Главная  - Финансы  - Книги  - Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування - Покропивний С. Ф.,
Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування - Покропивний С. Ф.,
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

8.2. Концепція управління ризиками

Самий тільки опис імовірного ризику без викладення в бізнес-плані тих заходів, які можуть його мінімізувати, це марнування часу й місця. Тому в конкретному бізнес-плані треба докладно пояснити, як можна зменшити ризики і втрати.

Концепція управління ризиками має включати такі компоненти:

  • оцінку ступеня ризику, тобто визначення потенційних негативних наслідків прийнятих рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно вплинути на кінцевий результат;
  • опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки;
  • розробку заходів для нейтралізації або компенсації можливих негативних наслідків тієї чи тієї діяльності.

Чим грунтовніше викладатимуться всі ці питання, тим більшою буде довіра до бізнес-плану потенційних інвесторів.

Загальний підхід до оцінки ризиків також базується на низці складників, а саме: виявленні та аналізі внутрішніх і зовнішніх факторів, які збільшують чи зменшують вплив конкретного виду ризику; оцінці конкретного виду ризику з погляду ліквідності підприємницького проекту та економічної доцільності інвестування; встановленні допустимого рівня ризику, здійсненні певних заходів для зменшення ризику. Аналіз ризику полягає в одержанні необхідних даних для прийняття управлінських рішень про доцільність участі в певному бізнесовому проекті і розробці засобів для захисту від можливих фінансових утрат.

У процесі врахування ризику варто зважати на всіх учасників підприємницького проекту: замовників, інвесторів, безпосередніх виконавців, продавців, покупців, страхові компанії тощо. Усі учасники проекту заінтересовані в тому, щоб запобігти загрозі бізнесу, урахувати можливі наслідки дій конкурентів, а також зміну ринкової ситуації. Виявлення ризику може здійснюватись різними способами: від складного аналізу в моделях дослідження операцій до суто інтуїтивних здогадок і аналізу колишнього досвіду.

Відомі принципи, на які слід спиратися, аналізуючи ступінь ризику будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності. Суть цих принципів полягає в тому, що, по-перше, утрати від ризиків не залежать одна від одної; по-друге, утрати на одному напрямку з «портфеля ризиків» не обов’язково збільшують імовірність утрат на іншому (за винятком форс-мажорних обставин); по-третє, максимальні збитки не повинні перевищувати фінансових можливостей учасника.

У бізнес-плані є обов’язковим кількісний чи принаймні якісний аналіз ризику. Ці два види аналізу доповнюють один одного. Кількісний аналіз дає змогу визначити основні фактори ризику, найбільш небезпечні з цього погляду етапи й роботи, ідентифікувати ризики, порівняти результати щодо можливих економічних та соціальних наслідків, виявити вплив рішень, які приймаються в умовах невизначеності, на кінцеві результати діяльності суб’єктів господарювання. Кількісний аналіз є найскладнішим, але тільки він дає змогу конкретно визначити ступінь імовірності окремих ризиків, а відтак і здійсненність в цілому даного проекту, певного виду підприємницької діяльності.

У бізнес-плані можливе використання різноманітних методів кількісної оцінки ступеня ризику, а саме: статистичного методу аналізу доцільності витрат, методу експертних оцінок, аналітичного методу, методу аналогій.

Статистичний метод у бізнес-плануванні може використовуватися за наявності значного обсягу аналітико-статистичної інформації, що уможливлює визначення ступеня ризику через величину середньоквадратичного відхилення від очікуваних показників.

Метод аналізу доцільності витрат базується на ідентифікації зон ризику, з урахуванням різного ступеня ризикованості різних елементів витрат. У зв’язку з цим можна визначити з певною ймовірністю як зони, в межах яких конкретні збитки не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику, так і зони підвищеного ризику (зона абсолютної стійкості, зона нормальної стійкості, зона нестійкого стану, зона критичного стану, зона кризового стану).

За браком інформації та відповідних аналогів користуються методом експертних оцінок. Як правило, це визначення бальних оцінок імовірності того чи того виду ризику та його впливу на діяльність фірми.

Для врахування чинників невизначеності, характерних для оцінювання проектів у бізнесі, використовується аналітичний метод (аналіз чутливості). Реалізація цього методу здійснюється, як правило, поетапно. Насамперед визначають головні (ключові) параметри, які характеризують результати підприємницької діяльності; далі здійснюється відбір факторів, які впливають на досягнення визначених результатів та величину ризику, насамкінець розраховують значення ключових параметрів на всіх етапах підприємницького процесу та обгрунтовують способи зниження ризику. Користуючись цим методом, бажано визначати математичні співвідношення між основними параметрами та факторами впливу на них. Це дає змогу ідентифікувати найвагоміші чинники ризику та виміряти «чутливість» головних параметрів до зміни цих чинників.

З метою врахування потенційного ризику конкретного бізнес-плану корисними можуть бути дані про наслідки впливу можливих факторів ризику, які були помічені під час втілення в життя аналогічних проектів.

У бізнес-плані результати вимірювання ризику можуть бути подані як в абсолютному, так і у відносному вираженні. В абсолютному вираженні ступінь ризику визначається як добуток очікуваного збитку на ймовірність того, що збиток матиме місце.

Очікувані збитки доцільно передбачити в бізнес-плані. Це безпосередньо стосується втрат реальних активів (майна, сировини, палива, енергії), коштів, цінних паперів; утрат часу; збитків через погіршення іміджу (престижу) компанії. Причини можливих збитків є найрізноманітнішими: від політичних чинників, економічної, соціальної нестабільності, недосконалості кредитно-грошової та фінансової політики до форс-мажорних обставин, некомпетентності кадрів, рекету, недосконалості методів управління тощо.

Ціну ризику (ЦР) у найзагальнішому вираженні можна визначити як різницю між очікуваним (запланованим без урахування ризику) прибутком від певного підприємницького проекту (По) та прибутком з імовірним ризиком (Пр), тобто за формулою:

ЦР = По – Пр.

Наприклад, якщо існує ймовірна небезпека затоварення новою продукцією, то ціну ризику в цьому випадку можна визначити за формулою

ЦР = (Цо – Со) (1 – Р) – Ср rР ,

де Цо — ціна товару; Со — визначена собівартість товару; Р — обсяг затоварення; Ср — собівартість товару з імовірним ризиком;r — ринкова ставка позичкового процента.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС