Главная  - Прочие дисциплины  - Книги  - Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.
Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

10.3. Донецький регіон

До складу Донецького регіону входять Донецька і Луганська області. Його площа 53,2 тис. км2, або 8,8 відсотка території України. За розмірами території це найменший регіон в Україні, проте для нього характерна висока територіальна концентрація соціально-економічного потенціалу. У регіоні проживає 7,9 млн осіб, або 15,3 відсотка населення України. Тут висока густота населення — 149 осіб/км2.

На території регіону розташовано 88 міст і 243 селища міського типу, або понад 1 /4 їхньої кількості в Україні. Донецька і Луганська області — одні з найбільш розвинених в економічному відношенні областей України. Тут зосереджена значна частина її індустріального потенціалу. Загальна вартість основних виробничих фондів двох головних галузей матеріального виробництва — промисловості та сільського господарства — становить понад 20 відсотків загальноукраїнської.

Фондооснащеність праці в промисловості Донецької області становить 133 відсотки до середньої по країні, в індустрії Луганської області — 113 відсотків.

За загальною вартістю чистого продукту Донецька область посідає перше місце в Україні, тоді як у розрахунку на душу населення поступається 14 областям, у тому числі Луганській. Через структурні особливості (висока частка матеріало-, теплоенергомістких галузей) продуктивність праці в індустрії Донбасу дещо поступається її рівню в цілому по країні. У промисловості цього регіону зайнято 1/5 загальної чисельності промислово-виробничого персоналу країни.

У структурі економіки Донбасу переважають такі капіталомісткі виробництва, як паливно-енергетичний, металургійний комплекси, важке машинобудування, основна хімія. їхня сукупна частка в структурі промислового виробництва регіону сягає 70—80 відсотків. Незважаючи на певні зусилля щодо диверсифікації структури економіки, частка інтелекто-, працемістких, ресурсозберігаючих галузей і виробництв, у тому числі споживчого комплексу, ще надто мала, не відповідає можливостям регіону, потребам його населення, зайнятого здебільшого в зарплатомістких галузях, звужує адаптаційні можливості, мобільність економіки Донбасу.

Галузева структура Донбасу орієнтована переважно на сировинну базу (вугілля, метал, хімічну мінеральну сировину тощо). Спеціалізовані галузі Донбасу є неманевреними й опосередковано стримують загальну структурну трансформацію виробництва.

Аграрний сектор економіки Донбасу не дуже розвинений. Це зумовлено відчуженням значних земельних площ з метою несільськогосподарського використання за низьких темпів рекультивації земель, нераціональним використанням вторинних ресурсів.

Донбас завозить багато видів продовольства, незважаючи на сприятливі у цілому ґрунтово-кліматичні умови. Гострою є тут екологічна ситуація. Значні площі деградованих земель: у Донецькій області — близько 23 тис, в Луганській — 10 тис. га.

Шкодить навколишньому середовищу і земельним ресурсам забруднення агрохімікатами, а також техногенними викидами індустріальних ареалів, які розповсюджуються на десятки кілометрів у сільській місцевості.

Дія техногенних чинників (фільтрація з відстійників, підпір водосховищ, зрошення та осушення земель) призводить до порушення режиму підземних вод: затоплення відроблених шахт та інших підземних виробок, підтоплення сусідських шахтарських селищ; збільшення водовідливу содяних шахтних вод у річки; масового забруднення підземних вод промисловими стоками. За прогнозами гідрологів у найближчі роки понад 90 відсотків підземних вод Донбасу буде втрачено, якщо не буде вжито відповідних заходів.

Для регіону характерна надто висока розораність сільськогосподарських угідь — близько 80 відсотків, що спричиняє розвиток водної ерозії. Лише за останні 20 років площа еродованих угідь збільшилася приблизно на 600 тис. га.

Для регіону характерний високий рівень забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами, щорічний обсяг яких становить близько 4 млн т. Катастрофічною є екологічна ситуація в містах Донбасу, особливо в Маріуполі, Макіївці, Алчевську, Донецьку, Єнакієві, Горлівці, Стаханові.

У важкому становищі перебувають моноструктурні шахтарські міста і селища Донбасу. Для них характерні занедбана забудова, забруднене повітря. Особливо складна ситуація в містах і селах, що безпосередньо пов'язані зі станом вугільної промисловості, яка є фундаментом економіки Донбасу. Саме вугільна промисловість створила передумови для розвитку чорної металургії, а та, в свою чергу, — важкого машинобудування, хімії.

За останні десятиліття обсяги видобутку вугілля знижуються. Головна причина полягає у вкрай незадовільному стані шахтарського фонду України та низьких темпах його оновлення внаслідок нестачі інвестиційних ресурсів.

Значно уповільнилось оновлення потужностей за рахунок будівництва і введення в дію нових шахт. За останні 15 років у регіоні не було закладено жодної шахти.

Підтримання потужностей діючих шахт здійснюється практично без проведення необхідних капітальних робіт з вдосконалення гірничого господарства, проектно-планувальних рішень та їхніх параметрів. Все це зумовлює низький рівень концентрації виробництва.

Середня виробнича потужність шахти в Донбасі становить менше 2000 т на добу, що в 2—3 рази менше, ніж у вугільних басейнах, розташованих на території країн СНД. При цьому і/4 частина шахт мають виробничу потужність, меншу ніж 1000 т, що менше за одиничну продуктивність сучасних виймальних комплексів.

У Донбасі більше ніж половина вугілля видобувається на шахтах з глибиною понад 600 м, у тому числі близько 15 відсотків — з глибини понад 1000 м. Внаслідок цього на багатьох шахтах глибина стволів значно менша порівняно з глибиною ведення робіт. Це є причиною збільшення ступінчастості транспорту, ускладнення транспортних та вентиляційних схем, деконцентрації гірничих робіт, розтягнутості комунікацій тощо.

Усе це обумовило помітне скорочення виробничих потужностей, старіння шахтного фонду.

Доречно зауважити, що в цілому навіть для такого старого басейну як Донецький, характерним є невисокий ступінь освоєння. Підготовлені для освоєння запаси вугілля та ті, що експлуатуються, становлять лише 45 відсотків загальних запасів. Останні дорівнюють трохи менше ніж 50 млрд т, у тому числі коксівного вугілля — 17,4 млрд т. Балансові запаси можуть забезпечити видобуток вугілля у теперішніх розмірах приблизно на 200—250 років.

Ясна річ, перспективи розвитку Донбасу не можна розглядати поза контекстом загальноукраїнської енергетичної політики, що, в свою чергу, пов'язана з перспективами світової енергетики. Загальні ж світові ресурси вугілля оцінюються в понад 15 трлн т, у тому числі запаси, доступні для використання із застосуванням сучасної техніки, видобуток яких є виправданим, становлять близько 5 трлн т. Якби уся світова потреба в енергоресурсах задовольнялась лише вугіллям, то його б вистачило на 200—250 років.
Сьогодні понад 3/4 електроенергії, яку одержують у США за рахунок спалення мінерального палива, дають електростанції, які працюють на вугіллі. Тут розроблено ефективні технології одержання з вугілля рідкого палива. Масове впровадження їх забезпечить значний економічний ефект, оскільки рідке вугільне паливо в середньому на 30 відсотків дешевше за нафтове. Ця альтернатива, по суті, робить США практично незалежними від регіону Перської затоки.

Отже, з огляду на розвиток світової та європейської енергетичної ситуації та власні потенційні можливості, Донбас об'єктивно має цілком оптимістичні перспективи.

Подальший розвиток продуктивних сил Донецького регіону, підвищення збалансованості його господарства, вирішення важливих соціальних проблем потребують значних інвестиційних ресурсів, обґрунтування і здійснення комплексу заходів, що спрямовані на підвищення ефективності функціонування його виробничого і соціально-економічного потенціалу, ресурсозбереження та охорону навколишнього середовища.

Винятково важливою є проблема подальшого розвитку продуктивних сил, зокрема галузей важкої індустрії Донбасу — оновлення на якісно новій, більш сучасній матеріально-технічній базі створеного тут потужного виробничого потенціалу в таких галузях, як вугільна промисловість, чорна металургія, машинобудування, хімія тощо. Цей потенціал формувався впродовж тривалого часу й оновлювався повільно. У зв'язку з цим в умовах регіону першочергове значення має якісна переорієнтація інвестиційної політики, насамперед за рахунок різкого збільшення частки капітальних вкладень на реконструкцію і технічне переоснащення.

Потрібна розробка та здійснення дієвих заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища і комплексного використання мінерально-сировинних, паливно-енергетичних ресурсів та відходів виробництва, особливо у вугільній промисловості, чорній металургії, хімії. Слід вирішити також ряд інших першочергових для Донецького регіону завдань: припинити вилучення продуктивних земель для несільськогосподарських цілей; забезпечити раціональне використання значних масивів, порушених господарською діяльністю, а також еродованих земель.

Підприємства металургійного, хімічного та інших виробництв, що найбільш негативно випливають на навколишнє середовище, доцільно перевести на повторне водопостачання, слід звести до мінімуму викиди шкідливих речовин тощо.

Необхідно виробити та здійснити ефективні заходи щодо збалансованого розвитку систем розселення, особливо міських агломерацій, забезпечення взаємозв'язку міського і сільського розселення.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС