Главная  - Менеджмент  - Книги  - Менеджмент у державних організаціях - Цуруль О. А.
Менеджмент у державних організаціях - Цуруль О. А.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

Тема 1. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Сутність менеджменту.Наукова основа менеджменту

Управління як діяльність існує відтоді, як у людей виникла потреба спільної праці. Коли треба було збирати податки, створювати армію, годувати людей, які самі не виробляли харчі, тоді виникла певна форма управлінської діяльності. Мабуть, не варто пояснювати, якою мірою у складному суспільстві ХХІ сторіччя потрібні управлінські якості. Адже управління організацією в умовах ринкової економіки значно складніше ніж у централізованій командно-адміністративній системі. Це пов’язано як з розширенням їх прав та відповідальності управлінців,так і з необхідністю гнучкої адаптації до швидких змін навколишнього середовища. В цих умовах:

  • виникають нові цілі та завдання, яких раніше організації самостійно не вирішували і навіть не ставили;
  • змінюються форми власності;
  • виникають нові господарські зв’язки;
  • формуються ринкові механізми управління економікою.

Проблеми, які постають у зв’язку із цим, неможливо вирішити без сучасного професійного менеджменту, а по мірі закріплення нових соціальних та економічних відносин його роль буде підвищуватись, оскільки менеджмент — це потужний двигун і прискорювач суспільного розвитку.

Поняття «менеджмент» трактується дуже широко. Так, у фундаментальному Оксфордському словнику менеджмент визначається як спосіб, манера спілкування з людьми; влада і мистецтво управління; особливого роду вміння і адміністративні навички; орган управління (адміністративна одиниця). У «Словнику іноземних слів» (серії «Словники України») менеджмент подається як управління виробництвом і як сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності та прибутковості.

Менеджмент визначається як інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і управляють ними шляхом постановки цілей і розробки методів їх досягнення. Процес менеджменту передбачає виконання функцій планування, організації, координації, мотивації, при здійсненні яких менеджери забезпечують умови для продуктивної ефективної праці зайнятих в організації працівників і одер­жання результатів, які відповідають цілям. Тому менеджмент — це ще і вміння досягати поставлених цілей, спрямовуючи працю, інтелект, поведінку людей, які працюють в організації. Це є підставою для розгляду менеджменту як процесу впливу на діяльність окремого працівника, групи і організації в цілому з метою досягнення максимальних результатів.

Уміння ставити і реалізовувати цілі засновник школи наукового менеджменту Ф. У. Тейлор трактував як мистецтво точно визначити, що і як треба зробити найкращим і найдешевшим способом. Цим мистецтвом повинна володіти певна категорія людей — менеджери, чия робота складається з організації і управління зусиллями персоналу в цілому для досягнення кінцевої мети.

Менеджмент — специфічний орган сучасних організацій. Без нього організація як цілісне утворення не може існувати і працювати ефективно. Апарат управління є складовою частиною будь-якої організації і асоціюється з поняттям її менеджменту. Головне завдання людей, зайнятих в організації, — це ефективне використання і координація всіх ресурсів організації (капіталу, будівель, обладнання, матеріалів, праці, інформації) для досягнення її цілей. Таким чином, менеджмент являє собою цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення ними цілей шляхом продуктивного використання ресурсів.

Організація ефективного співробітництва багатьох людей — це серцевина менеджменту. Менеджеру доводиться співпрацювати зі своїми колегами, представниками інших організацій, а також з керівництвом, і організовувати продуктивну діяльність підлеглих. Для того щоб спільна праця певної групи людей була продуктивною, потрібно налагоджувати взаємоприйнятні стосун­ки не тільки з вищим керівництвом, а й зі своїми підлеглими. Далеко не завжди найкращою формою відносин з підлеглими є командування, розпорядництво. Продуктивнішою формою взаємовідносин між керівником і підлеглим дедалі частіше вважається співпраця, в якій кожен з учасників бере на себе певні зобов’язання і відповідальність стосовно виконання спільної роботи. Управлінська вертикаль перетворюється на управлінську горизонталь. Така організація ефективного співробітництва дістала назву синергії.

Словник іншомовних слів визначає слово «синергічність» як співробітництво, співдружність, як такий варіант реакції організму на комбіновану дію двох або декількох лікарських речовин, котрий характеризується тим, що отриманий результат перевищує дію, яку справляє кожний компонент окремо. Таким чином, термін «синергічність» має медичне походження і означає, власне, підсилювальний ефект.

Стосовно менеджменту термін «синергія» почав використовуватись у другій половині ХХ століття.

Синергія (синергічність) являє собою ефект підвищення результативності за рахунок використання взаємозв’язків і взаємопідсилення різних видів діяльності, коли загальний ефект перевищує суму показників віддачі всіх ресурсів, що діють незалежно. Формула синергії: «2 + 2 = 5, 6, ..., N» показує, що загальна віддача всіх факторів у організації вища ніж сума показників незалежного використання цих факторів підрозділами (працівниками) організації, тобто коли б вони діяли окремо. Питання про те, наскільки цей ефект перевищує арифметичну суму, пов’язане з якістю менеджменту і ступенем взаємодоповнення складових.

Необхідно враховувати чотири основні види синергії, які існують у сфері менеджменту.

  • Ринкова синергія — додатковий продаж одного або декількох продуктів (послуг) на одному або декількох інших ринках. Прикладом такої синергії виступають американські компанії «Кока-кола», «Мак-Дональдс» і багато інших, що діють і в Україні.
  • Економічна (затратна) синергія пов’язана зі зниженням витрат на виробництво і продаж продукції (послуг) за рахунок використання тих самих інженерних підрозділів для проектування, більш щільного завантаження наявних виробничих потужностей, каналів розподілу, утилізації відходів тощо. У цьому разі поєднання виробничих процесів істотно скорочує витрати порів­няно з відокремленими процесами.
  • Технологічна синергія — трансфер технологій з однієї сфери застосування до іншої і, таким чином, відкриття нових ринків застосування наявних технологій. Завдяки технологічній синергії прибуткові нові ринки можуть бути захоплені без дорогого виведення на ці ринки нових продуктів.
  • Менеджерська синергія також базується на трансфері, але управлінських знань, навичок, досвіду. Наприклад, організація з незадовільним веденням обліку наймає керівника, який має добру підготовку в даній сфері. Якщо цей керівник не тільки використовує у своїй професійній діяльності свої знання та навички у сфері обліку, а й передає їх іншим, то відбувається менеджерська синергія, яка дає значні переваги організації.

Звичайно, досягати синергічного ефекту дуже складно. Для цього потрібна висока кваліфікація не лише менеджера, а й усіх працівників, тобто всі зазначені чотири види синергії можливі за наявності команди — колективу співробітників, що доповнюють і підтримують один одного. Водночас необхідно застерігати політиків та бізнесменів від десяти найпоширеніших типових помилок, які руйнують підстави для утворення в колективі синергізму і знижують ефективність співпраці. Це:

1. Перетворення керівника на виконавця. Чимало керівників не припиняє виконання своїх колишніх обов’язків фахівців, витрачають на це час. Такому керівнику не вдається подолати у своїй кар’єрі «великий перевал», (термінологія Д. Фуллера) — відстань від кваліфікованого виконавця до керівника. Тому такий керівник не має ані часу, ані навичок для організації та мотивації справжнього співробітництва, без чого синергія неможлива.

2. Відмова від делегування. Делегування сприяє вдосконаленню роботи підлеглих і підвищенню їхньої професійної майстерності. Тому перш ніж братися до нової роботи чи завдання, запитайте себе: може, доцільно передати цю роботу комусь із ваших підлеглих?

3. Визначення цілей у відриві від працівників. Відсутність зв’язку між цілями організації та діяльністю працівників знижує їхні перспективи і справжню мотивацію до співробітництва, перетворює працівників на механічних виконавців, яким синергія не притаманна.

4. Відмова від спілкування. Жодна найдостовірніша інформація про стан справ у організації ніколи не замінить живого спілкування керівника з персоналом. Отже, найзавантаженішому менеджеру ніколи не слід забувати просте і надзвичайно важливе правило — поговорити з підлеглими. Спілкування абсолютно необхідне для доброго здоров’я сучасної організації та плідної її праці.

5. Відмова від навчання. Оскільки середовище та організація постійно змінюються, керівнику важливо не тільки турбуватися про навчання персоналу, а й постійно вчитися самому.

Керівнику потрібно вдосконалювати спосіб ведення свого бізнесу в міру того, як змінюється ділове середовище.

6. Опір змінам. Замість того, щоб чинити опір змінам і реагувати на них уже після того, як вони відбулися, намагайтеся передбачати зміни, що відбуваються, розробляйте плани, що дають змогу врахувати ці зміни до того, як вони вплинуть на вашу організацію. У цьому випадку дуже доречним буде такий жартівливий вислів: «Якщо ви не спроможні запобігти революції, спробуйте очолити її».

7. Відсутність часу для підлеглих. Кожен з підлеглих потребує спілкування з керівником, якому теж вкрай важливо почути, що вони хочуть сказати. Приділіть цьому увагу, визначіть для спілкування потрібну кількість годин, і у людей з’явиться впевненість, без якої синергія неможлива.

8. Ігнорування досягнень працівників. Дуже часто керівники вважають, що продуктивна праця — це щось саме собою зрозуміле. Однак досягнення кожного працівника не обов’язково пов’язувати з премією: коштів на це може і не бути. Існує багато інших способів відзначення високих досягнень, не вдаючись до матеріальних стимулів.

9. Прагнення швидко усунути проблему замість остаточного її вирішення. Усунути проблему — це значить загасити пожежу. Остаточно вирішити проблему означає знайти причину виникнення пожежі, визначити і здійснити заходи, за яких у майбутньому виникнення пожежі стане неможливим.

10. Занадто серйозне сприйняття ділового життя. Бізнес і політика — справи серйозні. Але життя лише до них не зводиться. Зберігайте почуття гумору, підтримуйте невимушені стосунки з підлеглими, колегами і керівниками. Нерідко довго пам’ятають не тих, хто «робив подвиги» на роботі (до речі, часто цих подвигів ніхто, крім їхніх виконавців, не помічає, а отримані високі результати вважаються само собою зрозумілим), а тих, хто прикрашав роботу вдалим жартом, роблячи її більш приємною.

У ХХ столітті менеджмент виділився у самостійну галузь знань, науку, яка має свій предмет вивчення, свої специфічні проблеми і підходи до їхнього вирішення. Наукову основу цієї дисципліни складає сукупність знань про управління, яка накопичилася за сотні, тисячі років практики і представлена у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів, форм управління. У визначенні менеджменту як науки наголошується на важливості впорядкування знань про управління. Вони дозволяють не тільки своєчасно і якісно управляти поточними справами, але й прогнозувати розвиток подій і відповідно до цього розробляти стратегію та політику організації. У зв’язку із цим наука управління розробляє свою теорію, змістом якої є закони і закономірності, принципи, функції, форми і методи цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління.

Розуміння менеджменту як мистецтва управління базується на тому, що організації — це складні соціально-технічні системи, на функціонування яких впливають численні й різноманітні чинники. Люди, які працюють в організаціях і з організаціями, — це найголовніший чинник, урахування якого вимагає не тільки наукового підходу, але й хисту його використання в конкретних ситуаціях. Адже кожен працівник має особистий характер, свою систему цінностей і мотиви до праці тощо. У зв’язку із цим менеджмент розглядається як мистецтво, яке має ґрунтуватися на певних концепціях, теоріях, формах і методах, зрештою, на практиці. Такий підхід дозволяє об’єднати науку управління і мистецтво управління в єдиний процес.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС