Главная  - Финансы  - Книги  - Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування - Покропивний С. Ф.,
Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування - Покропивний С. Ф.,
<< Содержание < Предыдущая

Резюме

  1. Будь-яка бізнесова діяльність об’єктивно зв’язана з ризиком, тобто ймовірною загрозою втрати підприємцем власних ресурсів, зменшення чи втрати очікуваного прибутку, появи додаткових (непередбачених) витрат внаслідок дії певної сукупності чинників. Найчастіше ризики спричиняють:
  • несприятливі тенденції у бізнесовому середовищі;
  • техніко-технологічні нововведення, що зумовлюють надто швидке техніко-економічне старіння продукту бізнесу;
  • конкуренція у сфері однотипного бізнесу;
  • нерівномірність обсягів продажу і грошових потоків;
  • непрогнозоване перевищення виробничих витрат;
  • труднощі з одержанням кредитів і матеріальних ресурсів;
  • недостатня компетенція персоналу фірми.
  1. У бізнесі можуть мати місце різноманітні ризики, зв’язані з:
  • неправильним вибором місії і цілей підприємництва;
  • недостатніми інвестиціями;
  • недотриманням запланованих строків реалізації підприємницької ідеї;
  • хибними чи недостатніми маркетинговими дослідженнями;
  • недосконалою системою взаємодії з партнерами по бізнесу;
  • непередбаченими витратами;
  • недостатнім забезпеченням прав власності на конкретні ви-роби;
  • розробкою та впровадженням конкурентами інноваційних проектів;
  • конфліктними ситуаціями законодавчого й соціального характеру.
  1. Концепція управління ризиками має охоплювати:
  • оцінку ступеня ризику й побічних результатів, здатних негативно вплинути на економіку фірми;
  • опрацювання економічних та інших заходів для запобігання можливим негативним наслідкам ризикованої діяльності.
  1. Загальний підхід до оцінки ймовірних ризиків має грунтуватися на:
  • виявленні різноспрямованих чинників, що збільшують (зменшують) негативний вплив певного виду ризику на бізнесову діяльність;
  • оцінці конкретного виду ризику стосовно ліквідності підприємницького проекту і визначенні доцільності його інвестування;
  • встановленні допустимого рівня можливого ризику;
  • здійсненні конкретних заходів для зниження ризику в бізнесовій діяльності.
  1. Можливе використання кількох методів кількісної оцінки ступеня ризику, а саме:
  • статистичного методу, коли ступінь ризику визначається розрахунком середньоквадратичних відхилень від очікуваних показників;
  • методу доцільності витрат, що базується на ідентифікації зон ризику з урахуванням різного ступеня ризику окремих елементів витрат;
  • методу експертних оцінок, що уможливлює використання бальних оцінок імовірності конкретного ризику та його впливу на ефективність діяльності фірми;
  • аналітичного методу (методу аналізу чутливості), реалізація якого здійснюється поетапно: 1) визначають ключові параметри підприємницької діяльності; 2) з’ясовують чинники, що впливатимуть на досягнення результатів і ступінь можливого ризику; 3) розраховують значення ключових параметрів та обгрунтовують спроби зменшення ризику;
  • методу аналогій, що грунтується на аналізі ризиків в аналогічних проектах, реалізованих раніше іншими підприємцями.
  1. У загальному вигляді ціна ризику може обчислюватися як різниця між очікуваним (без урахування ризику) прибутком від конкретного підприємницького проекту і прибутком з імовірним ризиком. При цьому величину прибутку розраховують як різницю між ціною товару і визначеною собівартістю (валовими витратами) його виготовлення.
  2. Так звані альтернативні плани складаються з метою своєчасного реагування на можливі негативні наслідки ризикової ситуації. Безпосередня процедура розробки цих планів охоплює такі етапи:

1) виявлення основних чинників зовнішнього й внутрішнього середовища конкретного бізнесу, що спричиняють ситуацію ризику;

2) прогнозування масштабів впливу цих чинників на бізнесовий проект;

3) визначення ймовірності появи цих чинників;

4) формування альтернативного плану дій, виходячи з найбільш реальних припущень.

При цьому визначають так звані критичні точки, досягнення яких свідчить про несприятливий розвиток подій і необхідність використати альтернативні плани.

8. Розрізняють зовнішні й внутрішні способи зменшення (нейтралізації) ризиків.

У практиці господарювання найпоширенішими зовнішніми способами вважають:

  • хеджування (захист від утрат) укладенням довгострокової угоди на поставку продукції за обумовленою ціною;
  • страхування, що здійснюється придбанням страхових полісів або укладенням спеціальної угоди.

Найбільш типовими внутрішніми способами зниження ризику є такі:

  • підвищення ефективності управління фірмою (у тому числі й за рахунок значного розширення інформаційного поля, що використовується в процесі розробки бізнес-планів);
  • диверсифікація (розподіл між різними проектами) і лімітування (встановлення верхньої межі інвестування в певний проект) інвестиційних ресурсів;
  • самострахування (утворення спеціалізованого резервного фонду і покриття збитків за рахунок власних обігових коштів).


 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС