Главная  - Финансы  - Книги  - Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування - Покропивний С. Ф.,
Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування - Покропивний С. Ф.,
<< Содержание < Предыдущая

Резюме

  1. Будь-яка бізнесова діяльність об’єктивно зв’язана з ризиком, тобто ймовірною загрозою втрати підприємцем власних ресурсів, зменшення чи втрати очікуваного прибутку, появи додаткових (непередбачених) витрат внаслідок дії певної сукупності чинників. Найчастіше ризики спричиняють:
  • несприятливі тенденції у бізнесовому середовищі;
  • техніко-технологічні нововведення, що зумовлюють надто швидке техніко-економічне старіння продукту бізнесу;
  • конкуренція у сфері однотипного бізнесу;
  • нерівномірність обсягів продажу і грошових потоків;
  • непрогнозоване перевищення виробничих витрат;
  • труднощі з одержанням кредитів і матеріальних ресурсів;
  • недостатня компетенція персоналу фірми.
  1. У бізнесі можуть мати місце різноманітні ризики, зв’язані з:
  • неправильним вибором місії і цілей підприємництва;
  • недостатніми інвестиціями;
  • недотриманням запланованих строків реалізації підприємницької ідеї;
  • хибними чи недостатніми маркетинговими дослідженнями;
  • недосконалою системою взаємодії з партнерами по бізнесу;
  • непередбаченими витратами;
  • недостатнім забезпеченням прав власності на конкретні ви-роби;
  • розробкою та впровадженням конкурентами інноваційних проектів;
  • конфліктними ситуаціями законодавчого й соціального характеру.
  1. Концепція управління ризиками має охоплювати:
  • оцінку ступеня ризику й побічних результатів, здатних негативно вплинути на економіку фірми;
  • опрацювання економічних та інших заходів для запобігання можливим негативним наслідкам ризикованої діяльності.
  1. Загальний підхід до оцінки ймовірних ризиків має грунтуватися на:
  • виявленні різноспрямованих чинників, що збільшують (зменшують) негативний вплив певного виду ризику на бізнесову діяльність;
  • оцінці конкретного виду ризику стосовно ліквідності підприємницького проекту і визначенні доцільності його інвестування;
  • встановленні допустимого рівня можливого ризику;
  • здійсненні конкретних заходів для зниження ризику в бізнесовій діяльності.
  1. Можливе використання кількох методів кількісної оцінки ступеня ризику, а саме:
  • статистичного методу, коли ступінь ризику визначається розрахунком середньоквадратичних відхилень від очікуваних показників;
  • методу доцільності витрат, що базується на ідентифікації зон ризику з урахуванням різного ступеня ризику окремих елементів витрат;
  • методу експертних оцінок, що уможливлює використання бальних оцінок імовірності конкретного ризику та його впливу на ефективність діяльності фірми;
  • аналітичного методу (методу аналізу чутливості), реалізація якого здійснюється поетапно: 1) визначають ключові параметри підприємницької діяльності; 2) з’ясовують чинники, що впливатимуть на досягнення результатів і ступінь можливого ризику; 3) розраховують значення ключових параметрів та обгрунтовують спроби зменшення ризику;
  • методу аналогій, що грунтується на аналізі ризиків в аналогічних проектах, реалізованих раніше іншими підприємцями.
  1. У загальному вигляді ціна ризику може обчислюватися як різниця між очікуваним (без урахування ризику) прибутком від конкретного підприємницького проекту і прибутком з імовірним ризиком. При цьому величину прибутку розраховують як різницю між ціною товару і визначеною собівартістю (валовими витратами) його виготовлення.
  2. Так звані альтернативні плани складаються з метою своєчасного реагування на можливі негативні наслідки ризикової ситуації. Безпосередня процедура розробки цих планів охоплює такі етапи:

1) виявлення основних чинників зовнішнього й внутрішнього середовища конкретного бізнесу, що спричиняють ситуацію ризику;

2) прогнозування масштабів впливу цих чинників на бізнесовий проект;

3) визначення ймовірності появи цих чинників;

4) формування альтернативного плану дій, виходячи з найбільш реальних припущень.

При цьому визначають так звані критичні точки, досягнення яких свідчить про несприятливий розвиток подій і необхідність використати альтернативні плани.

8. Розрізняють зовнішні й внутрішні способи зменшення (нейтралізації) ризиків.

У практиці господарювання найпоширенішими зовнішніми способами вважають:

  • хеджування (захист від утрат) укладенням довгострокової угоди на поставку продукції за обумовленою ціною;
  • страхування, що здійснюється придбанням страхових полісів або укладенням спеціальної угоди.

Найбільш типовими внутрішніми способами зниження ризику є такі:

  • підвищення ефективності управління фірмою (у тому числі й за рахунок значного розширення інформаційного поля, що використовується в процесі розробки бізнес-планів);
  • диверсифікація (розподіл між різними проектами) і лімітування (встановлення верхньої межі інвестування в певний проект) інвестиційних ресурсів;
  • самострахування (утворення спеціалізованого резервного фонду і покриття збитків за рахунок власних обігових коштів).


 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС