Главная  - Прочие дисциплины  - Книги  - Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.
Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

Енергетичний оптимум та енергетичний коефіцієнт корисної дії

Найефективнішим як щодо результатів праці, так і стану здоров’я є середній, помірний рівень потужності роботи, який отримав назву енергетичного оптимуму. Межі цього оптимуму різні у різних працівників відповідно до їх працездатності. Відхилення від оптимальних енергозатрат як у більший, так і менший бік можливі при виконанні різних робіт. Так, наприклад, складні і точні роботи доцільніше виконувати із затратами енергії, меншими від оптимальних.

Разом з тим для нормального функціонування організму кількість енергії, яка витрачається безпосередньо на м’язову роботу, має становити в середньому за добу не менш як 1200—1300 ккал. Оптимальне фізичне навантаження сприяє підвищенню опірності організму до несприятливих факторів.

Порівняння витрат енергії працівника з обсягом виконаної роботи показує, що такі витрати перевищують абсолютну величину механічної роботи. Це пов’язано з тим, що частина енергії працівника витрачається на статичні напруження, частина — на подолання інерції рухових ланок, частина — на протидію негативним впливам факторів виробничого середовища (мікроклімат виробничих приміщень, шум, забрудненість повітря і т. ін.). Так, вплив температури повітря виявляється в тому, що при охолодженні організму обмін речовин посилюється на 10—20 % і більше, помірне зігрівання може зменшити обмін речовин на 3—5 %. За умов високих температур обмін речовин може збільшуватися на кілька десятків процентів [22].

Відношення кількості механічної роботи до затрат енергії називається енергетичним коефіцієнтом корисної дії. У людини енергетичний коефіцієнт корисної дії не перевищує 20—25 %. За розрахунками багатьох фізіологів, до робіт, при виконанні яких коефіцієнт корисної дії організму працівника досягає 20 %, відносяться підземні роботи по видобутку корисних копалин, немеханізовані вантажно-розвантажувальні роботи та інші. При затратах енергії за робочу зміну більше 2000 ккал, включаючи основний обмін, обсяг механічної роботи, яку виконує робітник, становить майже 105000 кілограмо-метрів. Такі роботи виконуються всіма великими групами м’язів корпуса і кінцівок. При виконанні робіт за допомогою м’язів лише плечового поясу коефіцієнт корисної дії організму в два рази менший, а при виконанні роботи дрібними м’язами кистей і пальців рук він становить лише 2—4 %. Однак не слід вважати, що більша частина енергії працівника просто втрачається. Для людського організму корисною є та частина енергії, яка витрачається на підвищення життєдіяльності клітин під час роботи і на відновлення тимчасово зменшеної працездатності.

Розрізняють валовий і чистий коефіцієнти корисної дії. Валовий коефіцієнт враховує всі затрати енергії, включаючи основний обмін, а чистий коефіцієнт враховує затрати енергії за винятком основного обміну. Значення енергетичного коефіцієнта корисної дії залежить від багатьох факторів, зокрема від способу виконання роботи, робочої пози, тренованості, здоров’я, рівня втоми працівника і т. ін.

Оптимізація енергозатрат має здійснюватися насамперед за рахунок покращання умов праці, раціоналізації трудових процесів і робочої пози як факторів, що вимагають від працівника додаткової енергії, не пов’язаної з безпосереднім виконанням завдання.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС