Главная  - Менеджмент  - Книги  - Менеджмент у державних організаціях - Цуруль О. А.
Менеджмент у державних організаціях - Цуруль О. А.
<< Содержание < Предыдущая Следующая >

 

1.2. Менеджери організацій, розподіл їхньої праці

Менеджмент нерозривно пов’язаний з людьми, які зайняті управлінням. Порівняно з іншими видами праці в організації він має ряд особливостей, які виражаються в характері самої праці, його предметі, результатах і використовуваних засобах. Особливим предмето м праці є інформація, опрацьовуючи яку, менеджери приймають рішення, необхідні для вдосконалення зміни об’єкта управління. Враховуючи це, на передній план виступають засоби, які опрацьовують інформацію. Результат діяльності оцінюється на момент досягнення поставлених цілей.

Для виконання своїх обов’язків менеджери повинні мати спеціальні знання і володіти здатністю використовувати їх у повсякденній праці. Вимоги до їхньої професійної компетенції можливо умовно підрозділити на дві групи (табл. 1.1).

До недавнього часу вважалося, що такі риси даровані людям природою або можна їх набути в процесі багаторічної роботи шляхом проб та помилок, однак останні досягнення науки дозволяють вивчати природу людських відносин і мистецтво управління людьми на науковій основі, не покладаючись на особистий досвід.

Таблиця 1.1 ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІОНАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖЕРІВ

Вимоги до професіональної

компетенції менеджерів

Групи вимог

1. Розуміння природи уп­равлінської праці і процесів менеджменту

2. Знання посадових і функціональних обов’яз­ків менеджера, способів досягнення цілей і підвищення ефективності ро­боти організації

3. Уміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікації

1. Знання та вміння виконувати професійну роботу в такій спеціальній області, як менеджмент. Вони включають:

  • уміння обґрунтовувати і приймати рішення в ситуаціях, для яких характерні висока динамічність і невизначеність, висока інформованість у питаннях розвитку організації;
  • знайомство з досвідом менеджменту в інших організаціях;
  • здібність управляти ресурсами, спрогнозовувати і планувати роботу організації, підвищувати ефективність управління;
  • уміння використовувати сучасну інформаційну технологію, засоби комунікації та зв’язку

4. Володіння мистецтвом управління людськими ресурсами

5. Володіння мистецтвом налагодження зовнішніх зв’язків

6. Здатність до самооцін­ки, вміння робити правильні висновки і безперервно підвищувати ква­ліфікацію

2. Здібності до співпраці з людьми та управління самим собою. Щоб працювати, менеджери повин­ні мати багато специфічних особистісних якостей, які викликають довіру й повагу з боку тих, з ким вони вступають у контакт. Це перш за все:

  • високе почуття обов’язку і відданість справі;
  • чесність у відносинах з людьми і довіра до партнерів;
  • уміння чітко висловлювати свої думки і переконувати;
  • поважне й дбайливе ставлення до людей незалежно від їх положення в ієрархії організації;
  • здатність швидко відновлювати свої фізичні і духовні сили і критично оцінювати особисту діяльність. Від помилок у роботі не застраховані навіть найдосвідченіші й висококваліфіковані менеджери, але справжні професіонали здатні зберігати при цьому спокій, ясність думок і працювати над поліпшенням ситуації

Важливим чинником підвищення ефективності менеджменту є розподіл праці менеджерів, тобто спеціалізація управлінських працівників на виконанні визначених видів діяльності (функцій), поділу їх повноважень, прав і сфер відповідальності. Відповідно до цього в організаціях виділяють такі види розподілу праці менеджерів:

— функціональний;

— структурний;

— технологічний;

— професійно-кваліфікаційний.

Функціональний розподіл праці базується на формуванні груп працівників управління, які виконують такі функції менеджменту, як планування, організація, контроль тощо. Відповідно до цього одні працівники апарату управління спеціалізуються на роботах із планування, другі спрямовують свої зусилля на організацію робіт з виконання планів, треті є спеціалістами з контролю ходу, вимірювання результатів і оцінки роботи і таке інше.

Структурний розподіл праці менеджерів будується виходячи з таких характеристик об’єкта управління, як організаційна струк­тура, масштаби, сфери діяльності, галузева або територіальна специфіка. Через велику кількість факторів, які впливають на структурний розподіл праці, він є специфічним для кожної організації. Водночас можна виділити деякі загальні риси спеціалізації, які стосуються перш за все вертикального і горизонтального розподілу праці менеджерів. Вертикальний розподіл праці побудовано на базі трьох видів управління:

— нижчий,

— середній,

— вищий.

До нижчого рівня відносяться менеджери, які мають у своєму підпорядкуванні переважно виконавців; вони здійснюють управління такими первинними підрозділами, як дільниці, зміни.

Середній рівень включає менеджерів, які відповідають за діяль­ність усіх підрозділів організацій; сюди входять також менеджери штатних і функціональних служб апарату управління організації, її філіалів і відділень, а також керівництво допоміжними і обслуговуючими службами, цільовими програмами і проектами.

Вищій рівень — це адміністрація організації, яка здійснює загальне стратегічне керівництво організацією в цілому, її функціо­нальними і виробничо-господарськими комплексами. Фактична кількість рівнів у організації характеризується великою різноманітністю і коливається від 1—2 до 8—10 (у великих організаціях).

Відповідно змінюється і зміст завдань, які вирішуються на різ­них рівнях менеджменту. Загальним є те, що кожному з них передбачається визначений обсяг робіт по функціях управління. Це горизонтальний розподіл праці за функціями.

Функціональна структура робіт на кожному рівні неоднакова. При русі від нижчого рівня до вищого збільшується кількість і складність завдань зі складання планів і організації всієї роботи, підвищується значення контрольної функції. На нижчому і серед­ньому рівнях менеджери зайняті координацією спільної діяльності людей, тому ця функція нарівні з мотивацією стає найбільш важливою.

Більш глибокий горизонтальний розподіл праці менеджерів передбачає їхню спеціалізацію за основними сферам діяльності, які утворюють підсистеми організації.

Технологічний і професійно-кваліфікаційний рівень розподілу праці менеджерів ураховує види і складність виконуваних робіт. За цими критеріями в складі апарату виділяють 3 категорії працівників:

— керівники;

— спеціалісти;

— службовці.

Коли розглядати їхню працю з погляду управління, то завдання керівників перш за все полягає у прийнятті рішень і організації їхньої практичної реалізації; спеціалісти здійснюють проектування і розробку варіантів рішень, службовці займаються в основному інформаційним забезпеченням усього процесу.

Складність управлінських робіт ураховується у вимогах, яким повинні відповідати менеджери, обіймаючи певну посаду. Відповідно до цього в плановій і звітній практиці нашої країни видокремилися основні посади управлінського персоналу:

— керівники та їхні заступники;

— головні спеціалісти;

— інженери;

— економісти;

— розрахунково-бухгалтерський персонал;

— канцелярський персонал;

— юридичний персонал тощо.

Керівники складають одну з найбільш значимих груп управлінського персоналу, а їхня праця відрізняється найбільшою складністю та відповідальністю.



 
Главная
Бухгалтерский учет, аудит
Экономика
История
Культурология
Маркетинг
Менеджмент
Налоги
Политэкономия
Право
Страхование
Финансы
Прочие дисциплины
Карта сайта
Учебные материалы для студентов онлайн
Правила користування
Продажа баннеров УБС