Главная  - Экономика  - Книги  - Економіка аграрних підприємств - Андрійчук В.Г.
Економіка аграрних підприємств - Андрійчук В.Г.
<< Содержание < Предыдущая

4.7. Економічні засади функціонування господарських товариств. Акціонерні товариства

Для подолання кризових явищ у нашій країні і формування соціально орієнтованої ринкової економіки важливого значення набуває розвиток таких нових форм організації виробництва, як господарські товариства.

Господарські товариства — це такі підприємства (установи, організації), які створені юридичними і фізичними особами на засадах угоди шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Вони функціонують як юридичні особи з правом створення дочірніх підприємств і філій на території України та за її межами, є власниками переданого їм засновниками й учасниками майна, виробленої ними продукції і одержаних доходів.

Економічні й організаційні засади діяльності господарських товариств регулюються Законом України «Про господарські товариства» (жовтень 1991 р.) з наступними змінами і доповненнями. Відповідно до вимог цього закону учасники товариства мають право брати участь в управлінні, розподілі прибутку та одержанні його частки у вигляді дивідендів, отримувати інформацію про діяльність товариства і виходити з його складу в установленому порядку.

Учасники та засновники господарських товариств здійснюють вклади у формування їх статутного фонду. Такими вкладами можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, виробничими будівлями і спорудами, а також інші майнові права, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, здійснений у будь-якій формі, оцінюється в національній валюті, і його вартісний розмір становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Товариство може створювати також інші фонди, передбачені установчими документами.

Кожне господарське товариство повинне створювати резервний (страховий) фонд у розмірі не менше 25 % статутного фонду. Щорічні відрахування до цього фонду здійснюють у розмірах, передбачених установчими документами, але не менше 5 % суми чистого прибутку, що залишається в повному розпорядженні товариства.

Господарське товариство може припинити свою діяльність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації. Реорганізація товариства здійснюється за рішенням його вищого органу управління або шляхом примусового поділу, якщо воно зловживає своїм монопольним становищем. Ліквідація товариства відбувається за рішенням суду (арбітражного суду), за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного чи грубого порушення ним законодавства, а також при банкрутстві.

Розрізняють такі види господарських товариств: акціонерні, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства. Перших три види товариств створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, а решта — лише установчого договору. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, мету і предмет його діяльності, склад засновників та учасників, порядок утворення і розмір статутного фонду, механізм розподілу прибутків, склад та компетенцію органів управління тощо.

Акціонерні — це такі товариства, статутний фонд яких поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості і які несуть відповідальність за зобов’язаннями майном товариства.

Практика економічно розвинутих країн з ринковою економікою переконливо довела високу ефективність функціонування акціонерних товариств, які стали тут домінуючою формою підприємництва. В США, наприклад, 90 % продукції добувної та обробної промисловості виробляється акціонерними підприємствами. На переважно акціонерній формі власності функціонують оптова торгівля, банківська і кредитно-фінансова система. Меншою мірою акціонерна форма капіталу застосовується в сільському господарстві цих країн, але й тут вона демонструє переваги, особливо у великих аграрних спеціалізованих виробництвах.

Значення акціонерної форми власності виявляється насамперед у тому, що завдяки їй власниками поступово стають усі верстви населення, завдяки чому долається відчуженість працівників від засобів виробництва. Власники акцій мають право впливати на процес прийняття рішень акціонерним товариством. Економічно своє право власності акціонери реалізують через одержання частини прибутку — дивідендів, але водночас вони беруть на себе і відповідальність за якість роботи акціонерного товариства.

Крім того, завдяки створенню такої форми організації виробництва залучаються вільні кошти громадян та підприємств і на цій основі досягається централізація та концентрація невеликих індивідуальних капіталів, а отже, розв’язується протиріччя між потребою у великих капіталовкладеннях і неспроможністю багатьох фізичних та юридичних осіб здійснити це через відсутність у них достатніх фінансових ресурсів. Потрібно також урахувати, що акціонерні товариства, як правило, створюються на сучасній технічній і технологічній основі, а тому їх продукція є конкурентоспроможною порівняно з аналогічною продукцією вже діючих підприємств.

Залежно від способу розповсюдження акцій розрізняють відкрите акціонерне товариство і закрите. Акції першого з них можуть розповсюджуватися способом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах, а другого — розповсюджуються лише між засновниками товариства. В обох випадках номінальна вартість випущених акцій для формування статутного фонду акціонерного товариства, за законами України, не повинна бути меншою ніж 1250 мінімальних заробітних плат (з урахуванням індексації). За необхідності закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите.

При створенні відкритих акціонерних товариств акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки. Вона організується засновниками, які повинні бути держателями акцій на суму не менше 25 % статутного фонду, строком не менше ніж на два роки. У повідомленні про відкриту підписку наводяться всі відомості, що є важливими для потенційних покупців акцій — інвесторів: склад засновників, мета створення, статутний фонд, номінальна вартість акцій, їх кількість і види, склад майна тощо. Граничний термін відкритої підписки — шість місяців. Якщо за цей строк не вдалося продати 60 % акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Не виключені й протилежні випадки, коли підписка на акції перевищує розмір статутного фонду. В такому разі засновники можуть відхилити зайву підписку або погодитися з нею, прийнявши відповідне рішення на установчих зборах. Особи, які підписалися на акції, повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 30 відсотків номінальної вартості акцій. При розповсюдженні акцій між засновниками закритого акціонерного товариства виконується вимога, згідно з якою вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 % номінальної вартості акцій.

Акціонер зобов’язаний оплатити повну вартість акцій у термін, встановлений установчими документами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства. В разі порушення цієї вимоги акціонер сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. Якщо прострочка перевищує термін три місяці, акціонерне товариство має право реалізувати ці акції.

Акціонерне товариство може викупити в акціонерів власні акції (тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд) для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання в строк до одного року. Воно має право збільшувати свій статутний фонд шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшенням номінальної вартості акцій, але тільки за умови, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче за номінальну. За всіх обставин акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з його господарською діяльністю. За необхідності воно може зменшити свій статутний фонд зниженням номінальної вартості акцій або зменшенням кількості акцій через викуп їх у власників з метою подальшого анулювання. Акціонерне товариство зобов’язане відшкодувати власнику акцій збитки, спричинені зміною статутного фонду.

Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори товариства. В їх роботі мають право брати участь усі акціонери незалежно від кількості та класу акцій, що є у їх власності. Загальні збори вирішують найважливіші питання діяльності акціонерного товариства. З окремих таких питань — зміна статуту товариства, прийняття рішення про припинення діяльності товариства, створення та припинення діяльності дочірніх підприємств і філій — рішення приймаються не менше 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів, причому збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають не менше 60 відсотків голосів. Пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10 відсотками голосів, вносяться до порядку денного загальних зборів обов’язково. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Виконавчим органом акціонерного товариства є правління, роботою якого керує голова правління. Він призначається або обирається відповідно до статуту цього підприємства. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді). Остання обирається з числа акціонерів з метою здійснення контролю за діяльністю правління. Спостережна рада створюється обов’язково, якщо акціонерне товариство налічує понад 50 акціонерів. Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю правління здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

В акціонерних товариствах витримується справедливий для власників акцій принцип голосування при прийнятті рішень на установчих і загальних зборах акціонерів: одна акція — один голос. Ті акціонери, в яких є більше акцій, мають можливість істотніше впливати на господарську діяльність підприємства. Це дуже важливо, бо саме вони найбільше заінтересовані в обґрунтованому й оперативному прийнятті рішень, у досягненні кращих результатів виробництва. Зрозуміло також, що ці акціонери і зазнають найбільших втрат за умови збиткової роботи товариства або його ліквідації при банкрутстві.

Акціонерні товариства, особливо відкриті, мають значну кількість акціонерів з різними інтересами і можливостями. Цим і зумовлюється рух акцій товариства, в процесі якого формуються пакети акцій. Розрізняють вирішальний (контрольний) пакет акцій, блокуючий та ініціативний.

Контрольний пакет акцій буває двох рівнів: перший — абсолютний, коли його власник володіє 75 і більше відсотками акцій, що достатньо для прийняття будь-якого рішення, включаючи і ті, для яких потрібно 3/4 голосів. Другий рівень — 50 відсотків плюс одна акція — дає змогу власнику такого пакету приймати рішення де вимагається проста більшість голосів.

Блокуючий пакет акцій має три рівні: перший рівень — 50 % акцій, який дає змогу блокувати рішення, що приймаються простою більшістю голосів; другий — 40 % плюс одна акція, дає змогу власнику блокувати правомірність загальних зборів товариства; третій рівень — 25 % плюс одна акція, забезпечує власнику такого пакета можливість блокувати рішення товариства, для прийняття якого потрібно 3/4 голосів. Ініціативний пакет акцій може бути двох рівнів: перший — 20 % акцій, другий — 10 % акцій. За першого рівня власник такого пакета акцій у змозі вимагати скликання позачергових загальних зборів товариства, а в разі відмови — скликати їх самостійно. Він також може вимагати перевірки фінансово-господарської діяльності правління. За другого рівня власник такого ініціативного пакета може вимагати включення питань до порядку денного загальних зборів товариства.

Акціонерні товариства в сільському господарстві стали виникати в 90-х роках в процесі реорганізації колгоспів і радгоспів. На 1 січня 1997 р. їх уже було створено 637. В абсолютній більшості — це закриті акціонерні товариства. Засновниками таких товариств стали колишні члени КСП — працюючі і пенсіонери. Статутний фонд формувався за рахунок належних їм майнових паїв. В подальші роки процес створення акціонерних товариств у сільському господарстві майже припинився, а в багатьох регіонах почався навіть зворотний процес — перетворення цього типу підприємств у КСП. Однією з головних причин цього є те, що власники майнових паїв при заснуванні товариства отримують акції. Отже, при бажанні вийти зі складу товариства власник акцій не може отримати своє майно в будь-якій формі (в натурі, грошовій). Він має право реалізувати свої акції лише іншим членам товариства, якщо це — ЗАТ, або будь-яким громадянам, якщо це — відкрите акціонерне товариство (ВАТ), причому за ціною, значно нижчою за номінал через неліквідність майна і низький рівень матеріальної забезпеченості населення (станом на кінець 90-х, початок 2002 р.). Нерідко покупця взагалі найти неможливо. Потрібно також мати на увазі, що включення до статутного фонду товариства земельних ділянок (паїв) засновників в обмін на акції зробить неможливим вилучення таких земельних ділянок при виході акціонера з акціонерного товариства.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС