Главная  - Прочие дисциплины  - Книги  - Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.
Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.
<< Содержание < Предыдущая

9.4. Гірничо-металургійний комплекс

Гірничо-металургійний комплекс України — це сукупність підприємств, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних, кольорових і рідкісних металів та нерудної сировини для металургії, виробництво чавуну, сталі кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини. До гірничо-металургійного комплексу належить також коксохімія, виробництво вогнетривів, будівельних конструкцій з металу, електродів, металургійного устаткування, порошкова металургія тощо.

Гірничо-металургійний комплекс є невід'ємною складовою виробництва конструкційних матеріалів, що значною мірою визначає економічний потенціал країни і забезпечує матеріалізацію капіталовкладень в основних фондах. Основними споживачами продукції гірничо-металургійного комплексу є машинобудування, будівництво, транспорт.

Функціональним ядром комплексу є чорна і кольорова металургія, їхній комплексний зв'язок грунтується на певній взаємозамінності чорних і кольорових металів у машинобудуванні та будівництві, подібності окремих технологічних процесів при виробництві сплавів, використанні цинку для антикорозійного покриття (оцинкування) листового заліза тощо

Сприятливими умовами для розвитку гірничо-металургійного комплексу в Україні є територіальні поєднання насамперед Донбасу і Придніпров'я, великих родовищ коксівного вугілля, залізної та марганцевої руд, високоякісних вапняків і формувальних пісків та вогнетривів, наявність родовищ алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадієвих, молібденових руд, магнієвої сировини, руд якісних металів; забезпечення районів розвитку металургійного виробництва транспортною мережею і водними ресурсами, великий попит на метал; значна кількість вторинної сировини.

Гірничо-металургійному комплексу притаманна висока концентрація, автоматизація та механізація виробничих процесів, компактність територіального зосередження. Він виконує важливі функції щодо територіальної організації продуктивних сил України, впливає на формування галузевих промислових, металургійних вузлів і центрів.

Сучасна металургія України посідає одне з провідних місць у міжгалузевій структурі промисловості. В 2002 р. на неї припадало майже 20,5 відсотка загального обсягу промислової продукції, що відповідає першому місцю серед галузей промисловості. Україна має необхідні умови для розвитку чорної металургії. Це великі запаси залізних і марганцевих руд, виробничі потужності металургійних заводів, кадри, розвинені машинобудівний комплекс і будіндустрія. Проте розлад міждержавних та міжгалузевих зв'язків дестабілізуюче вплинув на динаміку чорної металургії України (табл. 9.3).

Виробництво чорних металів зосереджено на підприємствах повного циклу (з випуском чавуну, сталі, прокату), що розміщені в чотирьох регіонах — у Придніпров'ї (Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя), Криворіжжі (Кривий Ріг), Донбасі (Донецьк, Макіївка, Комунарськ, Костянтинівка, Краматорськ), Приазов'ї (Маріуполь).

Основними чинниками розміщення підприємств повного циклу (їх в Україні 12) є місця залягання залізної руди та коксівного вугілля. Це пов'язано з великою сировино- та паливомісткістю виробництва.

Чорна металургія включає також виробництво феросплавів (Нікополь, Запоріжжя, Стаханов), труб (Нікополь, Новомосковськ. Дніпропетровськ Харцизьк, Макіївка, Маріуполь). Коксохімічна підгалузь чорної металургії 30 млн т коксу на рік.

Виробничі потужності підприємств чорної металургії України становлять, млн т: по чавуну — 52, сталі — 54, готовому прокату — 41.5. За цим показником Україна займає п'яте місце в світі після Японії, США, Китаю, Росії, випереджаючи також такі розвинені країни, як Німеччина, Італія, Франція. Все це є важливою передумовою подальшого розвитку чорної металургії в Україні і підтверджується також наявністю в Україні висококваліфікованих кадрів металургів, а також розвиненими машинобудуванням і будівельною індустрією — головними споживачами металу. Нарешті, продукція чорної металургії України має попит на світовому ринку, завдяки чому галузь належить до важливих джерел надходження валюти.

Однак сучасний стан основних виробничих фондів чорної металургії України характеризується високим ступенем зношеності — в середньому по галузі цей показник перевищує 60 відсотків. Така ситуація характерна для значної частини прокатних станів, усіх мартенівських печей, більше ніж третини конвекторів, більш як половини доменних печей і агломераційних фабрик. Це засвідчує нагальну необхідність технічного переоснащення галузі з реконструкцією більшої частини діючих та будівництвом нових агрегатів.

Важливою особливістю теперішнього стану розвитку чорної металургії України є недосконалість структури виробництва. Загальний випуск мета-лопродукції перевищує потреби України. Проте залишається гострий

Таблиця 9.3. Динаміка виробництва продукції чорної металургії України, млн. т.

Рік

Товарна залізна руда

Товарна марганцева руда

Чавун

Сталь

Стальні труби

усього

у перерахунку на 100-відсотковий вміст металу

усього

у перерахунку на

100-від-сотковнй вміст

металу

млн т

млн м

1985

120.0

66.2

7.1

2,2

47.1

55.0

6.7

615

1990

105.0

59.0

7.1

2.2

44 0

52.6

6.5

599

1995

50.7

28,7

3.2

1.0

18.0

22.3

1.6

191

1996

47,5

27.0

3.1

0.9

17,8

22,3

2,0

239

1997

53.4

30.5

3,0

0,9

20.6

25.6

1.8

215

1998

51.1

 

2.2

20.9

24.4

1.5

208

1999

47.8

2.0

23.0

27.4

1.2

155

2000

55.9

2,7

25.7

31.8

1.7

229

2001

55.3

2,7

26.4

33.5

1.7

229

2002

54 4

 

2,7

 

27.6

34.5

1.5

247

 

дефіцит тонного листа, білої жерсті, листа і труб з покриттям, нержавіючої сталі, сталі електротехнічного призначення, водопровідних труб та інших видів металопродукції. Через це за великих обсягів вивезення металу спостерігаються також і великі обсяги його імпорту. Це зумовлює необхідність реструктуризації металургійного виробництва, в результаті здійснення якої поліпшиться забезпеченість України металом власного виробництва при менших обсягах випускупрокату, підвищиться ефективність зовнішньоекономічного обміну, зменшаться витрати на виробництво металу.

Розрахунки Науково-дослідного економічного інституту Мінекономіки України показують, що в перспективі з урахуванням експорту 10 млн т прокату труб на рік та імпорту 1—2 млн т металопродукції річний випуск прокату на 2010 р. може бути прийнятий в розмірі 28,5 млн т, тобто на 26,1 відсотка меншим порівняно з 1990 р. При цьому запропоновано збільшити випуск листового прокату з 13,5 до 14,5 млн т, а тонного листа — з 5,3 до 9,5 млн т на рік, у тому числі холоднопрокатного листа — з 2,1 до 3,7 млн т, термозміцненого прокату — з 4,8 до 12 млн т, а виробництво листа і жерсті з покриттям — з 0,5 до 1,1 млн т на рік.

Для цього потрібно буде збудувати 6 тонколистових прокатних станів (на Макіївському комбінаті, «Запоріжсталі» та Єнакіївському заводі), З з яких — для виробництва листа холодної прокатки. Значними мають бути роботи з будівництва трубних цехів, причому з восьми необхідних для введення трубних станів шість призначені для випуску водогазопровідних труб: 2 — на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча, 1 — на Харцизькому трубному заводі, 3 — в Дніпропетровську на заводі ім. Комінтерну. Висока економічна ефективність реалізації варіанта реструктуризації, який пропонується, є очевидною, коли врахувати, що при цьому з'явиться можливість зменшити на 7—8 млн т на рік ввезення дорогих видів металопродукції.

Важливе значення має скорочення витрат на випуск металу завдяки впровадженню більш прогресивних технологій. Так, докорінні зміни мають відбутися у сталеплавильному виробництві, де запропоновано повністю замінити нині переважаючий мартенівський спосіб виплавляння сталі на киснево-конверторний та електропічний.

Потребують вирішення багато питань щодо якості сталі та металопродукції. Наприклад, недостатньо розвинене виробництво термічно зміцнених прокату і сталевих труб.

Зазначені заходи дають змогу вирішити і ряд інших проблем. Серед них — значне поліпшення екологічної обстановки в регіонах з розвиненим металургійним виробництвом, особливо поблизу підприємств, на яких будуть виведені з експлуатації доменні цехи та коксохімічні заводи. Важливою проблемою, яка значною мірою вирішується в результаті структурної перебудови, є скорочення потреби у паливі (більш як на 20 млн т) і електроенергії (приблизно на 10 млрд кВт-год), причому перше має відбуватися не тільки у зв'язку зі скороченням обсягу виробництва, а й завдяки зниженню в галузі на 13—14 відсотків питомих витрат палива (на 1 т готового прокату). Майже вдвічі може зменшитися потреба в найдорожчому і дефіцитному виді палива — коксі. Зменшення потреби в ньому дасть можливість вивести з експлуатації ряд коксохімічних підприємств (Макіївський, Донецький, Горлівський, Ясинівський, Дніпропетровський, Дніпродзержинський заводи) і скоротити потужності Алчевського та деяких інших коксохімічних заводів. Все це особливо сприятиме поліпшенню екологічної обстановки у зазначених регіонах.

Проте розглянуті заходи реструктуризації чорної металургії в Україні можуть бути досягнуті при дотриманні ряду можливих умов. Однією з них є розробка комплексної програми розвитку металургійного виробництва і металоспоживчих галузей (насамперед машинобудування). Це є необхідним тому, що в Україні не виробляється багато видів продукції машинобудівного комплексу (наприклад, машини безперервного розливання сталі), що може загальмувати проведення структурної перебудови у металургійному виробництві. Другою умовою реалізації заходів щодо реструктуризації є необхідність значних коштів (40—45 млрд дол. США), що може бути забезпечено з допомогою державних субсидій та пільгових умов кредитування, залучення іноземних інвестицій, інших джерел фінансування.

Порівняно з чорною металургією менш розвинена в Україні кольорова металургія, що пов'язано передусім з відсутністю розвіданих сировинних ресурсів.

Алюміній з орієнтацією на джерело дешевої електроенергії та привізний з Миколаєва глинозем (з імпортних бокситів) виробляється в Запоріжжі; цинк з привізної сировини — у Костянтинівці Донецької області (електроенергетичний чинник), електро- та енергомісткі титан і магній — у Запоріжжі, магній також — у Калуші Івано-Франківської області, де є сировина; ртуть — у Микитівці Донецької області, латунний і мідний прокат — у Артемівську Донецької області.

В Україні налагоджено виробництво й інших кольорових металів — цирконію, кобальту, ніобію. На черзі українське золото. Поклади золотоносних руд геологи знайшли. Для збільшення виробництва кольорових металів на діючих виробничих потужностях потрібно створити потужності з випуску нових видів продукції, які раніше не вироблялися в Україні.

Складовою розвитку кольорової металургії є заготівля і переробка брухту та видів кольорових металів, що вважається класичним прикладом електро-, паливо-, працезберігаючої технології. Використання річного обсягу заготівлі брухту і відходів кольорових металів рівнозначне видобуткові переробці десятків мільйонів тонн мідної, свинцево-цинкової, алюмінієвої та інших видів мінеральної сировини.

В Україні набуло розвитку виробництво рідкісних металів на базі найбільшого в Європі родовища рідкісних металів та супутніх їм рідкісноземельних елементів. На базі цього родовища працює Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат. Він до теперішнього часу зберігає монопольне становище в СНД за поставками цирконового, рутилового та ільменітового концентратів і сполук цирконію.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС