлінні товариством)*4.

*4: {Це — загальноприйнята класифікація акцій у ринковій економіці. В Україні на початку трансформації адміністративно-командної системи в ринкову (до 1 січня 1992 р.) випускались такі категорії акцій: акції трудового колективу; акції підприємства; акції акціонерних товариств. З 1 січня 1992 р. випуск акцій трудових колективів і підприємств припинено, але вони могли обертатись на ринку ще протягом п’яти років. До зазначеного строку підприємства (організації), які випустили вказані акції, повинні були викупити їх або замінити іншими цінними паперами, передбаченими Законом України «Про цінні папери та фондову біржу».}

З точки зору економічного змісту акцій заслуговує на увагу їх поділ на привілейовані та прості. Привілейовані акції гарантують відповідний (фіксований) щорічний дивіденд. У той же час на звичайні (прості) акції його величина не є встановленою.

Привілейовані акції дають власникові право: на першочергове отримання доходу у вигляді фіксованого дивіденду до номінальної вартості акцій; на компенсацію доходу, недоотриманого в зв’язку зі скороченням прибутку АТ у відповідному році (за рахунок резервного фонду); на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації.

Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні товариством (компанією), якщо іншого не передбачено його статутом*5.

*5: {Згідно з чинним законодавством України (Закон України «Про цінні папери та фондову біржу») статутний капітал акціонерного товариства у момент його заснування повинен складатися з обумовленого числа звичайних акцій. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статутного фонду. Випуск акцій здійснюється у розмірі статутного фонду акціонерного товариства або на всю вартість майна підприємства (державного), яке перетворене на акціонерне товариство. Додатковий випуск акцій можливий, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче за номінальну.}

Враховуючи, що власники простих, або звичайних, акцій несуть більший ризик (ніж привілейованих), пов’язаний з діяльністю товариства. Їм надається право обирати членів правління і вирішувати інші питання на загальних зборах акціонерів.

Дивіденд може виплачуватися: кожний квартал, раз на півроку чи рік; акціями (капіталізація прибутку), облігаціями і товарами. Акціонерам може видаватись сертифікат акції (цінний папір), що засвідчує володіння поіменованої в ньому особи певною кількістю акцій товариства.

Облігації

Загальна номінальна вартість випущених акцій складає статутний фонд, який, наприклад, згідно із Законом України «Про господарські товариства» (ст. 24) не може бути менший за суму, еквівалентну 1250 мінімальних зарплат, виходячи зі ставки мінімальної зарплати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

Для збільшення обсягів капіталу, окрім акцій, акціонерні компанії випускають облігації*6. Облігації — це цінні папери, які дають право їх власникам на одержання щорічного гарантованого доходу. Облігації, як і акції, обертаються на ринку цінних паперів і мають свій курс, що коливається під впливом зміни попиту і пропозиції та позичкового процента.

*6: {Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» (ст. 11) акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного фонду і лише після повної оплати всієї кількості випущених акцій.}

На відміну від акцій, облігації не дають права голосу при вирішенні справ акціонерного товариства, а виплачуваний по них дохід, як правило, не перевищує звичайного процента. Вартість облігацій погашається акціонерним товариством по закінченні відповідного терміну.

Фондова біржа:сутність, основні операції

Фондова біржа — це спеціалізований фінансовий інститут, який зосереджує купівлю і продаж цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу. Створюється біржа як акціонерне товариство, засновниками якого можуть бути торговці цінними паперами, котрі мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності*7.

*7: {Членами біржі можуть бути юридичні та фізичні особи, які заплатили за «місце» відповідні суми грошей, часто досить значні.}

Основними операціями фондової біржі є: проведення обліку цінних паперів та надання рекомендацій по встановленню початкової котирувальної ціни; організація оформлення угод з купівлі-продажу цінних паперів; виконання централізованих взаєморозрахунків усередині біржового ринку цінних паперів; здійснення централізованого інформаційного забезпечення і курсового контролю; забезпечення правового оформлення угод та ін.

Фондова біржа відіграє суттєву роль в активізації та раціоналізації процесів становлення і функціонування ринкових відносин. На жаль, за всі роки ринкових трансформацій в Україні цей вид біржової діяльності не дістав належного поширення. Причин тут багато. Це і концептуальна «замороженість» процесів роздержавлення і приватизації, що не активізує інвестиційну привабливість первин ного ринку цінних паперів; і нерозвинутість організаційного оформлення їх вторинного ринку; і недостатній платіжний попит вітчизняних і ненадійність захисту прав іноземних інвесторів тощо. Відсутнє й чітке правове забезпечення механізмів котировки цінних паперів.

Тому діяльність фондових бірж в Україні повинна бути скоординована на досягнення відповідного рівня централізації у масштабі країни, на що орієнтує відповідна концепція, прийнята Верховною Радою України (вересень 1995 р.). Процес централізації характерний і для функціонування всесвітньо відомих бірж. Так, на початку травня 2000 р. представники Лондонської та Франкфуртської фондових бірж оголосили про намір злитися в міжнародну біржу. Британо-німецьке новоутворення, яке контролюватиме продаж акцій на суму майже 4,3 трлн дол., буде найбільшим за обсягом в Європі і четвертим у світі після Нью-Йоркської, Токійської фондових бірж та НАСДАК, що торгує акціями технологічних фірм. При цьому учасники даного «шлюбу» — колишні суперники — матимуть «розподіл праці»: акції найходовіших компаній продаватимуться в Лондоні, а акції високотехнологічних фірм — у Франкфурті.

Процес акціонування в Україні: шляхи, проблеми

Вище було обґрунтовано, що створення акціонерних товариств у розвинутих країнах пов’язано з еволюційним розвитком продуктивних сил, які, в свою чергу, впливають на формування акціонерних відносин, вносячи зміни в їх структуру. В Україні ж раптова поява таких відносин не була пов’язана з підвищенням технічного рівня виробництва. За таких умов АТ не в змозі забезпечити зростання реальних доходів робітників, селян, службовців і навіть вітчизняних нуворишів. Внесення змін у систему акціонерних відносин без адекватних процесів у технічній будові виробництва призводить до розбалансованості економіки. Нові назви, якими б вони привабливими не були, залишаються пустим звуком, якщо не підкріплені відповідними матеріальними умовами.

Економічна теорія і практика підтверджують, що отримання відчутних дивідендів може бути забезпечено за двох обставин:

  • За умови впровадження у виробництво продуктивнішої техніки, передової технології, що веде до зниження витрат виробництва і збільшення прибутку при незмінних цінах.
  • За рахунок підвищення цін, що забезпечує збільшення прибутку навіть при зростанні витрат виробництва.

Акціонерні товариства в Україні позбавлені можливості досягти збільшення прибутку у разі стабільності цін за рахунок технічного переозброєння виробництва. Тоді і вдаються тільки до одноразового підвищення цін, що, звичайно, впливає на матеріальне становище широких верств населення, в т. ч. і акціонерів. Сподіватися на те, що відбудеться прискорене оновлення основних виробничих фондів, не доводиться, бо більшість підприємств, які випускають знаряддя праці, морально і фізично застаріли, працюють не на повну потужність, а то й зовсім простоюють. Одними грошовими знаками, яку б вони не мали високу номінальну величину, не провести реконструкції виробництва. Отже, пріоритетним напрямом всієї економічної політики має стати не кількісне збільшення акціонерних товариств, а технічне вдосконалення суспільного виробництва.

В Україні на початок 2000 р. нараховувалось близько 20 млн акціонерів (тоді як, наприклад, у Німеччині — тільки 4,5 млн). Таке величезне розпорошення власності не дозволило сконцентрувати контрольні пакети акцій, необхідні для ефективного управління підприємствами. Дана модель стала наслідком рішення національних «ринкових реформаторів» про сертифікатну приватизацію, тобто рішення, а точніше гасла про «роздачу майна». Ми отримали безліч псевдовласників, але в нас так і не з’явилося ефективного власника. Більше того, мільйони наших «акціонерів» навіть не знають, де і як «працюють» їхні ефемерні акції і те, що вони можуть продавати останні. Внаслідок такої приватизації ми дійсно не отримали в особі новоявлених справжніх акціонерів нових справжніх власників.

Розвитку акціонерних товариств в Україні має сприяти здійснення дійової державної політики корпоратизації. Згідно з Указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств» (від 15 червня 1993 р.) корпоратизація — це перетворення державних підприємств, об’єднань, закритих акціонерних товариств (з переважно державним капіталом) на відкриті акціонерні товариства. Суттю корпоратизації є те, що володіння підприємством, його фінансування залишаються державними. Державними органами призначається і керівництво корпорації, проте управління змінюється. Корпорація дістає повнішу економічну самостійність щодо процесу виробництва та контролю за ним. Вона поєднує в собі привілеї державної власності та переваги приватного управління.

При цьому, здійснюючи процес акціонування, слід враховувати, що міжнародна експансія акціонерної форми підприємництва потребує від відповідних державних інституцій України не тільки уваги, а насамперед продуманого курсу, який би перекривав канали для нелегального бізнесу, але не заважав бізнесу чесному, не націлював його на протиправні дії.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС