Главная  - Прочие дисциплины  - Книги  - Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.
Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

5.4. Пам’ять у процесі праці

Пам’ять та її складові процеси

Будь-яка трудова діяльність передбачає використання знань, результатів попередньої діяльності, індивідуального досвіду працівників. Елементи досвіду закріплюються, зберігаються і відтворюються відповідно до вимог діяльності людини, утворюючи зміст пам’яті. Пам’ять є основою психічного життя людини і забезпечує її орієнтацію в навколишньому середовищі. Важливо підкреслити, що пам’ять — це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуттів. Зберігання в пам’яті понять і уявлень є необхідною умовою мислення, яке ними оперує.

Пам’ять — це система складних психічних процесів, за допомогою яких людина нагромаджує і зберігає у свідомості інформацію та відтворює її залежно від потреби.

Такими процесами пам’яті є запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування. Ці процеси тісно пов’язані між собою, формуються і виявляються в діяльності та залежать від неї.

Запам’ятовування — це процес закріплення нового шляхом пов’язування його з раніше набутим, внаслідок чого людина збагачується новими знаннями і формами поведінки. Ефективність запам’ятовування визначається метою, мотивами і способами діяльності.

Зберігання — більш-менш тривале утримання в пам’яті інформації, знань, досвіду.

Відтворення — це процес актуалізації закріпленого раніше матеріалу і використання його в діяльності.

Забування — це ослаблення зв’язків того чи іншого матеріалу з минулим досвідом, зумовлене невикористанням цього матеріалу в діяльності. Забування, як і запам’ятовування та відтворення, має вибірковий характер. Значущий матеріал, пов’язаний з потребами та інтересами людини, з метою її діяльності, забувається повільніше. Отже, зберігання матеріалу в пам’яті визначається ступенем його участі в діяльності особистості.

Види пам’яті

Оскільки пам’ять необхідна в усіх видах трудової діяльності, то форми її прояву надзвичайно різноманітні. Залежність характеристик пам’яті від особливостей діяльності, в якій здійснюються процеси запам’ятовування і відтворення, є загальною основою для виділення різних видів пам’яті.

Окремі види пам’яті класифікуються відповідно до таких основних критеріїв:

  • за характером психічної активності, яка є провідною у діяльності;
  • за характером мети діяльності;
  • за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу залежно від його ролі і місця в діяльності.

Так, за характером психічної активності в діяльності розрізняють: рухову, емоційну, образну і словесно-логічну пам’ять.

Рухова пам’ять — це запам’ятовування, зберігання і відтворення різних рухів та їх систем. Вона є основою для формування трудових навичок і забезпечує фізичну вправність людини в процесі праці.

Емоційна пам’ять — це пам’ять на почуття, які виступають сигналами до певних дій чи утримання від останніх.

Образна пам’ять — це пам’ять на уявлення, на зорові, слухові та інші враження, викликані дією подразників на органи чуття.

Словесно-логічна пам’ять характеризується запам’ятовуванням, зберіганням і відтворенням думок, понять, суджень, умовиводів. Вирішальну роль в її функціонуванні відіграє друга сигнальна система.

Залежно від переважного розвитку того чи іншого каналу, за допомогою якого в нервовій системі відбувається сприймання, зберігання і відтворення інформації, окремі люди можуть бути наділені різними типами пам’яті: зоровою, слуховою, моторною. Врахування типу пам’яті при виборі людиною професії, змістовними характеристиками якої вона є, забезпечує високу ефективність праці і професіоналізм у майбутньому. Однак найчастіше у людей досить добре розвинуті всі канали надходження інформації, що дає підстави говорити про змішаний тип пам’яті.

Отже, у практичній діяльності важливо активізувати всі види пам’яті, що сприяє глибшому запам’ятовуванню матеріалу.

Залежно від мети діяльності виділяють мимовільну і довільну пам’ять.

Мимовільна пам’ять характеризується тим, що людина запам’ятовує і відтворює матеріал, не ставлячи перед собою мету щось запам’ятати чи пригадати.

Якщо людина свідомо ставить перед собою завдання запам’ятати і зберегти матеріал, то таке запам’ятовування називається довільним. Самі процеси запам’ятовування і відтворення виступають як спеціальні дії. У трудовій діяльності людина користується як мимовільною, так і довільною пам’яттю.

Залежно від тривалості часу, який проходить між запам’ятовуванням і відтворенням, виділяють короткотривалу і довготривалу пам’ять.

Короткотривала пам’ять характеризується коротким (секунди, хвилини) зберіганням і негайним відтворенням матеріалу після одноразового його сприйняття.

Довготривала пам’ять характеризується тривалим зберіганням матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення. Вона представлена всім обсягом знань, інформації, переживань, якими володіє людина.

Короткотривала і довготривала пам’ять розглядаються як дві стадії єдиного процесу. Завдяки короткотривалій пам’яті особливо важлива для досягнення майбутніх цілей інформація проникає в довготривалу пам’ять. У довготривалій пам’яті міститься інформація, яка має не тактичне, а стратегічне значення для особливо важливих цілей діяльності людини. Довготривале запам’ятовування як продукт попередньої діяльності виступає умовою ефективної майбутньої діяльності.

Виконання працівником конкретних дій і операцій обслуговується мнемічними процесами, які характеризуються як оперативна пам’ять.

Запам’ятовування, зберігання і відтворення інформації, яка надходить і переробляється в процесі виконання певних трудових дій і яка необхідна для досягнення мети цієї конкретної дії, називається оперативною пам’яттю. В оперативній пам’яті використовуються матеріали, які надходять як з короткотривалої, так і довготривалої пам’яті. При цьому в пам’яті утримуються проміжні результати розумової діяльності доти, доки людина ними оперує. По мірі наближення до кінцевого результату проміжний матеріал може забуватися. Певний обсяг матеріалу, який утримується в пам’яті для досягнення мети дії, називають оперативними одиницями пам’яті.

Показниками оцінки пам’яті є обсяг, швидкість та міцність запам’ятовування, точність і готовність до відтворення інформації.

Обсяг пам’яті щодо абсолютно нового, не пов’язаного за змістом матеріалу, становить 7 ± 2 одиниць. Швидкість запам’ятовування характеризується кількістю повторень, необхідних людині для запам’ятовування певного обсягу матеріалу. Міцність запам’ятовування виражається тривалістю

зберігання матеріалу і швидкістю його забування. Точність пам’яті полягає в здатності без перекручень відтворити інформацію. Готовність пам’яті — це вміння пригадати в потрібний момент необхідну інформацію. Зрозуміло, що люди різняться за цими показниками пам’яті. Відмінності ці певною мірою зумовлені типом вищої нервової діяльності, а також залежать від умов індивідуального розвитку.

Рівень розвитку пам’яті є важливим показником інтелектуального розвитку людини. Важливим фактором і умовою вдосконалення пам’яті є праця, оскільки пам’ять разом з мисленням становить зміст усіх видів діяльності і характеризує рівень їх інтелектуалізації.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Образовательный портал
Правила користування
Продажа баннеров УБС