Главная  - Политэкономия  - Книги  - Основи економічної теорії: політекономічний аспект
Основи економічної теорії: політекономічний аспект
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

§ 5. Світове господарство як зростаюча суперечлива цілісність

Розвиток світового господарства, пристосування його до змін, пов'язаних з науково-технічним прогресом, зумовили розмаїття структур - соціально-економічної, регіональної та функціональ-ної. Єдність світового господарства досягається через розв'язання суперечностей його різноманітності.

Еволюція світового господарства є невіддільною від інтернаціо-налізації обміну і виробництва. Ці взаємопов'язані економічні про-цеси розгортаються у сфері міжнародних економічних відносин, позначаються на підвищенні ролі різних форм промислової коопе-рації, зростанні господарської та організаційно-економічної взаємо-залежності різних країн і міжнародних економічних організацій.

Інтернаціоналізація обміну і виробництва все більше набуває незворотного характеру, відбиваючи розвиток єдності як національ-них господарств, так і різноманітних структур у світовому госпо-дарстві, сприяючи розв'язанню його суперечностей. Відкритістю економіки визначається суспільний прогрес для всіх держав, а зам-кнутість згубна. У більшості країн процес відтворення практично неможливий без зовнішніх економічних зв'язків.

Перехідний стан, в якому знаходиться світове господарство, най-повніше виявляється у процесі соціалізації, що тією чи іншою мі-рою охопив усі країни. На фоні розгортання цього процесу розви-ваються суперечності світового господарства. Виваженість сучасного наукового підходу полягає у визнанні існування суперечнос-тей і поступовому розв'язуванні їх у процесі взаєморозвитку, а не через знищення однієї із сторін суперечності.

Важливою суперечністю світового господарства є суперечність між країнами розвиненої ринкової економіки та державами пере-хідної від централізовано керованої до ринкової економіки. Зазна-чена суперечність виявляється у різних формах. Наприклад, у той час, коли в розвинених країнах спостерігається новий виток НТП, пов'язаний зі зростанням концентрації капіталу, в країнах перехід-ної економіки відчувається гостра нестача коштів, зокрема на впро-вадження новітніх технологій у виробництво. За подібних умов конкуренція між двома групами країн стає більш жорсткою. Од-ним із серйозних теоретичних і практичних питань залишається подальше поглиблення європейської інтеграції та формування євро-пейського економічного простору. Ця проблема охоплює не тільки власне економічну, а й політичну сферу. Участь країн Східної Європи (в тому числі України) в інтеграційних процесах на континенті по-требує політичної відповідальності та врахування їхніх національ-них інтересів. Проте на сьогодні немає глибокого наукового аналі-зу цих проблем, а також цілісної концепції участі, скажімо Украї-ни, в цих процесах, крім того, нашаровуються складні обставини державотворення.

У світовій практиці відпрацьовується ефективний механізм за-хисту регіональних економічних інтересів при одночасній актив-ній взаємодії з третіми країнами. Це одна з нових тенденцій у розвитку міжнародного поділу праці, яка певним чином впливає на становище країн перехідної економіки в світовому господарському середовищі та вимагає від них пошуку і створення власних меха-нізмів входження у світові ринки. Створення спільних підприємств, у кращому випадку, дасть можливість лише наблизитися до світо-вого рівня, але перевершити його можна тільки завдяки запрова-дженню власних високих технологій. Отже, виникають завдання, розв'язання яких лежить у площині пошуку оптимального співвід-ношення процесів внутрішньої трансформації господарства в краї-нах перехідної економіки з новими тенденціями у зовнішньоеко-номічній діяльності їх та у світовій економіці.

За всеосяжної кризи, що охопила практично всі країни перехід-ної економіки, у сфері спільного підприємництва західні партнери відчувають практичну відсутність серйозних стимулів і реальних умов для великих капіталовкладень в економіку країн Східної Євро-пи. Проте на Заході поступово перемагає конструктивний підхід до подолання цієї форми суперечності. Він полягає у визнанні необ-хідності спільного пошуку ефективних механізмів розв'язання пе-редусім глобальних соціально-економічних проблем.

Суперечність між країнами розвиненої ринкової економіки і краї-нами ринкової економіки, що розвиваються, також є суперечністю світового господарства. Вона особливо помітно виявляється у відно-синах асиметричної, деформованої взаємозалежності транс-національного капіталу та країн ринкової економіки, що розви-ваються. Транснаціональні корпорації (ТНК), діючи в цих країнах, орієнтують і матеріально сприяють переходу їх на інтенсивний тип економічного зростання, але паралельно відтворюють відносини залежності. Кожна країна відповідно до характеру та рівня розвит-ку її економіки або сприяє діяльності іноземного капіталу (Аргенти-на, Мексика, Південна Корея, Малайзія, Сінгапур, Гонконг, Тай-вань тощо), або уникає економічних відносин з ним (Лівія, Гана, Шрі-Ланка тощо), або юридичне регулює діяльність ТНК (Індія, Бразилія, Єгипет, Нігерія тощо). Безперечно, що у всіх розглянутих випадках виникають нові суперечності. Вони, як правило, полягають у тому, що багато країн ринкової економіки, що розвиваються, во-лодіють незліченними природними багатствами, проте залишають-ся слабкорозвиненими, оскільки не зуміли вчасно визначити як свої порівняльні переваги в конкурентній боротьбі на світовому ринку, так і оптимальні способи (враховуючи залучення іноземних капіта-лів) використання власних ресурсів. У результаті інвестиції в інду-стріальний розвиток дають незначний ефект, породжують пробле-ми соціального характеру. Натомість у країнах Заходу структурна перебудова економіки і впровадження досягнень НТП зменшують залежність розширеного відтворення від країн, що розвиваються.

Усередині величезного масиву країн ринкової економіки, що роз-виваються, також є суперечності. Об'єктивно вони спричинені дією закону нерівномірності розвитку на рівні світового господарства. Внаслідок цього спостерігається процес диференціації між цими краї-нами. Однією з форм вияву процесу диференціації є різний ступінь залучення національних економік до світового поділу праці, що виз-нач ається за часткою експорту в національному доході (експортною квотою). Іншою формою вияву суперечностей між країнами ринко-вої економіки, що розвиваються, є різні темпи структурної перебудо-ви економіки, тобто переходу від трудоємних до капіталоємних і да-лі - до наукоємних галузей. Як правило, різні країни платять різну соціальну ціну за модернізацію своїх внутрішніх структур. У той час, як, наприклад, Тихоокеанський економічний регіон розвивається над-звичайно динамічно, країни, розташовані південніше Сахари, пере-бувають у стані найглибшої кризи через стагнацію та агонію тради-ційних господарських структур і практично неспроможні скориста-тися в масовому масштабі плодами науково-технічного прогресу.

Суперечності між країнами, що переходять до ринкових відно-син, і країнами з розвиненою ринковою системою пов'язані з тим, що ці групи країн мають неоднакові умови для ведення економіч-ної конкуренції. Такі умови склалися внаслідок ослаблення еконо-мічних позицій країн командно-адміністративної системи, що роз-палася, і посилення панівних позицій у світовому господарстві США, Японії, Німеччини, Великобританії, Франції.

Суперечності світового господарства зачіпають усі його струк-тури - соціально-економічну, регіональну, функціональну. Дія цих суперечностей переплітається як на національному, так і на суб-регіональному та глобальному рівнях. Розв'язання зазначених су-перечностей можливе за умови переростання світового господар-ства в єдиний організм, у якому розвиватимуться держави усіх соціально-економічних систем.

Характер розвитку взаємозалежностей і суперечностей, взає-мозв'язків, що утворюються у світовому господарстві, впливає на всі складові частини його. Зміни технічних характеристик і поліп-шення якості продукції, коливання світових цін на сировину і го-тові вироби, нестійкість у валютно-фінансовій сфері, загострення енергосировинної та продовольчої проблем, як і проблем нав-колишнього середовища "та-демілітаризації тощо, - все це тією чи іншою мірою залежно від значення проблеми позначається на кож-ному національному господарстві, на економіці будь-якої групи країн.

До головних закономірностей розвитку сучасного світового госпо-дарства належать: 1) діалектична єдність відокремлених господарств різних країн, які відстоюють свої інтереси, вступають у певні міжна-родні економічні відносини під впливом розвитку тенденції до інтер-націоналізації господарських зв'язків; 2) нерівномірність розвитку країн як причинно-наслідковий зв'язок між зростанням концентрації, мо-нополізації виробництва і загостренням суперечностей; 3) зумовлене новим етапом науково-технічного прогресу поглиблення міжнарод-ного поділу праці, який за речовим змістом є фактором удосконален-ня продуктивних сил, зростання продуктивності суспільної праці, а за суспільною формою - засобом формування міжнародної залежності, нерівноправності країн; 4) головними суб'єктами у системі світових господарських зв'язків є ТНК і ТНБ; 5) посилення впливу держави на світогосподарські зв'язки. За темпами поступу світові господарські зв'язки випереджають розвиток внутрішньогосподарських відносин, темпи створення валового національного продукту.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС