Главная  - Прочие дисциплины  - Книги  - Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.
Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

9.8. Лісовиробничий комплекс

Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які є основою розвитку лісовиробничого комплексу. Він формується в умовах малого заліснення і недостатніх запасів лісової сировини. До лісових ресурсів належать деревні, технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу — водоохоронні, захисні, кліматорегулюючі, санаторно-гігієнічні, оздоровчі тощо. Проте ні площі, ні запаси лісу не відповідають природним потенційним можливостям території та різноманітним потребам господарства і населення в деревині та інших лісових продуктах і насадженнях.

Лісовиробничий комплекс України складний за структурою та міжгалузевими зв'язками. Так, поставками готової продукції та лісоматеріалів він пов'язаний з більш як 100 галузями.

Лісовиробничий комплекс України має добре розвинені функціонально-компонентну (галузеву, виробничо-циклову) та функціонально-територіальну структуру. Компонентний склад комплексу наведено в табл. 9.5.

Таблиця 9.5. Компонентний склад лісовиробничого комплексу

Підкомплекс у складі лісовиробничого комплексу

Галузь і виробництво

Лісогосподарський

Лісове господарство Лісозаготівельна промисловість

Деревопереробний

Лісопильна промисловість

Фанерна промисловість

Меблева промисловість

Виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит

Виробництво будівельних матеріалів з деревної сировини

Целюлозно-паперовий

Целюлозна промисловість

Виробництво картону

Лісохімічний

Гідролізна промисловість

Дубильно-екстрактова промисловість Піротехнічне виробництво (суха перегінна деревина)

Каніфольно-терпентинне виробництво

Хвойно-ефірне виробництво

Дьогте-курильне виробництво

Складові лісогосподарського підкомплексу забезпечують розширене лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів, посилення їхніх екологічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону. Загальна площа лісового фонду України становить близько 10 млн га, в тому числі вкрита лісом — 8,6 млн га. Для останньої характерні досить повільні темпи приросту. Це зумовлено недостатніми капіталовкладеннями в лісове господарство, радіоактивним забрудненням значної площі лісів.

Ліси України поділяють на дві групи. До першої, яка займає близько половини загальної площі лісів, належать водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі. Деревина в них заготовляється тільки під час догляду, санітарних і лісовідновних робіт. Друга група — ліси, що мають захист та обмежене експлуатаційне значення. Лісогосподарський підкомплекс включає заготівлю грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин тощо.

Ліси розміщені нерівномірно. При середній лісистості 14,3 відсотка в Українських Карпатах вона становить 40,5, у Кримських горах — 32, на Поліссі — 26,1 відсотка.

У лісостеповій зоні цей показник дорівнює 12,2, а в степовій — 3,8 відсотка. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

Лісовим господарством займаються в основному лісництва, а лісозаготівлею — лісгоспзаги. Вони заготовляють ліс, який використовують у лісопильній, фанерній, целюлозно-паперовій промисловості, а також у будівництві, гірничодобувній промисловості. Основними лісозаготівельними регіонами є Українські Карпати (Івано-Франківська і Закарпатська області) та Полісся (Волинська, Житомирська, Київська і Чернігівська області). Резервом покриття дефіциту деревної сировини є підвищення ефективності використання наявних лісових ресурсів на основі більш глибокої їх хіміко-механічної переробки.

Деревообробний підкомплекс представлений рядом галузей. Підприємства переважно завершальних стадій деревообробного циклу розміщені в усіх областях України. Однак лісопильна промисловість тяжіє, як правило, до районів лісозаготівель. Майже 4/5 великих спеціалізованих центрів лісопильної промисловості знаходяться в карпатському регіоні.

Найбільшими центрами лісопиляння в Україні є Брошнів, Рожнятів, Вигода, Надвірка в Івано-Франківській області; Чернівці та Берегомет у Чернівецькій; Сколе, Стрий і Турка у Львівській; Рахів і Свалява в Закарпатській; Костопіль і Сарни у Рівненській; Ковель і Камінь-Каширський у Волинській; Малин, Овруч і Коростень у Житомирській області.

Виробництво фанери та деревостружкових плит зосереджено на підприємствах Львова, Костополя, Чернівців, Києва, Сваляви.

Серед галузей лісовиробничого комплексу України профілююче місце посідає меблева промисловість. її підприємства тяжіють до регіонів зосередження сировини і трудових ресурсів та споживання продукції. Особливо висока концентрація виробництва меблів у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях, які виготовляють понад 1/4 загальної кількості меблів, що виробляються в Україні. Відносно слабо розвинута меблева промисловість у східних густозаселених областях — Донецькій, Луганській, Харківській, Полтавській. Осередками меблевого виробництва тут є області центри.

Найбільші підприємства з виготовлення меблів розташовані у Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Мукачеві, Одесі, Луганську, Дніпропетровську, Донецьку, Івано-Франківську, Чернівцях та інших містах.

Основними напрямами технічного прогресу в галузі є подальша концентрація і спеціалізація виробництва, прискорений розвиток меблевого виробництва у східних високоурбанізованих областях України, застосування нових ефективних замінників деревини і нових конструкцій меблевих виробів, впровадження ресурсозберігаючих і безвідходних технологій.

Целюлозно-паперовий підкомплекс в Україні розвинений недостатньо. Для його розвитку необхідне поєднання таких чинників, як наявність сировини, води й електроенергії. Підприємства целюлозно-паперового підкомплексу з рослинної сировини виробляють різні види паперу, картону та вироби з них, штучне волокно фібру і напівфабрикати (деревну масу), целюлозу.

Основна сировина підприємств підкомплексу — деревина хвойних порід та відходи її обробки, меншою мірою — солома, костриця конопель та льону, стебла бавовнику, очерет, рогіз, макулатура тощо. їхню продукцію застосовують майже в усіх галузях господарства та в побуті.

Целюлозно-паперовий підкомплекс лісовиробничого комплексу України представлений 25 великими підприємствами, розташованими переважно в Житомирській, Хмельницькій, Закарпатській, Львівській, Київській та Чернігівській областях. Найбільші з них: Малинська і Дніпропетровська паперові фабрики, Понінківський паперовий комбінат, Херсонський целюлозно-паперовий та Ізмаїльський целюлозний заводи, Жидачівський картонно-паперовий комбінат, Львівська і Рахівська картонні фабрики, Київський картонно-паперовий комбінат, Корсоківська фабрика технічного паперу.

Актуальним напрямом подальшого розвитку галузі є урахування екологічних чинників, зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Лісохімічний підкомплекс включає підприємства, які виготовляють деревне вугілля, оцтовий порошок, оцтову кислоту, метиловий спирт, формалін, антиокислювачі, флотаційні масла, карбомідні смоли, каніфоль, скипидар, ефірну олію тощо. Для виготовлення цієї продукції використовують дрова листяних порід, соснову живицю, пневий сосновий осмал, дубову кору. Основними центрами лісохімії є Великий Бичків, Пере-чин, Свалява Закарпатської області, Коростень Житомирської області, Київ.

Важливим напрямом подальшого розвитку лісохімії є більш повне і комплексне використання деревних і лісових відходів.

Назріла проблема удосконалення громіздкої структури управління лісовиробничим комплексом України. Сьогодні комплексом управляють: Міністерство лісового господарства України, корпорація «Укрліспром». Відділ лісового господарства та розвитку лісової промисловості Міністерства економіки України. У територіальному розрізі в зоні Карпат діють виробничі лісозаготівельні об'єднання: «Закарпатліс», «Чернівціліс», які сьогодні є самостійними структурами управління. В інших областях одночасно діють лісові об'єднання Мінлісгоспу України і деревообробні об'єднання корпорації «Укрлісгосп».

Наявна структура управління лісовиробничим комплексом не сприяє самостійності його підприємств. Вона вступає в усе глибшу суперечність з економічними методами управління, раціональним використанням, охороною та відтворенням лісових ресурсів. Цим зумовлена необхідність формування нового підходу до вирішення цієї проблеми, а саме:

взаємоузгодженого вирішення організаційно-економічних, екологічних і соціальних проблем функціонування і розвитку лісовиробничого комплексу України;

формування організаційно-економічного механізму раціонального використання, охорони і відтворення лісових ресурсів з урахуванням захисних і рекреаційних чинників;

розробка пропозицій щодо охорони, відтворення і раціонального використання лісових ресурсів України;

обгрунтування нового механізму формування цін на лісоматеріали та розробка методики розрахунку плати за лісні масиви і рекреаційні ресурси туристичними організаціями;

обгрунтування найдоцільніших напрямків використання продукції в господарстві України.

Вирішення зазначених проблем є складовою створення ефективної форми управління лісовиробничим комплексом. Нова структура управління лісовиробничим комплексом України має бути спрямована на охорону, відтворення та раціональне використання лісових ресурсів в умовах Ринкової економіки та різних форм власності (рис. 9.1).

Замість трьох паралельно діючих структур управління доцільно створити один орган — Міністерство лісів України з координуючими функціями щодо:

впровадження досягнень науково-технічного прогресу у веденні лісового господарства, лісозаготівлі й переробці недеревинних ресурсів;

Структура управління лісовиробничий комплексом України

Рис. 9.1. Структура управління лісовиробничий комплексом України:

1 — Кабінет Міністрів України; 2 — Міністерство лісів України; З — Міністерство економіки України; 4 — корпорація; 5 — обласна рада народних депутатів; 6 — обласне управління лісами; 7 — державна дирекція лісів; 8 — лісове господарство; 9 — побічне користування лісом; 10 — лісозаготівлі; II — охорона лісу; 12 — науково-дослідні організації; 13 — зовнішньоторговельна фірма; 14 — асоціація з переробки деревини; 15 — лісопиляння; 16 — деревообробка; 17 — меблеве виробництво; 18 — лісохімія; 19 — інші підприємства; 20 — фірма «Меблі»; 21 — науково-дослідна організація; 22 — Лісбанк

розробки наукових пропозицій щодо раціонального використання і відтворення рекреаційних ресурсів; підготовки кадрів;

організації та впровадження лісовпорядних робіт;

підготовки документів та законодавчих актів, нормативів для затвердження урядом та Верховною Радою України;

поліпшення ведення лісогосподарських, лісозаготівельних робіт та охорони лісових ресурсів.

У територіальному розрізі замість існуючих лісовиробничих об'єднань доцільно створити державні управління лісами з підпорядкуванням обласним радам народних депутатів і координуючому органу — Міністерству лісів України. Управління лісами виступатиме господарем усіх лісів території (державних, колгоспних, військових), тобто у межах області усі ліси перебуватимуть у віданні управління.

Замість існуючих лісокомбінатів та лісгоспів доцільно створити лісові комплекси — державні лісові дирекції, які виконуватимуть дві основні функції: охорону лісу та лісозаготівельні роботи. Все це сприятиме вирішенню екологічних, економічних і соціальних проблем.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Правила користування
Продажа баннеров УБС