Главная  - Финансы  - Книги  - Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.
Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.
<< Содержание < Предыдущая

ТЕМА 6. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄВРОРИНКУ

  • Євроринок

Євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.

Євровалюта — це строковий депозит, що знаходиться в банку, розташованому за межами країни, в якій випускається дана валюта.

Фактори розвитку ринку євровалют:

  • Об’єктивна потреба в гнучкому міжнародному валютно-кредитному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.
  • Уведення конвертування ключових валют з кінця 50-х — початку 60-х років.
  • Ліберальне національне законодавство стимулювало розміщення коштів банків і фірм у закордонних банках для отримання прибутку.
  • Уведення єдиної валюти в ЄС — ЄВРО.

Специфічні характеристики ринку євровалют:

  • Мінімальне урядове регулювання та стимули для учасників-нерезидентів діяти на ри нку.
  • Оптовий ринок, де оперують великими сумами, переважно міжбанківські операції (4/5 ринку).
  • Вклади, як правило, строкові або у вигляді заощаджень.
  • Функціональна банківська система, що сприяє міжнародним операціям.
  • Наявність великої кількості фінансових інструментів, що забезпечують свободу вибору позичальникам та кредиторам.
  • Внутрішня політична стабільність для забезпечення безперервності операцій.
  • Наявність кваліфікованої робочої сили та комунікацій для досягнення ефективної роботи з міжнародною банківською спільнотою.
  • Набір правил, які необхідно виконувати для забезпечення мінімального національного й внутрішнього регулювання та відсутність на ринку порушень
  • Відсутність на ринках міжнародного регулювання.

Учасники ринку:

  • міжнародні фінансові організації;
  • центральні та комерційні банки;
  • уряди та урядові відомства;
  • небанківські установи (брокерські фірми, страхові компанії, ділові корпорації, багаті особи).

Інструменти ринку:

Термінові депозити

  • Основний інструмент євровалютного ринку, кошти, вкладені депонентом на визначений період (як правило, менше року) під визначений процент.
  • Види: депозити до запитання, добові, місячні, тримісячні, шестимісячні, дванадцятимісячні, більше 1 року.

Депозитні сертифікати

  • За випуску нових депозитних сертифікатів вказуються: об’єм депозиту; дата його закінчення; процентна ставка; умови нарахування процентної ставки.
  • Види депозитних сертифікатів: теп, транш, ролловер.
  • Євровалютний міжбанківський ринок

Операції між банками. Укладення капіталу в головних конторах та філіалах банків в інших країнах для фінансування позик банківським установам.

Учасники: банки, грошові брокери, центральні банки, керівні грошово-кредитні установи, великі корпорації.

Функції:

  • розподільча;
  • хеджування;
  • забезпечення зручного механізму надання позик для корекції статей балансу;
  • забезпечення руху коштів через названий ринок.

Інструменти: міжбанківські депозити (короткострокові вклади з фіксованими ставками (строки: 3 місяці та менше, 6 місяців, 1 рік).

Процентні ставки на євровалютному міжбанківському ринку є конкурентними. Різниця між ставками процента на центральних та внутрішніх ринках усувається за допомогою арбітражу за короткий термін, оскільки учасники ринку досить оперативно отримують інформацію про несприятливі зміни на ринках. Міжбанківська маржа є або дуже низькою або її взагалі немає. Євродоларовий арбітраж міжнародного міжбанківського ринку класифікують як зовнішній та внутрішній, залежно від напрямку руху коштів.

Ризики, що несуть банки-учасники міжбанківського ринку:

  • неплатоспроможності;
  • ринковий;
  • пов’язаний з діяльністю в одній країні;
  • валютний;
  • ліквідності;
  • виникнення кризи;
  • політичний.
  • Євровалютне кредитування

Більша частина євровалютних кредитів деномінована в доларах. Використовується декілька форм євровалютних синдикованих кредитів. Зміни умов на ринку також впливають на строки євровалютних кредитів. За один період строки становлять 10 років, за інший — 3 роки.

Таблиця 10

Синдиковані кредити (Європа)

Організатор

Кількість у 1-й половині1998 р.

Кількістьу 1997 р.

Сума (млрд дол.)у 1-й половині1998 р.

Сума (млрд дол.)у 1997 р.

Barclays capital

252

153

64,2

22,7

Chase Manhatten

269

124

62,0

14,9

Deutsche Bank

206

94

59,8

20,5

Greenwich NatWest*

184

103

49,9

17,4

Citicorp

189

99

49,4

17,1

JP Morgan

112

54

41,7

15,6

UBS

186

83

40,2

14,6

HSBC

153

69

38,0

25,4

ABN AMRO

187

121

36,4

17,6

CSFB

106

65

25,2

12,8

* До 1998 р. — NatWest Markets.

Джерело: The IFR Top 250, 1998, IFR Publishing.

Синдикований кредит (СК) — кредит, наданий синдикатом банків. При цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.

Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Головна мета — розподіл ризику між учасниками. При цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частину наданого кредиту

Банки надають СК для того, щоб знизити ризик, пов’язаний з позичанням грошей у суспільному секторі.

Синдикація виконує низку функцій, а саме:

  • дає змогу банкам брати участь у наданні позик, незалежно від свого розміру;
  • усі банки-учасники такої операції несуть ризики та отримують прибуток;
  • дає змогу позичальнику отримати великий кредит, який не може бути наданий одним кредитором.

Форми єврокредитів:

  • Класичні синдиковані єврокредити.

Довгострокові кредити на велику суму передбачають створення спеціальної структури. Керівник банку є лід-менеджером, що формує банківський синдикат та визначає умови кредиту за участі позичальника. Члени синдикату беруть на себе зобов’язання надати частину кредиту.

  • Єврокредити з обмовкою про валютний опціон.

Позичальнику надається можливість вибору валюти погашення боргу (однієї або кількох) за настання строку платежу. Наявність цієї обмовки дає змогу позичальнику відобразити прибуток та витрати грошових коштів у єдиній валюті й уникнути валютного ризику.

Вартість єврокредитів:

  • комісійні;
  • банківська маржа;
  • процентна ставка за кредитами;
  • податки.

Процес організації кредиту:

  • попередні переговори;
  • лист про зобов’язання;
  • угода про кредит (звичайна або відновлювана);
  • угода про участь;
  • угода про перепоступки.

Організація синдикованого займу:

Рис. 19. Організація синдикованого займу: огляд [2, с. 166]

Таблиця 11

Ризики В РАЗІ синдикованоГО кредитуваннЯ [2, с. 167]

Вид ризику

Джерело ризику

Стратегія зниження ризику

Ризик, пов’язаний з діяльністю в даній країні

Здатність або небажання позичальників даної країни виконувати свої зобов’язання

Синдикація кредиту та диверсифікація загальної суми дебіторської заборгованості

Ризик, пов’язаний з можливістю неплатежу за кредитом

Здатність організації сплачувати свої борги

Синдикація кредиту та диверсифікація загальної суми дебіторської заборгованості

Ризик зміни процентних ставок

Розбіжність вимог та зобов’язань за строками і зміни процентних ставок, які неможливо спрогнозувати

Приведення у відповідність активів до пасивів визначенням ціни кредиту на ролловерній основі (основі пролонгації)

Ризик регулювання (зміни практики державного регулювання)

Уведення резервних вимог чи податків на діяльність банків

Пункт контракту, що зобов’язує банк позичальника нести цей ризик

  • Ринок єврооблігаційта його інструменти

Інструментами Євроринку є єврооблігація та іноземна облігація. Уряди багатьох країн установлюють обмеження на інвестиції в іноземні цінні папери. Тому позичальникам вигідніше продавати фондові активи в інших країнах.

Єврооблігація — облігація, розміщена за межами як країни позичальника, так і країни, у валюті якої вказано номінал єврооблігації; єврооблігації розміщені одночасно на ринках кількох країн через міжнародні синдикати їхніх фінансових інститутів.

Іноземна облігація — облігація, розміщена внутрішнім синдикатом на ринку однієї країни; валюта позики для позичальника є іноземною, а для кредитора — національною.

Види єврооблігацій:

Емісії єврооблігацій із фіксованою ставкою:

  • стандартні облігації;
  • облігації, що конвертуються в акції;
  • облігації з варантом чи сертифікатом на підписку;
  • багатовалютні облігації;

Емісії єврооблігацій з плаваючою ставкою:

  • облігації мінімакс;
  • облігації FLIP-FLOP;
  • облігації з регулюючими ставками;
  • облігації з фіксованою верхньою межею;
  • облігації з валютним опціоном;

Інші види облігацій міжнародних ринків:

  • облігації з нульовим купоном;
  • облігації, гарантовані іпотекою.

Організація випуску єврооблігацій

Перший етап. Звернення позичальника до банку, обраного керівником консорціуму чи керівним менеджером.

Другий етап. Створення гарантійного консорціуму.

Третій етап. Створення синдикату з розміщення.

Четвертий етап. Визначення витрат за емісією.

Звичайно витрати за емісією еврооблігацій на міжнародному ринку значно нижчі за вартість випуску схожих за основними параметрами облігацій на національному ринку.

Таблиця 12

Характеристика боргових ринків Європи [7, с. 331]

Країна

Характеристика

База для розрахунку процентів

Дозвіл уряду на емісію

Мінімальний строк погашення

Виплати купонів

Податок, що стягується на купонні платежі

Велика-Британія

Тільки повідомлення

5 років

Піврічні

25 %

Факт 365

Франція

Повідомлення Казначейства, якщо сума перевищує 500 млн фр. Фр.

7 років

Річні

Ні

Факт / 365

Нідерланди

Повідомлення та схвалення проспекту

Ні

Річні

Ні

30 / 360

Німеччина

Так

Ні

Річні

Ні (для конвертованих — 25 %)

30 / 360

Швейцарія

Так, якщо сума більше 10 млн шв. фр.

Ні

Річні (піврічні для конвертованих)

35 % для національних емітентів

30 / 360

Австрія

Так

Ні

Річні

25 %

30 / 360

Бельгія

Так

5 років

Річні

10 %

30 / 360

Євроринок

Ні

Ні

Річні

Ні

30 / 360

Базові характеристики європейських боргових ринків у цілому подібні. Облігації на цих ринка випускаються місцевими чи муніципальними органами влади, національними корпораціями, а також нерезидентами.

Таблиця 13

Традиційна структура комісій [7, с. 334]

Вид комісії

5 років

7—10 років

Більше 10 років

За управління

0,375 %

0,375 %

0,500 %

За участь

0,375 %

0,375 %

0,500 %

За розміщення

1,250 %

1,150 %

1,500 %

Разом

2,000 %

2,250 %

2,500 %

Таблиця 14

Єврооблігаційні позики у 1998 р. [7, с. 293]

Організатор

Кількість

Сума, млрд дол.

JP Morgan

99

26,2

Deutsche Bank

150

25,7

SBC Warburg DR

102

24,0

CSFB

103

20,0

Merrill Lynch

129

19,6

ABN AMRO

91

19,2

Paribas

70

17,0

Morgan Stanley DW

92

13,8

Nomura Int

181

12,9

Barclays Capital

54

12,5

  • Єврооблігації в «євро»

З 1999 р. почалось проведення валютних операцій у євро та випуск єврооблігацій з номіналом у новій валюті. У зв’язку з цим ризик обміну валюти значно скоротився та далі зменшуватиметься з розширенням зони євро та входженням до її складу нових країн. Необхідність проведення єдиної економічної політики європейських урядів, пов’язана з бажанням стабілізувати курс євро, приведе до зменшення інфляційного ризику та ризику зміни економічних і правових умов гри на ринку. Одночасно зі зниженням ризиків розпочнеться й постійне зниження процентної ставки за єврооблігаціями.

Ціна євронот, що випускаються переважно країнами з високорозвиненою ринковою економікою, визначається на базі рейтингу позичальника, що присвоюється міжнародними рейтинговими агенціями. Зі створенням Європейського валютного союзу рейтингові агенції переглянуть систему рейтингів європейських країн у напрямі до їхнього зближення. Отже, прибутковість за їхніми єврооблігаціями буде також приблизно на одному рівні. Це приведе до пошуку інвесторами нових високоприбуткових інструментів, хоча ринок євроборгу буде ще довго приваблювати емітентів своєю стабільністю.

1998 рік уже можна назвати роком облігацій, деномінованих у європейській валютній одиниці.

Таблиця 15

Єврооблігації в «євро» [7, с. 295]

Організатор

Сума, млрд євро

Кількість

Paribas

15,2

16

SBC Warburg DR

10,2

13

JP Morgan

5,8

4

Merrill Lynch

3,6

5

CSFB

3,1

4

Goldman Sachs

2,0

1

Deutsche Morgan Grenfell

1,5

4

Societe Generale

1,3

4

Salomon Smith Barney

1,3

3

Barclays Capital

1,2

2

Зміни на фінансових ринках вплинуть у першу чергу на організаційну інфраструктуру та учасників ринку. Серйозні перестановки пройдуть серед європейських бірж. Буде створено нові ринки, а діючі втягнуться в новий виток гострої конкуренції.

Створення ЄВС підвищить конкуренцію серед банків та небанківських установ. За прогнозами західних експертів, у певних країнах дозвіл створювати фонди, які інвестують свої кошти в інструменти фондового ринку, порушить банківську монополію операцій на грошових ринках. У будь-якому разі банки втратять прибутки від операцій на ринку Forex.

Зі створенням ЄВС кожна емісія державних облігацій країн-учасниць буде здійснюватись у євро. Разом з тим європейські фінансові ринки збережуть деякі специфічні риси, пов’язані з різницею їхніх податкових систем, а також відсутністю єдиного позичальника (яким у США є Міністерство фінансів). Різниця в прибутковості буде відображати, як ринок оцінює ризик невиконання зобов’язань. Зросте значимість європейських валют у міжнародних портфелях цінних паперів: їхня частка за останні 15 років майже подвоїлась і досягла 40 %. Зростання попиту на євроактиви буде супроводжуватис я збільшенням їхньої пропозиції.

  • Ринок єврокомерційних паперів (ЕСР)

Це ринок номінованих у доларах США комерційних паперів, випущених за межами США через європейську дистриб’юторську мережу. Інституціональна структура така ж, як і в євро-облігаційного ринку: інвесторами є великі корпорації, банки, інвестиційні компанії.

Основні риси ринку ЕСР:

  • Строки погашення від 2 до 365 днів, звичайно 180 днів, що значно більше, ніж на американському ринку (30—90 днів).
  • Проценти з ЕСР розраховуються на базі 30/360 (у США за основу береться реальна кількість днів у місяці).
  • ЕСР торгується на базі спот; розрахунки проводяться через Euroclear чи Cedel на другий робочий день після дати операції.
  • ЕСР торгується більш активно порівняно з американським ринком, де комерційні папери, внаслідок їхніх коротких строків, звичайно тримаються інвесторами до закінчення цих строків.
  • Ринок євронот

Євроноти випускаються позичальником за спеціально складеним графіком. Банки та брокерські компанії створюють об’єднання розміщення для реалізації нот серед різних інвесторів за встановленою ставкою. Розміщення проходить через систему банківських торгів. Величина процентної ставки залежить від того, наскільки легко євроноти можуть бути розміщені.

Комісійні сплачуються за управління, за підтвердження — два рази на рік з невиплаченої частини кредиту; за використання — часто сплачуються лише починаючи з визначеного процента від суми кредиту.

Інструмент ринку — кредитні програми підтримки емісії євронот. Євроноти дуже схожі за своїми характеристиками з комерційними паперами. Відмінність лише в тому, що вони гарантуються інвестиційним банком або ж групою банків, які самі їх викуповують чи подовжують кредитну лінію позичальнику. Існує ціла низка видів євронотних програм: НИФ (NOTE ISSUANCE FACILITY, NIF), РУФ (REVOLVING UNDERWRITING FACILITY, RUF), СНИФ (SHORT—TERM NIF, SNIF) тощо.

Таблиця 16

Євроноти EMTNs, млрд доларів США [7, с. 293]

Організатор

1998 р.

1997 р.

Deutsche Bank

8,5

6,9

Merrill Lynch

7,7

4,1

  • Ринок деривативів (похідних цінних паперів)

Інструменти ринку:

  • облігації, забезпечені коштами на кредитних картах;
  • облігації, забезпечені закладними;
  • вторинні кредитні й облігаційні зобов’язання.

Таблиця 17

Ведучі андерайтери З похідниХ ціннИХ паперІВ [7, с. 294]

Організатори

Кількість

Сума, млрд дол.

Доля ринку, %

Morgan Stanley DW

150

26,0

15,0

Goldman Sachs

37

15,1

8,7

Merrill Lynch

66

14,7

8,4

JP Morgan

33

14,6

8,4

Lehman Brothers

66

12,6

7,2

CSFB

45

12,0

6,9

Salomon SB

39

11,2

6,4

Greenwich NatWest

24

8,8

5,1

Bear Stearns

31

6,6

3,8

Deutcshe

27

5,3

3,0

Фактори, що визначили активне зростання ринку похідних цінних паперів:

  • зростання споживчих кредитів у Північній Америці;
  • уведення євро;
  • масове знімання коштів з ощадних вкладів.

Імпульс для сучасного підйому сектору іпотечних облігацій було отримано з Австралії, коли в 1997 р. на євроринку було випущено дві великі європозики (1,7 млрд доларів), забезпечені австралійськими закладними. Після цього європейські банки почали сек’юритизацію іпотечних кредитів. При цьому фондування не було головною ціллю: ставки більшості європейських іпотек були вищими від банківських.

У секторі вторинних зобов’язань банки намагалися зменшити вплив ринкових ризиків, а також уникнути високих норм резервування за рахунок виходу за баланс відповідних активів.

Література

1. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело, 1998. — С. 287—304.

2. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 144—187, 390—447.

3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 375—416.

4. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 197—205. — (Серия «Homo faber»).

5. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — С. 301—369.

6. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 39—62.

7.&nbsp ;Саркисянц А. Г. Система международных долгов. — М.: ДеКА, 1999. — С. 308—385.

План семінарських занять

1. Ринок євровалют.

2. Євровалютний міжбанківський ринок.

3. Євровалютне кредитування.

4. Ринок єврооблігацій та його інструменти.

5. Ринок єврокомерційних паперів.

6. Ринок євронот.

7. Ринок деривативів.

Термінологічний словник

Євровалюта — це строковий депозит, що знаходиться в банку, який розташований за межами країни, у якій випускається дана валюта, або будь-яка валюта, що зберігається в банку за межами країни її походження.

Євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.

Роловер — контрактний депозит, умови якого погоджуються між емітентом та депонентом.

Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Основна мета — розподіл ризику між учасниками, при цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частину наданого кредиту.

Синдикований кредит — кредит, наданий синдикатом банків; при цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.

Теп — вид депозитного сертифіката з фіксованими строками.

Термінові депозити — кошти, вкладені депонентом на визначений час (як правило, менше року) під певний процент.

Транш — вид депозитного сертифіката, що ділиться на кілька частин та використовується інвесторами, які оперують невеликими сумами.

Запитання для перевірки знань

1. Дайте визначення «євроринку» та «євровалюти».

2. Назвіть специфічні характеристики ринку євровалют.

3. Які ви знаєте інструменти ринку євровалют?

4. Розкрийте поняття євровалютного міжбанківського ринку та його інструментів.

5. Перерахуйте ризики, які несуть суб’єкти міжбанківського ринку.

6. Що таке «синдикація» та «синдикований кредит»?

7. Назвіть форми єврокредитів та як розраховується їхня вартість.

8. Дайте визначення інструментів ринку єврооблігацій.

9. Назвіть етапи організації випуску єврооблігацій.

10. Коротко схарактеризуйте боргові ринки Європи.

11. Що ви знаєте про єврооблігації в євро?

12. Назвіть основні риси ринку єврокомерційних паперів.

13. Дайте характеристику інструментам ринку євронот.

14. Що таке ринок деривативів та які його інструменти?

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Сучасні тенденції розвитку євроринку.

2. Євровалютний міжбанківський ринок.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС