Главная  - Экономика  - Книги  - Економіка аграрних підприємств - Андрійчук В.Г.
Економіка аграрних підприємств - Андрійчук В.Г.
<< Содержание < Предыдущая

20.4. Прискорення обороту виробничих ресурсів як важлива умова формування інтенсивного типу розвитку

На формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств, масштаби й ефективність виробництва істотний вплив справляє швидкість обороту виробничих ресурсів.

Для здійснення процесу сільськогосподарського виробництва аграрні підприємства авансують кошти на основні виробничі фонди, предмети праці й на оплату праці. Процес кругообігу авансованих підприємствами ресурсів схематично можна зобразити так:

вансовані грошові кошти

де Г — авансовані грошові кошти; вартість придбаних знарядь праці і предметів праці — вартість придбаних знарядь праці і предметів праці; ОП — авансові кошти на оплату праці; ПВ —процес виробництва; Т’—готова продукція; Г’ — грошові кошти, одержані підприємствами в результаті реалізації продукції.

З трьох стадій кругообігу перша й остання:

вансовані грошові кошти

належать до сфери обігу, а друга, де відбувається процес створення споживних вартостей, — до сфери виробництва. Саме тому друга стадія кругообігу є головною, визначальною. Але оскільки кругообіг засобів відбувається безупинно, цим зумовлюється необхідність одночасного перебування авансованих ресурсів в усіх трьох функціональних формах. Отже, час обороту ресурсів залежить від часу їх проходження через сфери виробництва й обігу.

Але оскільки маса річного продукту дорівнює його обсягу, виробленому протягом одного обороту ресурсів, помноженому на число таких оборотів, зменшення швидкості їх руху означає, що для досягнення одного й того самого результату необхідно залучати до процесу виробництва, за інших однакових умов, більшу кількість ресурсів. Це негативно відбивається на його економічній ефективності.

За незмінного обсягу ресурсів уповільнення їх руху за стадіями кругообігу зменшує обсяг виробництва продукції і водночас погіршує економічні результати за рахунок зростання її собівартості. Як бачимо, скорочення часу обороту авансованих ресурсів є важливою економічною проблемою, вирішення якої дасть змогу за одного й того обсягу виробничих ресурсів істотно збільшити приріст продукції і нагромаджень, тобто перейти на інтенсивний тип розвитку.

Слід зазначити, що для сільського господарства можливості прискорення кругообігу ресурсів порівняно з іншими галузями значною мірою обмежені біологічними факторами, що зумовлено залученням у відтворювальний процес живих організмів як засобів виробництва. Водночас аграрні підприємства через суб’єктивні й об’єктивні причини істотно відрізняються між собою за швидкістю ресурсообороту, що безпосередньо відбивається на результатах виробництва. Показник швидкості обороту авансованих ресурсів (Кар) можна визначити за формулою:

Показник швидкості обороту авансованих ресурсів

де А — амортизація; МВ — матеріальні витрати; ФОП — фактичний фонд оплати праці підприємства за рік; Фос, Фоб — середньорічна вартість відповідно основних виробничих і оборотних фондів; АОП — авансований фонд оплати праці.

Показник Кар залежить від швидкості обороту кожного з ресурсів (крім землі, яка не бере участі в кругообігу засобів). Із специфіки обороту основних і оборотних виробничих фондів, розглянутої в темах 10 і 12, випливає, що амортизація (А) є функцією від добутку задіяних у процесі виробництва основних виробничих фондів на швидкість їх обороту, а матеріальні витрати (МВ) — функцією від добутку коефіцієнта обороту оборотних фондів на їх середньорічну величину. Але оскільки матеріальні витрати й амортизація формують вартість продукції, із збільшенням їх величини, за інших однакових умов, підприємство в змозі виробляти і більший обсяг споживних вартостей. Стає очевидним, що один і той самий результат можна одержати за меншої кількості ресурсів, але при більшому коефіцієнті їх обороту, і навпаки, — за більшого обсягу ресурсів, але меншої швидкості їх руху. Сказане дає підстави розглядати величину згаданих видів витрат у розрахунку на одиницю площі як важливі фактори, що впливають на кінцеві результати виробництва.

Для здійснення процесу виробництва частину грошових коштів підприємство авансує на оплату праці. Ці кошти уречевлено не входять у створювану продукцію, але будучи виплаченими працівникам за їх продуктивну працю, вони обертаються в складі цих споживних вартостей і відшкодовуються в результаті метаморфози Т’ – Г’. Потім вони знову відновлюють свій кругообіг, перебуваючи протягом усіх його стадій у грошовій формі. Як і авансовані предмети праці, авансований фонд оплати праці також знаходиться у формі запасу, який необхідний у зв’язку із сезонністю сільськогосподарського виробництва. Однак цей запас має грошову форму, а тому є прихованим і перебуває з іншими грошовими ресурсами на поточних рахунках підприємств у банку.

Характер обороту авансованого фонду оплати праці, по суті, ідентичний характеру обороту предметів праці. Це зумовлено тим, що авансований фонд оплати праці не може обертатися швидше або повільніше за оборотні фонди, оскільки нова вартість завжди втілена в новоствореній споживній вартості, матеріально-речову оболонку якої створюють предмети праці.

На кожному підприємстві розмір авансованого фонду оплати праці являє собою суму середньорічних залишків коштів на оплату праці в складі незавершеного виробництва, молодняка тварин і тварин на відгодівлі та готової продукції. Його можна визначити множенням названих елементів оборотних фондів на частку оплати праці в складі витрат за відповідними галузями. Враховуючи спільність обороту предметів праці з авансованим фондом оплати праці, розмір останнього можна визначити іншим способом — діленням фактично виплачених працівникам коштів на оплату праці на коефіцієнт обороту оборотного капіталу.

Важливою особливістю обороту авансованого фонду оплати праці є та обставина, що він органічно пов’язаний з процесом створення додаткового продукту, а значить, з рухом знову створеної вартості. Додатковий продукт, що на рівні підприємств набуває форму прибутку, створюється живою працею, тому чим вища швидкість руху авансованого фонду оплати праці, тим більша, за інших однакових умов, маса додаткового продукту і вища річна норма цього продукту. Остання визначається діленням його абсолютної величини на вартість необхідного продукту. Масу додаткового продукту можна обчислити й іншим способом — множенням норми додаткового продукту, розрахованої за один відтворювальний цикл, на число оборотів авансованого фонду оплати праці. З прискоренням швидкості його руху закономірно зростає й обсяг виробництва продукції і маса чистої продукції та прибутку з одиниці земельної площі.

За інших однакових умов витрати на оплату праці в розрахунку на одиницю площі будуть зростати в тих підприємствах, де вища швидкість руху і цього ресурсу. Таке зростання неминуче супроводжується підвищенням ефективності виробництва завдяки збільшенню матеріальних витрат та амортизації в розрахунку на одиницю площі, особливо коли воно досягається прискоренням обороту матеріальних ресурсів. Така залежність має закономірний характер і може бути доведена на основі теоретичного аналізу впливу швидкості ресурсообороту на важливі параметри розвитку економіки. Наприклад, валовий продукт (ВП) можна подати у вигляді залежності:

ВП = (Фос • Кос + Фоб • Коб + АОП • Каоп) • Кп,

де Кос, Коб і Каоп — коефіцієнти обороту відповідно основних, оборотних фондів і авансованого фонду оплати праці; Кп — коефіцієнт прибутковості.

Аналіз даної залежності дозволяє зробити висновок, що ресурсовіддача зростатиме, за інших однакових умов, прямо пропорційно швидкості обороту сукупних авансованих ресурсів. Таке зростання, в свою чергу, є свідченням формування інтенсивного типу розвитку підприємств. Проте слід пам’ятати, що витрати виробництва, а отже, і валовий продукт залежать не лише від швидкості обороту ресурсів, а й від їх величини на одиницю площі. Тому при пошуку резервів збільшення виробництва продукції необхідно враховувати і ресурсозабезпеченість підприємств, а також інтенсивність використання земельних ресурсів.

Для визначення приросту продукції, який одержують підприємства завдяки підвищенню швидкості обороту ресурсів, потрібно за сукупністю підприємств (регіонів) побудувати дві кореляційні моделі. Одна з них — ресурсна кореляційна модель, що використовується для визначення виробничої потужності підприємств. Якщо при будівництві цієї моделі результативний показник і ресурси обчислити на гектар угідь, створюється можливість визначити нормативний обсяг виробництва валової продукції на цю площу за кожним з підприємств. Відношенням цього показника до середнього за сукупністю підприємств обсягу виробництва продукції на гектар угідь обчислюють індекс виробничої потужності (Pj), який коливається навколо одиниці і вказує, наскільки виробнича потужність цього підприємства в розрахунку на одиницю площі відрізняється від виробничої потужності інших підприємств.

Для того щоб врахувати вплив швидкості обороту ресурсів на обсяг виробництва продукції, будується друга кореляційна модель інтенсивності використання виробничих ресурсів, в якій результативним показником (у) береться вихід продукції з гектара угідь. Фактори цієї моделі: х1 — індекс виробничої потужності підприємства; х2 — матеріальні витрати й амортизаційні відрахування на 1 га угідь, що відбивають швидкість обороту авансованих виробничих фондів; х3 — фактичний фонд оплати праці, який відображає швидкість обороту авансованого фонду оплати праці; х4 — інтегральний показник інтенсивності використання землі.

Якщо за допомогою першої ресурсної кореляційної моделі визначається, скільки підприємства повинні виробляти продукції з одиниці площі за наявної кількості авансованих ресурсів і середньої за досліджуваною сукупністю швидкості їх обороту, то за допомогою кореляційної моделі інтенсивності — скільки підприємство може виробити продукції з тієї самої площі за того самого розміру ресурсів, але за різної швидкості їх обороту.

Якщо в кореляційну модель інтенсивності використання виробничих ресурсів підставити фактичні по підприємству значення факторів, можна визначити нормативний вихід продукції . Інтегральний відносний показник інтенсивності використання ресурсів Ij визначається діленням на середній за сукупністю вихід валової продукції з гектара угідь. Щоб встановити роль кожного фактора у формуванні показника Ij, можна скористатися розгорнутою формулою:

коефіцієнт еластичності

де Ек — коефіцієнт еластичності при k-му факторі. Він визначається за формулою:

коефіцієнт еластичності

де середнє за сукупністю значення — середнє за сукупністю значення k-го фактора в розрахунку на 1 га угідь; Е0 = середнє за сукупністю значення ; аk — коефіцієнт регресії кореляційної моделі інтенсивності при k-му факторі; а0 — вільний член цієї моделі.

Підприємства формують інтенсивний тип розвитку в тому разі, коли Ij : Рj > 1. При зворотному співвідношенні цих показників фактичне виробництво валової продукції з одиниці площі Уфj буде меншим за нормативне, розраховане за ресурсною моделлю потужності що свідчить про екстенсивний тип розвитку.

Для того щоб визначити той ефект, який одержують підприємства завдяки підвищенню швидкості обороту ресурсів, можна скористатися такою методикою. У загальному вигляді розмір цього ефекту (додатковий обсяг виробництва валової продукції) можна визначити так:

± Eі= додатковий обсяг виробництва валової продукції

Залежно від співвідношення фактичного обсягу виробництва продукції уф і нормативного її обсягу, визначеного за допомогою розглянутих кореляційних моделей, можливі три варіанти такого розрахунку.

Перший варіант. За умови, що додатковий обсяг виробництва валової продукції ,Еі можна розчленувати на дві частини і зобразити так:

додатковий обсяг виробництва валової продукції додатковий обсяг виробництва валової продукції

При цьому уф — являє собою реально одержаний підприємством додатковий ефект потенційний ефект інтенсивності— потенційний ефект інтенсивності DЕn, який можуть одержати підприємства за умови досягнення середнього рівня використання факторів інтенсивності.

Другий варіант. За умови, що потенційний ефект інтенсивності зберігає свій економічний зміст і повністю є результатом вищої швидкості обороту виробничих ресурсів, а являє собою додатковий ефект DЕq, який одержують підприємства завдяки ефективнішому використанню факторів порівняно із середнім рівнем їх використання за сукупністю. За такої економічної ситуації досягається найвищій рівень ефективності використання ресурсів і забезпечується інтенсивний тип розвитку підприємства.

Третій варіант. потенційний ефект інтенсивності Якщо різниця між і вказує на величину реальних втрат, які несуть підприємства від низького рівня інтенсивності використання виробничих ресурсів. За таких умов підприємству притаманний екстенсивний тип розвитку в його найгіршому варіанті.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС