Главная  - Прочие дисциплины  - Книги  - Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.
Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.
<< Содержание < Предыдущая

Методи вивчення властивостей нервової системи

Наукою доведено, що існує зв’язок основних властивостей нервових процесів (сили, рівноважності, рухливості) з важливими для діяльності психофізіологічними особистісними якостями людини. Так, із силою нервових процесів пов’язані довгочасна витривалість та витривалість до екстремального напруження, стійкість. Реакції на випадкові подразники зумовлюються рівноважністю нервових процесів. Швидкість перебігу розумових процесів і пам’яті залежить від рухливості, лабільності та сили нервових процесів.

Функціональний стан ЦНС можна розглядати як інтегральний показник працездатності людини, оскільки він безпосередньо пов’язаний зі станом окремих фізіологічних систем організму.

Для визначення загальних та окремих властивостей нервової системи існує багато методів [4; 19]. Однак більшість із них є досить складними, вимагають застосування відповідної апаратури, а тому в умовах виробництва доцільно використовувати спрощені методики.

1. Визначення сили нервової системи на основі показника часу реакції на подразник.

З цією метою пропонується шість фіксованих рівнів інтенсивності звуку з частотою 1000 Гц — від 45 до 120 дБ із кроком 15 дБ.

Сила нервової системи визначається за формулою:

Сила нервової системи

де t1, t2 — час реакції відповідно на мінімальний та максимальний подразник.

Якщо К = 1,0—1,4, маємо ознаку слабкої нервової системи, якщо К = 1,5—2,0 — ознаку сильної нервової системи.

2. Вивчення стану нервової системи за допомогою буквених тестів.

Найбільш поширеними буквеними тестами є таблиці Анфімова, Коновалова та Іванова-Смоленського (додатки 1, 2, 3).

Працівникові ставиться завдання в коректурному тесті закреслити певну літеру, наприклад «а». Робота триває декілька хвилин (як правило, 5) з поміткою на тесті закінчення кожної хвилини вертикальною лінією. Після 2—3-хвилинного відпочинку дослідження повторюють 2—3 рази. Працездатність мозку оцінюється:

  • за якістю виконаної роботи. Підраховуються неправильно закреслені та пропущені букви і співвідносяться із загальною кількістю букв, які слід було закреслити;
  • за витратами часу на перегляд одного рядка. Обчислюється діленням часу виконання завдання на кількість переглянутих рядків.

Стан нервової системи оцінюють за такими показниками:

1. Усталення умовної реакції — характеризується спочатку зменшенням її прихованого періоду, а потім його стабілізацією на певному рівні.

2. Зовнішнє гальмування. Перші 2—3 хвилини літера закреслюється у звичайному порядку, а після паузи робота виконується на фоні звукового сигналу (5—10 раз за хвилину тривалістю 2—3 секунди). Показником є сповільнення і погіршення якості виконання завдання.

3. Умовне гальмування. Для цього працівникові пропонується закреслити одну літеру, наприклад «м», а після паузи продовжити цю роботу, але не викреслювати літеру «м», якщо перед нею стоїть літера «н». Кількість пропусків і помилок є показником сили внутрішнього умовного гальмування.

4. Диференціювальне гальмування. Працівникові пропонується одну літеру закреслювати, а другу підкреслювати. Можна ускладнити завдання: одну букву закреслювати зверху зліва вниз направо, другу — зверху справа вниз наліво, третю підкреслювати знизу, а четверту — зверху.

5. Запізніле гальмування. В цьому разі потрібно закреслити букву, розміщену через 2 або 3 букви після певної заданої букви, наприклад «к». Чим більша відстань між буквами, тим складніше завдання.

Аналізуючи помилки та пропуски, слід мати на увазі таке:

  • якщо закреслено букву, подібну до тієї, яку потрібно було закреслити (наприклад, «с» і «е»), і якщо це сталося на початку роботи, то це є показником недостатньої спеціалізації рефлексу; якщо помилка трапилася в середині або в кінці роботи, то діяв екстраподразник; якщо екстраподразника не було, то фактором впливу є робота;
  • якщо пропущено букву, яка стоїть на 2—5 місці після закресленої, то це є ознакою від’ємної індукції (поширення процесу гальмування);
  • якщо пропущено букву, яка стоїть на 2—5 місці після гальмівної комбінації, то це розглядається як результат послідовного гальмування;
  • у всіх інших випадках пропуск або відсутність реакції вказує на зовнішнє гальмування.

Закреслення подібних букв, підвищена реакція на екстраподразники, недотримання обумовлених інструкцією процесів внутрішнього гальмування — усе це свідчить про переважання процесу збудження. Повільна робота, велика від’ємна індукція, виразне послідовне гальмування, збільшення кількості пропущених букв після впровадження гальмування свідчать про переважання гальмівного процесу. Якщо ці порушення спостерігаються після трудових навантажень, то вони є показниками втоми.

У таблиці Коновалова кількість позитивних і негативних (диференційованих) подразників однакова.

Найпростішими комбінаціями є такі:

1) «а» після «и» — 100 поєднань позитивних подразників;

«а» після «к» — 100 поєднань негативних подразників;

2) «е» після «х» — 50 поєднань позитивних подразників;

«е» після «а» — 50 поєднань негативних подразників;

3) «в» після «е» — 25 поєднань позитивних подразників;

«в» після «к» — 25 поєднань негативних подразників;

При обробці даних, отриманих за тестом Коновалова, враховуються:

  • загальна кількість переглянутих букв;
  • кількість заданих букв серед переглянутих букв;
  • кількість допущених помилок.

Усі помилки поділяються на дві групи:

  • помилки, допущені при визначенні основної літери;
  • помилки, допущені при визначенні диференційованої літери.

За кількістю переглянутих позитивних літер дається оцінка процесу збудження, за кількістю помилок, допущених при визначенні диференціювальних літер, — внутрішнього гальмування.

3. Вивчення стану нервової системи на основі дослідження змін, що відбуваються в аналізаторних апаратах.

Найбільш поширеними для вивчення зорового аналізатора є методика визначення стійкості ясного бачення та методика визначення критичної частоти злиття мигтінь.

Найпоширенішим є метод Ферре, згідно з яким тестом-об’єктом виступає склад «li». На цьому складі піддослідний фіксує погляд протягом трьох хвилин. Під час досліду фіксується час, протягом якого чітко сприймається «li» (час ясного бачення) і час, коли склад «li» сприймається як дві паралельні лінії (| |) (час неясного бачення). Про такі сприйняття піддослідний сигналізує. Стійкість ясного бачення К визначається (у відсотках) відношенням часу ясного бачення tя до всього часу спостереження t:

Стійкість ясного бачення К

Метод визначення критичної частоти злиття мигтінь грунтується на тому, що ритмічно перервне світло низької частоти викликає відчуття мигтіння. Найменшій кількості мигтінь, при якій настає їх злиття у рівномірне світло, називається критичною частотою злиття мигтінь (КЧЗМ). Вимірювання протягом робочого дня показника КЧЗМ проводиться для оцінки працездатності. Зменшення його в кінці робочого дня порівняно з доробочим періодом на 10 % свідчить про низьку напруженість праці; на 11—28 % — середню; більше 28 % — про високу.

4. Вивчення властивостей нервової системи за показником «збудження—гальмування».

З цією метою на аркуші паперу накреслюють по три еталонних лінії для правої і лівої рук. По кожній еталонній лінії проводять олівцем (не відриваючи його) від початку до кінця п’ять раз спочатку правою, а потім лівою рукою. Вимірюється довжина останньої лінії, проведеної по кожній еталонній лінії. За співвідношенням довжини останньої (п’ятої лінії) в кожному досліді з еталонною можна зробити висновок про врівноваженість збудження і гальмування. Стійке збільшення довжини п’ятої лінії свідчить про наростання збудження, а її зменшення — про гальмівність нервової системи. Якщо лінії за довжиною близькі до еталонної — процеси збудження і гальмування урівноважені.

5. Вивчення властивостей нервової системи за допомогою методики «теппінг-тест».

Тест грунтується на зміні в часі максимального темпу рухів кисті і характеризує витривалість нервової системи. Тест виконується протягом 30 с, а показники роботи фіксуються за кожні 5 с.

Для виконання роботи креслять на аркуші паперу 6 квадратів. У кожному квадраті протягом 5 с в максимальному темпі наносять олівцем точки, переходячи від одного квадрата до іншого за годинниковою стрілкою. Весь час необхідно працювати з максимальним вольовим зусиллям. Підраховується кількість точок у кожному квадраті і будується крива працездатності. (На осі абсцис відкладається час — п’ятисекундні інтервали, а на осі ординат — кількість точок, нанесених за кожні 5 с). Темп рухів (кількість точок) за перші 5 с вважається вихідним показником. Оцінювання результатів тестування:

а) якщо максимальний темп рухів припадає на перші 10—15 с, а потім він зменшується до рівня, нижчого за вихідний, то такий тип динаміки свідчить про сильну нервову систему;

б) якщо максимальний темп утримується приблизно на одному рівні протягом усього часу роботи, то це свідчить про середню силу нервової системи;

в) якщо починаючи з другого 5-секундного відрізка максимальний темп неухильно знижується, то такий тип кривої свідчить про слабкість нервової системи;

г) якщо протягом перших 10—15 с темп утримується на одному рівні, а потім знижується, то це є свідченням середньо-слабкої нервової системи;

д) якщо початкове зниження темпу змінюється його наростанням до вихідного рівня, то це свідчить про середньо-слабку нервову систему.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС