Главная  - Финансы  - Книги  - Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.
Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.
<< Содержание < Предыдущая

ТЕМА 4. ВАЛЮТНІ РИНКИ ТА ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ

  • Валютний ринок: поняття, основні категорії

Валютний ринок — це:

  • офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж іноземних валют за національну, за курсом, що складається на базі попиту та пропозиції;
  • сфера економічних відносин, що виникають за здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій з руху капіталу іноземних інвесторів;
  • сукупна сітка сучасних засобів зв’язку, що з’єднують національні та іноземні банки й брокерські фірми;
  • сукупність банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо ТНК.

Основні особливості сучасних валютних ринків:

  • інтернаціоналізація валютних ринків;
  • широке використання електронних засобів зв’язку;
  • безперервність здійснення операцій;
  • уніфікована техніка валютних операцій;
  • страхування валютних та кредитних ризиків;
  • переважання спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними;
  • нестабільність валют.

Функції валютних ринків:

  • обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу;
  • формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;
  • надання механізмів для захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів і інструментів для цілей грошово-кредитної політики центрального банку.

Основний товар валютного ринку — будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті.

Суб’єкти валютного ринку:

  • державні установи (переважно центральні банки та казначейства);
  • юридичні та фізичні особи;
  • комерційні банківські установи;
  • валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж;

Валютний ринок складається з багатьох національних валютних ринків, які об’єднуються у світову систему.

  • Структура валютного ринку
  • За суб’єктами:

— міжбанківс ький (прямий і брокерський).

  • За терміновістю операцій:

— спот-ринок;

— форвардний ринок;

— своп-ринок;

— клієнтський;

— біржовий: торгівля через валютну біржу; торгівля деривативами.

  • За функціями:

— обслуговування міжнародної торгівлі;

— суто фінансові трасфери (спекуляція, хеджування, інвестиції).

  • Відносно валютних обмежень:

— вільні;

— обмежені.

  • За застосуванням валютних курсів:

— з одним режимом;

— з кількома режимами.

  • Залежно від об’єму й характеру валютних операцій:

— глобальні;

— регіональні;

— внутрішні.

Таблиця 6

Приблизний розподіл угод зіноземною валютою на світових фінансових ринках

Назва угоди

Проценти

«Спот»

67

«Форвард»

5

«Своп»

28

Разом

100

Таблиця 7

Об’єм валютних операцій по фінансовихцентрах та категоріях операцій [12, с. 84—85]

А. Об’єм щоденних у деяких фінансових центрах, млрд доларів

Фінансові центри

1979

1980

1983

1984

1986

1989

1992

Нью-Йорк

17

18

26

35

50

130

192

Лондон

25

 

50

49

90

187

303

Токіо

2

6,7

 

8

48

115

128

Разом

44

 

 

92

188

432

623

Франкфурт

11

 

 

17

 

 

 

Цюрих

10

 

 

20

 

 

 

Париж

4

 

 

5

 

 

 

Сінгапур

3

 

 

8

 

 

 

Гонконг

3

 

 

8

 

 

 

Разом

75

 

 

150

 

 

 

Б. Щорічний об’єм торгових операцій за їхніми категоріями

Валютна операція

млрд доларів

% від загальної суми

Торгівля товарами

3200

2,0

Послуги

600

0,375

Прибуток від іноземного інвестування

600

0,375

Рух довгострокового капіталу

600

0,375

Фінансові операції

155 000

96,875

Разом

160 000

100,00

  • Інструменти валютного ринку
  • Переказ (телеграфний чи електронний) коштів із безстрокових вкладів (депозитів до запитання).
  • Банківські векселі на пред’явника.
  • Комерційні тратти.

Здійснюючи переказ, банк продає клієнту іноземну валюту за національну. Телеграфні перекази дають можливість прискорити розрахунки, скоротити використання кредиту та захистити від валютних збитків. Застосування під час телеграфних переказів спеціального коду («ключа») дає змогу уникнути фіктивних переказів та помилок.

Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. У цьому разі інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцю вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачу платежу).

Банківський вексель — вексель, виставлений банком даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погашаючи в такий спосіб свої боргові зобов’язання.

Банківський чек — письмовий наказ банку-володаря авуарів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування визначеної суми з його поточного рахунку власникові чека. Експортери, отримавши такий чек, продають його своїм банкам.

Комерційна тратта (переказний комерційний вексель) — вимоги, виписані експортером чи кредитором на імпортера чи боржника.

  • Поняття валютних операційта їхня класифікація

Валютна операція

У широкому розумінні

  • конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці.

У вузькому розумінні —

  • операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті; увезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Класифікація  валютних цінностей

Рис. 6. Класифікація валютних цінностей

Класифікація валютних операцій

Рис. 7. Класифікація валютних операцій

Конверсійні операції:

  • угоди з негайною поставкою: угоди типу «today», «tomorrow», «spot»;
  • строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;
  • угоди типу «swap»;
  • валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний арбітраж.

Кореспондентські відносини з іноземними банками:

  • установлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;
  • самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;
  • досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій за міжнародними розрахунками;
  • робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки вповноважених банків;
  • установлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або вповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків:

  • відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам та нерезидентам), фізичним особам;
  • нарахування процентів на залишки на рахунках;
  • надання овердрафтів (особливим клієнтам, згідно з рішенням керівництва банку);
  • надання виписок під час здійснення операції;
  • оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;
  • виконання операцій з розпорядження клієнтів коштами на своїх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);
  • списування сум, передбачених законодавством;
  • контроль експортно-імпортних операцій.

Неторгові операції:

  • купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті;
  • інкасо іноземної валюти та платіжних документів у іноземній валюті;
  • випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;
  • купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;
  • оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів;
  • організація роботи й порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Операції з залучення та розміщення валютних коштів:

  • кредитні;
  • депозитні;
  • з цінними паперами;
  • лізингові;
  • форфейтингові;
  • факторингові.
  • Спот-ринок

Спот-ринок — це ринок негайної поставки валюти.

Основні учасники — комерційні банки, які ведуть операції з:

  • напряму з клієнтами-підприємствами приватного та державного секторів;
  • на міжбанківському ринку напряму з іншими комерційними банками;
  • через брокерів з банками та клієнтами;
  • з центральними банками країн;

Валютна операція «спот» — це купівля-продаж валюти за умов її поставки протягом двох робочих днів від дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в угоді.

Звичаї спот-ринку:

  • Здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування процентної ставки на суму поставленої валюти.
  • Операції здійснюються переважно на базі комп’ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня.
  • Існування твердих валютних курсів: якщо дилер великого банку цікавиться котируванням іншого банку, повідомлені йому валютні курси є обов’язковими для виконання операції з купівлі-продажу валюти

Ці звичаї не зафіксовано в спеціальних міжнародних конвенціях, але їх точно додержуються всі учасники цього ринку.

Торгівля на ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют (котирування валют). Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, оскільки виключають необхідність додаткових розрахунків. Котирування за прямим методом на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти дорівнює 0.

Пряме котирування дорівнює 1/ Обернене котирування

Крос-курс — співвідношення між двома валютами, що є похідними від їхніх курсів відносно третьої валюти (звичайно долара США).

Таблиця 8

Використання котирування учасниками ринку Маркет—мейкер (комерційний банк, котирування валютного курсу)

Продає DEM

Купує USD

Купує DEM

Продає USD

BR 1,4120

1,4125 AR

Сп = AR – BR,

BAS = [(AR – BR) / AR] 100 %,

де Сп — спред;

AR — курс купівлі валюти;

BR — курс продажу валюти;

BAS — продажно-купівельна маржа.

Звичайно базою котирування є валюта, яка визнається в усьому світі, але іноді з історичних причин базовою стає більш дрібна валюта.

Стандартна дата валютування (дата фактичного надходження коштів) за спот-операцій — другий робочий день після дати укладення операції. У разі, коли дата валютування припадає на вихідний чи святковий день, строком валютування вважаєть-ся перший робочий день після вихідних (із цього правила є винятки).

На валютному ринку торгують безготівковою валютою (форексом) і готівковою валютою (банкнотами).

Таблиця 9

Відмінності між торгівлею валютою ТА банкнотами

Критерій

Торгівля валютою

Торгівля банкнотами

Спосіб здійснення операції

По телефону чи на основі письмового наказу

По телефону чи в касі

Поставка

Кредитування рахунку (електронний переказ)

Поставка банкнот у касу спеціальним кур’єром чи експрес-поштою

Перевірка

На екрані

Перерахунок банкнот

Зберігання

Депозит в іноземній валюті, що приносить процент

Фізичне зберігання в спеціальних сейфах, не приносить ніяких процентів

Оперуючи поняттям «валютна операція», не можна не згадати про валютний ризик (втрати валюти через зміну валютного курсу). Але збитки або прибутки банку залежать і від валютної позиції. Під валютною позицією розуміють співвідношення вимог та зобов’язань у тій чи іншій валюті оператора валютного ринку. Залежно від збігу чи розбіжності названих вимог та зобов’язань, валютна позиція може бути закритою та відкритою. Відкрита валютна позиція, у свою чергу, може бути довгою чи короткою.

  • Строковий валютний ринок

Строкова валютна операція — це операція, пов’язана з поставкою валюти на строк, більше ніж 3 дні з дня її укладення.

Серед учасників строкового валютного ринку слід назвати хеджекерів, спекулянтів (позиційних та скалперів), арбітражерів і трейдерів. Хеджекери здійснюють конверсійні операції, намагаючися закрити свої відкриті валютні позиції. Спекулянти свідомо беруть на себе валютний ризик, підтримуючи відкриту валютну позицію для отримання прибутку від непрохеджованої валютної позиції. Позиційні спекулянти підтримують відкриті позиції протягом довгого періоду — до кількох місяців. Скалпери грають на зміні курсів протягом однієї торгової сесії, систематично закриваючи позиції в кінці кожного робочого дня. Арбітражери здійснюють купівлю іноземної валюти на одному валютному ринку з одночасним продажем її на іншому валютному ринку. Вони відкривають протилежні позиції щодо однієї валюти на різні (однакові) строки на одному чи кількох взаємопов’язаних ринках, зменшуючи величину валютно-курсового ризику. Трейдери купують валюту за дорученням та за рахунок клієнта в торговому залі біржі за комісійну винагороду.

Види  строкових операцій

Рис. 8. Види строкових операцій

  • Форвардні валютні операції

Форвардний валютний контракт — це обов’язкова для виконання угода між банками про купівлю чи продаж у певний день у майбутньому визначеної суми іноземної валюти (при цьому валюта, сума, обмінний курс і дата платежу фіксуються в момент укладання угоди).

Форвардні валютні угоди — це позабіржові угоди, що не мають жорсткої стандартизації щодо строків виконання. Строки виконання цих угод — від 1 тижня до 5 років, найбільш поширені — 1, 3, 6, 12 місяців з дня укладення угоди.

Дата укладення форвардної угоди — це дата досягнення домовленості між клієнтом і банком щодо суми, валютного курсу та терміну. Дата валютування — це дата зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку. Звичайно вона визначається методом додавання до дати укладення форвардної угоди дати валютування спот-угоди й терміну дії форвардної угоди. У міжнародній практиці застосовують контракти на ламану дату (дата платежу, віддалена від дати укладення угоди на нестандартний термін — 45, 98 днів); форвардні контракти з правом вибору дати (форвардні опціони).

Форвардний валютний курс котирують за допомогою методу «аутрайт» та методу своп-ставок. Згідно методу «аутрайт», клієнт отримує інформацію про повний спот курс, повний форвардний курс, строк та суму поставок валюти. За методом своп-ставок визначається тільки премія (pm) чи дисконт (dis), які за прямого котирування відповідно додаються до курсу «спот» або вираховуються з нього.

Валютні курси, процентні ставки мають дві сторони котирування — bid та offer, тому, щоб розрахувати двостороннє котирування форвардного курсу, необхідно використати формули (1, 2):

(1)

(2)

де S — курс спот (відповідно bid та offer);

RC — процентна ставка валютного котирування (bid та offer);

RB — процентна ставка бази котирування (bid та offer);

D — кількість днів у періоді;

B — 366 або 365.

Приклад. Розрахувати форвардний курс USD/UAH на 1 місяць, якщо на ринку-спот котируються:

USD/UAH 5, 3306 – 5, 3309,

USD 1 m 5,5 – 6 % р.а,

UAH 1 m 15 – 16 % р.а.

1)

bid 5,3306 + 0,0392 = 5,3701.

2) ;

offer 5,3309 + 0,0458 = 5,3767.

Ніякі причини не можуть завадити виконанню форвардної угоди. Деколи виконання форвардної угоди невигідне. Клієнту легше сплатити штрафні санкції, ніж виконати свої зобов’язання за контрактом. Але збереження свого імені важливіше за вигоду.

Приклад. Закриття контракту

Відповідно до форвардної угоди, клієнт мав купувати 150 000 британських фунтів стерлінгів за долари США за курсом 1,5888, щоб розрахуватися з постачальником з Великої Британії, але контракт на поставку було анульовано. Клієнт не має права анулювати також і форвардну угоду, отже, на дату виконання її має бути закрито за допомогою спот-ринку. Курс спот на цю дату становить 1,5850 – 1,5870. Клієнт має здійснити дві обернені операції: купити 150 000 британських фунтів за курсом 1,5888, а потім продати їх за курсом 1,5870:

150 000 ? 1,5888 = USD 238 320 (списано з рахунку);

150 000 ? 1,5870 = USD 238 050 (зараховано на рахунок).

Результатом закриття форвардного контракту буде списання з рахунку клієнта 200 дол. США.

Отже, клієнт не зобов’язаний мати на своєму рахунку повну суму, що передбачалася форвардною угодою (особливо це важливо для експортера, який укладав форвардний контракт для продажу валюти, яку він одержить від поставки товару).

Зазвичай котирування форвардного курсу має такий вигляд:

EUR/USD

0,9530 – 0,9540

курс спот

1m fwd

10 40

форвардні курси

Якщо bid > offer, то має місце дисконт.

Якщо bid < offer, то має місце премія.

Ф’ючерсні валютні операції — це строкові біржові угоди купівлі-продажу валюти, золота, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (більше трьох днів і до двох-трьох років).

Форма ф’ючерсного контракту

Рис. 9. Форма ф’ючерсного контракту

Фінансовий ф’ючерс — це контракти на купівлю чи продаж певного фінансового інструменту за завчасно узгодженою ціною протягом визначеного місяця в майбутньому (у певний день цього місяця).

Види фінансових ф’ючерсів

За суб’єктами:

  • угоди хеджерів;
  • угоди спекулянтів;

— арбітражні;

— торгівля спредами;

— відкриття позицій.

За об’єктами:

  • процентні ф’ючерси;

— короткострокові;

— довгострокові;

  • валютні ф’ючерси.

Валютний ф’ючерс — це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за яким продавець бере на себе зобов’язання продати, а покупець — купити визначену її кількість за встановленим курсом у вказаний строк.

Особливості ф’ючерсних угод:

  • будь-яка сторона ф’ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише зі згоди іншої сторони контракту;
  • покупець ф’ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту;
  • стандартизована форма валютних контрактів зі специфічно обумовленою сумою валюти та стандартизованими датами валютування;
  • правила випуску та обігу валютних деривативів поширюються також на ф’ючерсні валютні контракти;
  • торгівля ними здійснюється тільки на біржовому ринку.

Учасники ф’ючерсних ринків

Міжнародна практика:

  • клієнт;
  • брокер;
  • біржа;
  • уповноважена особа;
  • клірингова палата;
  • торгівельно-комерційний центр;
  • банк;
  • розрахункова фірма.

Національна практика:

  • клієнт;
  • банк (дилер);
  • біржа;

Розрахунок маржі

Для ф’ючерса на купівлю валюти:

М = К (Сб – Спок),

де М — величина маржі в грн;

К — обсяг угоди за ф’ючерсом (кількість валюти, яку купують), у доларах;

Сб — курс долара, який котирується на міжбанківській валютній біржі в день закриття позиції (продажу ф’ючерса) у грн/дол.;

Спок — курс долара на купівлю валюти в угоді за ф’ючерсом у грн/дол.;

Для ф’ючерса на продаж валюти:

М = К (Спр – Сб),

де Спр — курс долара на продаж валюти в угоді за ф’ючерсом у грн/дол.

  • Опціонні валютні контракти

Валютний опціон — угода, що дає право (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом у визначений момент у майбутньому.

Опціонна премія — грошова сума, яку покупець опціону сплачує за його придбання.

Фактори, що впливають на премію: внутрішня цінність опціону, строк опціону, рухомість валют, процентні витрати.

Типи опціонів:

  • Опціон-пут — дає право продати валюту в майбутньому за ціною, зафіксованою в даний момент;
  • Опціон-кол — дає право купити валюту в майбутньому за ціною, зафіксованою в нинішній момент;
  • Опціон пут-кол — «стелаж».

Стилі опціонів:

  • європейський — опціони можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;
  • американський — опціони дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Валютні опціони дають можливість обмежити ризик, пов’язаний з коливанням курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на отримання прибутку.

Опціон на купівлю дає власнику право придбати валюту, високо оцінену ринком, за нижчим курсом і отримати прибуток.

Цей прибуток визначається за такою формулою:

Пк = (Р1 – Р0)n – Цп

або

Пк = (Р1 – Р0 – Ц)n,

де Пк — прибуток від опціону на купівлю;

Р1 — курс валюти на ринку на момент виконання опціону (курс спот);

Ро — ціна страйк, опціонний курс;

n — кількість валюти, яка купується за опціоном;

Цп — премія опціону, ціна опціону.

Опціон на продаж дає право власнику продати валюту, низько оцінену ринком, за вищим курсом та отримати прибуток.

Цей варіант визначається за такою формулою:

Ппр = (Р0 – Р1 – Ц)n,

де Ппр — прибуток від опціону на продаж;

Ро — страйк-ціна (опціонний курс на продаж валюти).

Інституціональна класифікація опціонів:

  • позабіржові опціони;
  • біржові опціони.

Позабіржові опціони — виписуються клієнту банком або брокерською фірмою, пристосовані до вимог клієнта як за сумою, ціною (тобто обмінним курсом), величиною премії, так і за строком дії опціонного контракту, який може бути подовжений за згоди сторін (контракти не мають стандартних умов, а все залежить від взаємної згоди сторін).

Біржові опціони — це стандартні контракти, у яких зазначено вид опціону (кол або пут), ціну страйк, дату виконання, обсяги контракту, величину премії та якими торгують на біржах.

Опціон як одна з форм строкових угод надає інвесторам великі можливості. Використовуючи комбінації з опціонів різних видів з неоднаковими цінами страйк і датами виконання, інвестор може побудувати цікаві стратегії та отримати додатковий прибуток.

Стратегії проведення опціонних угод:

  • стратегія «спред» (вертикальні та горизонтальні спреди):

— «кол-спред ведмедя»;

— «кол-спред бика»;

— «пут-спред бика»;

— «пут-спред ведмедя»;

— «спред метелика»;

  • комбінації:

— «короткий стредл»;

— «довгий стредл»;

— «короткий стринг»;

— «довгий стринг».

Що стосується особливостей механізмів реалізації валютних опціонів, принципів ціноутворення на ринку та інших параметрів цих деривативів, можна сказати, що це є чи не найскладніші з існуючих сьогодні валютних інструментів. Торгівля валютними опціонами проходить на валютній ф’ючерсній біржі, тому між правилами торгівлі цими цінними паперами є багато спільного. Тут діють єдині положення.

  • Своп-операції

Своп-операція — валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контроперацією на визначений строк з тими валютами. Не створюють відкритої позиції та тимчасово забезпечують валютою без ризику, пов’язаного зі зміною курсу.

Строки: від 1 дня до 6 місяців, рідко зі строком виконання до 5 років.

Здійснюються між: комерційними банками; комерційними й центральними банками; центральними банками країн.

Способи застосування:

  • Як інструмент для придбання іноземної валюти на обмежений період за фіксованим обмінним курсом (на основі схеми «своп» — спот проти форварду).
  • Для швидкого реагування на зміни в очікуваних вхідних та вихідних валютних потоках скороченням чи подовженням строків своп-контрактів, які вже було укладено (на основі схеми «своп» — спот форвард проти форварду)

Нині отримали поширення комбінації з процентною ставкою, опціоном, золотом, цінними паперами, кредитами, депозитами.

Типи свопів:

  • процентні;
  • валютні;
  • валютно-процентні;
  • диференційні.

Валютні свопи — операції з обміну валюти з фіксованим валютним курсом на валюту з плаваючим валютним курсом.

Процентні свопи — операціїї з обміну валюти з фіксованою процентною ставкою проти плаваючої ставки або ж із плаваючою ставкою проти плаваючої, але в іншому режимі.

Валютно-процентні свопи — комбінації згаданих свопів.

Диференційні свопи — свопи з нетто-платежем однієї сторони на користь іншої під час укладання угоди.

Класичні свопи, залежно від послідовності виконання операцій «спот» та «форвард», поділяються на репорт та депорт. Репорт — це продаж валюти на умовах «спот» і одночасно купівля на умовах «форвард». Депорт — купівля валюти на умовах «спот» і продаж на умовах «форвард».

Класифікація свопів:

  • звичайні (операції репорту та депорту);
  • тижневі — своп s/w (spot-week swap), коли перша угода виконується на умовах «спот», а друга — на умовах тижневого споту;
  • одноденні — своп t/n (tomorrow-next swap), коли перша операція здійснюється з датою валютування «завтра», а зворотна — на умовах «спот»;
  • форвардні (форвард—форвард).

Для класичних своп-угод (репорт і депорт) використовуються два валютні курси — спот і аутрайт. Останній визначається за стандартною методикою: курс спот плюс (мінус) форвардна маржа (премія або дисконт).

Структура контракту на укладення своп-угод:

  • предмет контракту;
  • умови анулювання свопу;
  • умови кредитування;
  • відповідальність сторін;
  • інші умови.
  • Арбітражні операції

Валютний арбітраж — операції з валютами для отримання прибутку через використання у визначений час існуючих на фінансових ринках розривів між курсами та процентними ставками з касових і строкових операцій (розрив має бути більший за величину операційних витрат).

Основний принцип — купити фінансовий актив дешевше й продати його дорожче.

Види:

  • часовий валютний арбітраж (валютна операція для отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі);
  • просторовий (часовий) валютний арбітраж (передбачає отримання прибутку за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках);
  • простий арбітраж (виконується з двома валютами);
  • складний арбітраж (крос-курсовий) — виконується з трьома й більше валютами.

Література

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради. — 2001.— № 5—6. — Ст. 30 (зі змінами, внесеними ВРУ від 10 січ. 2002 р. № 2922-ІІІ).

2. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лют. 1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

3. Про порядок регулювання та аналізу діяльності комерційних банків: Інструкція, затв. постановою Правління Національного банку України від 14 квіт. 1998 № 141.

4. Правила випуску та обігу валютних деривативів: Затв. постановою Правління Національного банку України від 7 лип. 1997 р. № 216.

5. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 18 берез. 1999 р. № 127 (зі змінами та доповненнями, унесеними постановами Правління Національного банку України від 24 берез. 1999 р. № 139 та від 15 верес. 1999 р. № 456).

6. Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 23 верес. 1996 р. № 245.

7. Положення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабі-нету Міністрів України від 19 лют. 1993 р. № 15-93 «Про систе-му валютного регулювання і валютного контролю»: Затв. постановою Правління Національного банку України від 4 лип. 1997 р. № 212.

8. Про впорядкування операцій на міжбанківському валютному ринку України: Постанова НБУ від 16 квіт. 2002 р. № 140.

9. Про внесення змін та доповнень до Положення про валютний контроль: Постанови НБУ від 14 берез. 2001 р. № 106 та від 19 груд. 2001 р. № 530.

10. Бункина М. К., Семенов А. М. Основы валютных отношений: Учеб. пособие. — М.: Юрайт, 1998. — С. 37—65.

11. Валютный рынок и валютное регулирование. Учеб. пособие / Под ред. И. Н. Платоновой. — М.: БЕК, 1996. — С. 103—170.

12. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 81—144.

13. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. Л. Н. Красавиной. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 333—375.

14. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 156—382.

15. Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 3—127.

16. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 39—66.

План семінарських занять

1. Валютний ринок: поняття, основні категорії.

2. Структура валютного ринку та його об’єми.

3. Інструменти валютного ринку.

4. Поняття валютної операції та валютних цінностей.

5. Класифікація валютних операцій.

6. Спот-ринок.

7. Строковий ринок.

8. Форв ардні валютні операції.

9. Ф’ючерсні валютні операції.

10. Опціони.

11. Свопи.

12. Арбітражні операції.

Термінологічний словник

Арбітражери — суб’єкти строкового валютного ринку, які здійснюють купівлю іноземної валюти на одному валютному ринку з одночасним продажем її на іншому валютному ринку для отримання прибутку на різниці у валютних курсах і в різні періоди.

База котирування — базова валюта.

Валюта котирування — валюта, що котирується.

Валютна операція — операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті; увезенням, вивезенням, переказом і пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Валютна позиція — співвідношення вимог та зобов’язань у певній валюті оператора валютного ринку (відкрита та закрита).

Валютний ринок — це сфера економічних відносин, що виникають за здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій з руху капіталу іноземних інвесторів.

Варіаційна маржа — це сума, яку покупець або продавець контракту (залежно від руху курсу) повинен внести для підтримання відкритої позиції на ринку.

Відкрита валютна позиція — розбіжність вимог та зобов’язань у визначеній валюті.

Внутрішня цінність опціону — прибуток, який би міг отримати його власник за негайного виконання.

Дата валютування — це дата фактичного надходження коштів у розпорядження сторін операції.

Довга відкрита валютна позиція — вимоги з купленої валюти перевищують зобов’язання з продажу тієї самої валюти.

Закрита валютна позиція — збіг вимог та зобов’язань у кожній валюті.

Компенсаційна маржа — величина, нижче за яку значення початкової маржі не повинно опускатися протягом усього терміну відкритої позиції.

Коротка відкрита валютна позиція — зобов’язання перевищують вимоги з визначеної валюти.

Котирування валют — фіксація курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті на даний момент.

Маржа — відносна величина спреда.

Маржа — це різниця між курсами валют на день відкриттята закриття позиції або на день укладання та на день виконання контракту (позитивна — виграш (дохід), а негативна — програш (збиток).

Обернене котирування — вираження ціни національної валюти в одиницях національної валюти.

Переказ — наказ банку банкові-кореспонденту в іншій країні виплатити за вимогою свого клієнта визначену суму в іноземній валюті зі свого рахунку.

Повне котирування — курс покупця та продавця, згідно якого банк купить або продасть іноземну валюту за національну.

Позиційні спекулянти — підтримують відкриті позиції протягом довгого періоду — до кількох місяців; вони повинні мати великі грошові суми та можливості виймати їх з обороту на значні строки.

Початкова маржа — внесок клієнта для забезпечення контракту (initial margin).

Процентні витрати — зміна процентних ставок у валюті, в якій має бути виплачено премію.

Пряме котирування — вираження ціни іноземної валюти в одиницях національної валюти.

Рухомість валют — розмір коливань визначених валют у минулому та майбутньому.

Своп-ставка — форвардна маржа (премія чи дисконт), виражена в пунктах або в абсолютних долях відповідної валюти відносно долара США.

Скальпери — грають на зміні курсів протягом однієї торгової сесії, систематично закриваючи позиції в кінці кожного робочого дня.

Спекулянти — суб’єкти строкового валютного ринку, які свідомо беруть на себе валютний ризик, підтримуючи відкриту валютну позицію.

Спред — різниця між курсом купівлі та продажу валюти, розрахована в базових пунктах.

Строк опціону — строк, на який укладено опціонний контракт.

Трейдери — суб’єкти строкового валютного ринку, які купують валюту за дорученням та за рахунок клієнта в торговому залі біржі за комісійну винагороду.

Фіксинг — процедура котирування, яка складається з визначення та реєстрації міжбанківського курсу послідовним зіставленням попиту та пропозиції для кожної валюти.

Хеджекери — суб’єкти строкового валютного ринку, які здійснюють конверсійні операції, намагаючись закрити свої відкриті валютні позиції.

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте поняття «валютного ринку» та його структури.

2. Інструменти валютного ринку.

3. Визначте поняття валютних операцій. Яка їхня класифікація?

4. Що таке котирування валюти? Які види котирувань ви знаєте?

5. Які правила розрахунку крос-курсу?

6. Дайте характеристику спот-ринку.

7. Дайте характеристику форвардного ринку.

8. Що означає котирування 5,6342 FRF/USD?

9. Назвіть «велику фігуру» в попередньому котируванні.

10. Назвіть базисний пункт, валюту котирування та базу котирування в попередньому котируванні.

11. Що таке валютна позиція учасника валютного ринку?

12. Якщо банк купує єни за швейцарські франки, то як зміниться його валютна позиція?

13. Дайте визначення ф’ючерсних контрактів.

14. Розкрийте поняття своп-операції.

15. Поняття опціонного контракту, його види та стилі.

16. Назвіть види учасників валютного ринку згідно їхніх функцій.

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Інструменти міжнародного валютного ринку.

2. Арбітражні валютні операції.

3. Валютний ринок: його структура та об’єми.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС