Главная  - Финансы  - Книги  - Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями - Федосов В., Опарін В.
Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями - Федосов В., Опарін В.
<< Содержание < Предыдущая

3.2.2. Податкова структура та її динаміка

Порівнянність податкової системи з умовами ринкової економіки визначається не тільки податками, що входять до її складу, а й співвідношенням між окремими їх групами і видами, а також між категоріями платників. Це співвідношення «визначається податковою політикою. Шляхом проведення певної податкової політики держава вирішує конкретні завдання: заохочення внутрішнього споживання або, навпаки, його обмеження, стимулювання інновацій, інвестицій у загальному плані, а також по пріоритетних галузях та регіонах, заохочення експорту, розвиток економічної та соціальної інфраструктури тощо»*8.

*8: {Суторміна В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. Держава — податки — бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки). — К.: Либідь, 1992. — С. 83.}

Характерною рисою системи формування доходів бюджету в умовах соціалізму було переважання платежів підприємств і організацій — близько 90 %. В умовах ринкової економіки, навпаки, переважає прагнення максимально знизити податкове навантаження на підприємницькі структури і тим самим сприяти розширенню обсягу їхніх фінансових ресурсів. Якщо говорити про розподіл сфер фіскальної і регулюючих функцій податків, то стосовно підприємств у сучасних умовах превалює використання податків як регуляторів їхніх фінансових можливостей. Фіскальна функція реалізується насамперед у сфері оподаткування доходів громадян і споживання.

Щоб глибше зрозуміти сутність структурних змін у системі державних фінансів, у тому числі у податковій системі, що відбуваються в Україні, їх насамперед необхідно зіставити з тими процесами, що відбувалися в країнах із розвиненою ринковою економікою (для аналізу вибрані країни з різним рівнем податкової централізації ВНП). Динаміка змін податкової структури в провідних країнах світу за останні роки наведена в табл. 20.

Таблиця 20

Податкова структура країн із розвиненою ринковою економікою(% до загальної суми податкових надходжень)*

Країни

1975

1980

1985

1990

1995

1998

США

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

34,6

39,1

37,8

37,7

36,3

40,5

— податок на прибуток корпорацій

11,4

10,8

7,5

7,7

9,4

9,0

— податки на товари і послуги

19,5

17,6

18,8

17,3

17,9

16,2

— податки на соціальне страхування

20,5

21,8

25,2

25,9

25,1

23,7

— податки на майно

13,9

10,7

10,7

11,4

11,3

10,6

— інші податки

0,1

Японія

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

23,9

24,3

24,7

26,8

21,4

18,8

— податок на прибуток корпорацій

20,6

21,8

21,0

21,6

15,3

13,3

— податки на товари і послуги

17,3

16,3

14,0

13,2

15,2

18,8

— податки на соціальне страхування

29,0

29,1

30,3

29,0

36,2

38,4

— податки на майно

9,1

8,2

9,7

9,1

11,7

10,5

— інші податки

0,1

0,3

0,3

0,3

0,2

0,2

Німеччина

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

30,0

29,6

28,7

27,6

27,5

25,0

— податок на прибуток корпорацій

4,4

5,5

6,1

4,8

2,8

4,4

— податки на товари і послуги

26,9

27,1

25,7

26,7

28,0

27,4

— податки на соціальне страхування

34,0

34,3

36,5

37,5

38,9

40,4

— податки на майно

3,9

3,3

3,0

3,4

2,8

2,4

— інші податки

0,8

0,2

0,4

* Таблиця складена за даними «Revenue Statistics». 1965—1999. OECD, 2000.

Закінчення табл. 20

Країни

1975

1980

1985

1990

1995

1998

Великобританія

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

40,0

29,4

26,1

27,9

27,0

27,5

— податок на прибуток корпорацій

6,2

8,4

12,6

11,6

9,1

11,0

— податки на товари і послуги

25,0

29,1

31,4

31,1

35,3

32,6

— податки на соціальне страхування

17,5

16,7

17,8

17,2

17,5

17,6

— податки на майно

12,7

12,0

12,0

8,0

10,7

10,7

— інші податки

4,4

0,1

4,2

0,4

0,6

Франція

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

10,6

11,6

11,5

10,7

11,3

17,4

— податок на прибуток корпорацій

5,2

5,1

4,5

5,3

4,8

5,9

— податки на товари і послуги

33,3

30,4

29,7

28,4

27,7

26,6

— податки на соціальне страхування

40,6

42,7

43,3

44,1

42,6

36,2

— податки на майно

5,1

4,8

5,8

6,3

7,3

7,3

— інші податки

5,2

5,4

5,2

5,2

6,3

6,6

Швеція

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

46,1

41,0

38,7

38,5

35,3

35,0

— податок на прибуток корпорацій

4,3

2,5

3,5

3,1

6,1

5,7

— податки на товари і послуги

24,3

24,0

26,6

25,0

24,2

21,6

— податки на соціальне страхування

19,5

28,8

25,0

27,2

29,1

28,7

— податки на майно

1,1

0,9

2,3

3,5

2,9

3,7

— інші податки

4,7

2,8

3,9

2,7

2,4

5,3

Аналіз наведених даних дає змогу зробити кілька висновків про загальні тенденції розвитку структури податкових систем.

По-перше, домінуючу роль у сучасних податкових системах відіграють індивідуальний прибутковий податок і податки (відрахування) на соціальне страхування. Так, у 1998 р. вони в сукупності становили: у США — 64,2 %, у Японії — 57,2, у Німеччині — 65,4, у Великобританії — 45,1, у Франції — 53,6, у Швеції — 63,7 %. Співвідношення між цими податками залежить від підходів до системи фінансування соціальних видат­ків. У Швеції, де особливо розвинена державна соціальна сфера, переважає індивідуальний прибутковий податок. Схожа ситуація й у Великобританії. У Німеччині і Франції, навпаки, провідна роль належить системі соціального страхування, яка і визначає високу питома вагу податків на соціальне страхування. Причому загальна тенденція до зростання ролі цих податків характерна для всіх країн.

По-друге, пропорції між прямим і непрямим оподаткуваннями за сумарною питомою вагою кожної групи істотно різняться в різних країнах: США — 3,7 : 1; Японія — 2,3 : 1; Німеччина — 1,1 : 1; Великобританія — 1,5 : 1; Франція — 1,2 : 1; Швеція — 2,1 : 1. Як бачимо, у країнах із високим (Швеція) і відносно незначним (США, Японія) рівнем податкової централізації ВВП переважають прямі податки, а в країнах із середнім рівнем (Німеччина, Франція) — приблизно паритетне спів­відношення.

По-третє, роль корпоративного прибуткового оподаткування відносно незначна й істотно нижча ролі індивідуального прибуткового оподаткування. Винятком є Японія, де питома вага податку з прибутку корпорацій у 1998 р. становила 13,3 %, а індивідуального прибуткового податку — 18,8 %.

По-четверте, податки на майно, хоча і не є основними, відіграють досить істотну роль у податковій системі — в окремих країнах біля 10 %.

По-п’яте, за наявності загальних закономірностей розвитку податкових систем існують і досить помітні їх відмінності в окремих країнах. Так, у США і Швеції досить висока питома вага індивідуального прибуткового податку, у Японії — корпоративного прибуткового оподаткування, у Німеччині і Фран­ції близько 40 % становлять податки на соціальне страхуван-ня, у Великобританії більше третини податків припадає на оподаткування споживання товарів і послуг.

Як же можна оцінити з погляду загальних тенденцій розвитку податкових систем трансформаційні процеси в податковій системі України? При цьому слід зазначити, що таке оцінювання ускладнюється відсутністю в Україні податкової статистики, яка дала б змогу точно оцінити процеси, що відбуваються. Є дані про виконання бюджету, у тому числі за податковими надходженнями (табл. 17). На підставі цих даних з урахуванням відрахувань у фонди соціального страхування розрахуємо показники структури податкової системи України (табл. 21), які порівнянні з даними світової податкової статистики (див. табл. 20).

Таблиця 21

Структура податкової системи України (1992—2001 рр.), %

Види податків

1992

1994

1996

1998

2000

2001

Прямі податки, усього

35,6

37,6

35,2

34,7

38,1

34,6

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

— податок на прибуток підприємств

22,3

29,6

21,5

19,0

18,2

14,9

— прибутковий податок із громадян

12,0

7,0

10,1

11,5

14,6

15,8

— земельний і майновий податки

1,4

1,0

3,6

4,2

4,3

3,9

Непрямі податки, усього

44,3

32,1

28,4

31,2

29,8

26,4

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

— податок із доданої вартості

39,1

26,7

24,3

24,1

21,5

18,7

— акцизний збір

4,7

3,5

2,5

4,2

5,1

4,4

— мито

0,5

1,7

1,6

2,9

3,2

3,3

Внески у фонди соціального страхування

19,2

25,1

34,4

30,1

29,2

33,9

Інші податки

0,9

5,2

2,0

4,0

3,9

5,1

Наведені дані свідчать про те, що податкова структура в Україні поступово наближається до тієї, що склалася на даний час у країнах із розвиненою ринковою економікою. Відхилення, що виявляються в процесі порівняльного аналізу, більше пов’я­зані з національними й історичними особливостями в підходах до оподаткування, ніж з економічними відмінностями. У співвідношенні окремих груп і видів податків немає яких-небудь надзвичайних аномалій. Разом з тим податкова структура в Україні в цілому не є абсолютно порівнянною з відповідними структурами наведених у табл. 11 країн. За деякими показниками вона близька до одних країн, за іншими — до інших. Наприк­лад, роль податку на прибуток у податковій системі України порівнянна з тією роллю, яку він відіграє в Японії, питома вага індивідуального прибуткового податку близька до відповідного показника у Франції, роль непрямих податків приблизно така, як у Великобританії, а податки на соціальне страхування посідають майже таке саме місце, як у Швеції.

Позитивною з погляду загальновизнаних у світі пропорцій у структурі податкових систем є тенденції до зростання питомої ваги індивідуального прибуткового податку і зниження частки корпоративного. Так, якщо в 1994 р. податок на прибуток підприємств становив 29,6 %, а прибутковий податок із населення — 7,0 %, то в 2001 р. уже відповідно 14,9 і 15,8 %. При цьому тенденція до зниження ролі одного податку і підвищення ролі другого є стабільною і постійною. Те, що вдалося зробити у сфері вдосконалення податкової структури України за такий короткий період, є безперечним успіхом у реструктуризації державних фінансів, їх адаптації до умов ринкових відносин.

У цілому позитивно можуть бути оцінені і чинники, що визначили ці зміни. Так, зниження питомої ваги податку на прибуток насамперед обумовлено охарактеризованим раніше зниженням рівня ставок податку, а також звуженням об’єкта оподаткування у зв’язку з переходом до загальноприйнятих у світі стандартів визначення прибутку як різниці між валовими доходами і валовими витратами. Підвищення частки прибуткового податку з населення викликано поступовим зростанням розміру доходів громадян, а не підвищенням ставок оподаткування. Тобто позитивні зміни в податковій структурі відбивають позитивні якісні зрушення в економіці. Можливо, вони не настільки очевидні, як зміни в структурі податкової системи, але вони відчутні і реальні.

Позитивною тенденцією в динаміці структурних змін у податковій системі України також є підвищення питомої ваги земельного і майнового податків. Проте тут зміни викликані підвищенням ставок податку з власників транспортних засобів і поліпшенням порядку справляння земельного податку. У разі позитивного вирішення питання щодо введення податку на майно питома вага цього виду оподаткування може трохи підвищитися. Деяке ж підвищення ролі мита пов’язане зі становленням національної економіки. Та й рівень підвищення не настільки високий, щоб можна було говорити про проблеми в митній політиці України.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС