Главная  - Политэкономия  - Книги  - Політична економія - Бєляєв О.О.
Політична економія - Бєляєв О.О.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

 

§ 3. Теорії і моделі економічного зростання

Науковий інтерес до проблем економічного зростання особливо посилився серед представників неокласичної школи в 50-х роках XX ст. Зокрема, економісти стали займатися уточненням і конкретизацією кейнсіанських положень щодо цієї проблеми та розробляти відповідні моделі економічного зростання*2. Такі моделі створювали з метою: пошуку оптимального співвідношення між факторами виробництва; визначення умов, які забезпечують бажані темпи та стабільність економічного розвитку; дослідження найважливіших пропорцій, у т. ч. між нагромадженням і споживанням, тощо.

*2: {У даному питанні кейнсіанська теорія виходить з того, що важливу роль відіграє співвідношення заощаджень (S) та інвестицій (І). Зростання заощаджень в економічному розумінні означає переорієнтацію коштів з купівлі предметів споживання на інвестиційні товари (інвестиції). Рівність S та І — одна з обов’язкових умов усталеного економічного зростання. За умови перевищення S над І фактори виробництва використовуються неповністю. Коли ж інвестиційний попит випереджає розміри заощаджень, то може наступати «перегрів економіки», зростати інфляція.}

Однофакторна модель зростання

В економічній літературі відома модель Харрода—Домара*3. В ній автори враховують як єдиний фактор економічного зростання лише капітал. Тобто це — однофакторна модель. Вихідною умовою такої посилки в авторів є те, що капітал як фактор неначе «вбирає» в себе потенції решти виробничих факторів.

*3: {Її назва походить від прізвищ двох авторів — англійського економіста Р. Ф. Харрода та американського економіста Є. Д. Домара, які розробили свої варіанти моделі визначення темпів зростання. Але ці варіанти були дуже схожі, тому в літературі вони дістали назву як модель Харрода—Домара.}

Ця модель базується на ряді припущень (абстракцій). Так, передбачається, що: задіяні всі фактори виробництва; зберігається рівновага попиту і пропозиції та рівні їх приростів; залишаються постійними співвідношення між заощадженнями (S) та інвестиціями (І). На практиці це далеко не так.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС