Главная  - Политэкономия  - Книги  - Основи економічної теорії: політекономічний аспект
Основи економічної теорії: політекономічний аспект
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

§ 2. Фактори виробництва: види, типи, функції

Види факторів виробництва зумовлені різноманітною виробни-чою діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, під-розділах і регіонах. Наприклад, є фактори (засоби) виробництва сільськогосподарського призначення або такі, що належать до про-мисловості чи таких її підгалузей, як легка промисловість, машино-будування. Робітники як фактори виробництва можуть бути зай-няті в матеріальному виробництві чи духовній сфері, в різних регі-онах країни тощо. Види факторів виробництва дуже різноманітні, що є об'єктивною підставою суспільного поділу праці.

Для типів факторів виробництва характерною є визначеність. Вони представлені засобами виробництва (речовий фактор) і без-посередніми виробниками (особистий фактор), наділеними здат-ністю до праці (в тому числі до підприємницької діяльності), яка реалізується у поєднанні з засобами праці.

Особистий і речовий фактори набувають найсуттєвішої якості - суспільного характеру, коли постають не як індивідуальні, а як су-купні фактори. Індивідуальні фактори, як і індивідуальне вироб-ництво, певною мірою є абстракцією. Індивідуальні фактори обох типів (засоби виробництва і робоча сила) в суспільному вигляді - це сукупна робоча сила та сукупні засоби виробництва, сукупний фактор виробництва - однотипний але багатовидовий. Зростання різноманітності видів фактора не змінює його типу, але означає розвиток його суспільного характеру, оскільки примножує й ус-кладнює зв'язки між різновидовими факторами виробництва од-ного типу (речового або особистого). Між індивідуальним та сукуп-ним факторами виробництва виникають відносини і єдності, і від-чуження.

Первинними факторами виробництва були земля і праця. З роз-витком цивілізації з'явилися й інші речові фактори виробництва, але також похідні від землі. Останні є вже результатами праці, про-дукцією виробничого призначення. Обидва типи факторів вироб-ництва (і засоби виробництва, і робоча сила) мають єдине призна-чення: вони є продуктивними силами, силами дії людей на природу з метою створення благ.

Проте їхні функції розрізняються. Працівник створює засоби виробництва, визначає їхнє призначення і використовує їх в про-цесі праці. Речові фактори виробництва функціонують як засоби оснащення трудової діяльності людини, примноження її продук-тивної сили. Це предметні органи праці, своєрідне продовження людських органів діяльності і матеріальна основа розвитку їх в про-цесі виробництва.

Ф ункція робітника як особистого фактора виробництва полягає у використанні своєї робочої сили в процесі праці як діяльності, спрямованої на зміну предметів і сил природи з метою задоволен-ня своїх потреб. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібнос-тей людини становить її робочу силу.

Функція засобів виробництва полягає в тому, щоб бути провід-ником продуктивної дії працівника на предмети і сили природи. Частина засобів виробництва характеризується засобами праці, за допомогою яких робітники продуктивно трансформують предмети праці. Активною частиною засобів праці є знаряддя праці, рівень розвитку яких багато в чому є показником відносин між людьми, які складаються в процесі виробництва, і ступеня зрілості тієї чи іншої епохи. Сучасні знаряддя праці на відміну від тих, що вико-ристовувалися на початкових етапах цивілізації, включають у себе не тільки різні робочі машини, механізми, обладнання, пристосу-вання, двигуни та передавальні пристрої, а й автоматизовані систе-ми управління, яким відповідають високі технології та переважно розумова праця робітників.

Пасивною частиною засобів праці, значення якої від цього не зменшується, е засоби виробничої інфраструктури, що виконують функцію забезпечення загальних умов виробництва: будівлі, при-міщення, шляхи сполучення, засоби зв'язку, інформації та інші комунікаційні системи.

Предмет праці як друга частина засобів виробництва - це річ (природна чи вироблена попередньою працею), на яку спрямована праця людини і з якої вона як з матеріальної субстанції виробляє майбутній продукт.

Усі зазначені функції засобів виробництва і працівників є необ-хідними у виробничому процесі. Серед них немає другорядних. Однак це не означає, що не можуть бути визначені певні пріорите-ти. Щодо функцій, то пріоритет належить особистому фактору. Потенціальний ефект засобів виробництва не реалізується поза керуючою та спрямовуючою діяльністю головної продуктивної си-ли - людини. Це не означає, що речовий фактор виробництва є лише пасивною стороною процесу виробництва. Наприклад, та його частина, що створена самою природою (предмети праці, які не пройшли первинної обробки), безпосередньо впливає на робочу силу. Часто причиною порушення економічної рівноваги у сус-пільстві є недооцінка зворотної дії природного речового фактора виробництва на умови функціонування особистого фактора. Руй-нівною для особистого фактора може виявитися дія й тієї части-ни речового фактора, що є знаряддями праці. Проте функція-при-чина притаманна живій праці, а функція-наслідок - засобам ви-робництва.

При розгляді розвитку функцій факторів виробництва їхній вза-ємозалежності та взаємовпливу слід приділяти першочергову ува-гу. Недооцінка значення соціальної сфери, залишковий принцип виділення ресурсів для її розвитку, приниження ролі всього того, що пов'язане із забезпеченням високого рівня розвитку особисто-го фактора виробництва, зумовлені неправильним розумінням пріо-ритетів у функціональній взаємодії факторів виробництва.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС