Главная  - Прочие дисциплины  - Книги  - Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.
Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

Методика оцінки втоми

Оскільки втома є етапом у динаміці працездатності, то за показником інтегральної працездатності в момент двох останніх спостережень можна розрахувати показник втоми працівника (у відсотках):

Методика оцінки втоми

де інтегральні показники функціонального стану і інтегральні показники функціонального стану — інтегральні показники функціонального стану в передостанній і останній моменти спостереження.

Критерієм оцінки втоми може бути показник трудового, або функціонального, напруження. Чим більше трудове напруження, тим виразніші ознаки втоми. У виробничих умовах для оцінки трудового напруження працівників досліджуються такі психофізіологічні функції, як об’єм короткотривалої пам’яті; швидкість мислення; концентрація і переключення уваги; швидкість рухів (тепінг-тест); хвилинний об’єм крові. Дослідження проводяться до і після роботи, а також 2—3 рази протягом робочого дня. Отримані показники мають різну спрямованість значень і різну вагову значущість функціональних зрушень.

Показник напруження і-ї функції обчислюється за формулою

Показник напруження і-ї функції обчислюється

де Пфі — показник напруження і-ї функції; х — значення вимірювань функції в динаміці; хопт — найкраще значення функції (при прямій залежності — найбільше значення показника, при оберненій залежності — найменше); n — кількість вимірювань; ВК — ваговий коефіцієнт.

Чим більший модуль (без знака) числа, тим більше напруження функції.

Середнє значення показників напруження функцій є показником трудового напруження:

Середнє значення показників напруження функцій

де Пт.н — показник трудового напруження; n — кількість досліджених функцій.

Для оцінки динаміки втоми розраховують показники напруження за кожною функцією і загальний показник трудового напруження для кожного моменту спостереження за формулами:

загальний показник трудового напруження , загальний показник трудового напруження ,

де Пфіj — показник напруження і-ї функції в момент спостереження j; xij — значення вимірювання і-ї функції в момент j; показник трудового напруження;— показник трудового напруження в момент j; n — кількість досліджених функцій.

На основі значень в динаміці робочого дня можна побудувати криву трудового напруження.

Вагові коефіцієнти з кожної психофізіологічної функції, які було визначено на основі масових експериментальних досліджень, проведених науковцями Гомельського державного університету, становлять:

Обсяг короткотривалої пам’яті ............................................. 0,80

Концентрація і розподіл уваги .............................................. 1,13

Швидкість мислення ........................................................... 0,56

Тепінг-тест ......................................................................... 2,37

Хвилинний об’єм крові ....................................................... 1,58

За показником трудового напруження можна встановити ступінь втоми. При показнику нижче 15,0 має місце втома першого ступеня; від 15,0 до 25,0 — другого; від 25,0 до 35,0 — третього і більше 35,0 — четвертого ступеня.

Методом опитування вивчається суб’єктивний стан працюючих. У практично здорових людей виясняється наявність стомлення, величина якого оцінюється в балах за такою шкалою: відсутність стомлення — 0 балів; легке стомлення — 1; середнє стомлення — 2; сильне стомлення — 3; дуже сильне стомлення — 4 бали.

Основними симптомами стомлення є: загальне стомлення; млявість; сонливість; розсіяність; роздратованість; головний біль; важкість у голові; шум у вухах; різь в очах; стомленість рук, ніг, попереку, м’язів шиї.

Загальний бал стомлення групи працівників виводиться як середньоарифметичне їхніх відповідей.

Ступінь адаптованості сукупності працівників до трудових навантажень можна оцінити методом опитування їх щодо стомлення (сильно стомлюються, не стомлюються, стомлюються нормально).

Загальний коефіцієнт стомлення обчислюється за формулою

Загальний коефіцієнт стомлення

де Чс — чисельність сильно стомлених працівників; Чн — чисельність працівників, які не стомилися; Чзаг — загальна чисельність працівників.

Кс може змінюватися від +1 до –1. Якщо Кс наближається до 0, то це свідчить про нормальний стан групи працівників, якщо дорівнює +1, то має місце сильне їх стомлення, а при –1 — навантаження невтомливе.

Методом опитування групи працівників досліджується і відновлення працездатності, коефіцієнт якого обчислюється за формулою

Загальний коефіцієнт стомлення

де Чн.р — чисельність працівників, які приступили до роботи не стомленими або помірно стомленими; Чн.в — чисельність працівників, які пішли з роботи минулого дня не стомленими або по-мірно стомленими.

Відношення загального коефіцієнта стомлення до коефіцієнта відновлення працездатності характеризує ступінь трудового навантаження

Відношення загального коефіцієнта стомлення до коефіцієнта відновлення працездатності

Оптимальною величиною цього відношення є +1. Якщо Кс.т.н > 1, то ступінь трудового навантаження не компенсується відновленням працездатності. Якщо Кс.т.н < 1, то трудове навантаження менше від можливого рівня.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС